Юрій ВЕРНИДУБ: «Кожен день читаємо новини з України»

Великою кількістю українських футболістів в закордонних клубах нині нікого не здивуєш. Значно менше за межами України працює наших тренерів.

Проте такі є. Один з них - Юрий Вернидуб, добре відомий роботою у запорізькому «Металурзі», луганській «Зорі» та криворізькому «Кривбасі».

Крім цих клубів він очолював також і два закордонних - білоруський «Шахтар» із Солігорська та молдовський «Шериф» з Тирасполя, з якими здобував чемпіонські титули.

З початку грудня минулого року Вернидуб працює в Азербайджані, де обіймає посаду головного тренера бакинського «Нефтчі».

Про свої поточні справи 60-річний фахівець розповів в інтерв'ю Sport.ua.

- Вже призвичаїлись до нових умов і як працюється вам в азербайджанському футболі?

- Звичайно, призвичаївся. Прокидаюсь, о сьомій ранку п'ю каву, сідаю в автівку - і їду на базу. Вже у 8:00 - 8:30 на місці. Весь час з ранку до вечора проводжу на базі. День у мене пов'язаний з футболом, лише увечері потрапляю додому.

В Азербайджані мені працюється так, як і всюди. Футбольна робота кругом однакова: вона цікава і водночас відповідальна, а також має свої особливості. Хотілося б кращого суддівства, але що є - то є.

На одній з попередніх ігор я ледь стримав себе, не ставши нічого коментувати. Для мене найважливіше, щоб моя команда грала. А все решта - то нехай інші люди коментують.

- Ви очолили клуб, який має багату історію і є одним із найтитулованіших в країні. У поточному сезоні, судячи з показників в турнірній таблиці, мова про зазіхання на чемпіонство «Нефтчі» вже не йде. На що тоді націлена команда?

- Я йшов у «Нефтчі», відгукнувшись на пропозицію поліпшувати показники команди і максимально реалізовувати свої можливості. Нікого з нових футболістів я не брав - мені дісталась та ж команда, що і була до мене.

І можу сказати, що хлопці тут доволі непогано навчені, вони технічні і швидкі. Шанси на один із комплектів медалей ще є, адже грати залишається ще десять матчів. Будемо битись до кінця - що ще залишається робити?

Хотілося б піднятися у таблиці якнайвище, щоб грати в єврокубковому турнірі. Коли я приходив у «Нефтчі», то відрив від провідної четвірки був надто великим, а зараз він став значно меншим. Тож поборемось, а там час покаже.

- Контакт з командою швидко вдалося встановити?

- Слава Богу, з цим все гаразд. Хлопці все розуміють, виконують усі завдання та настанови, про які просиш. Мені подобається, як вони відносяться до роботи. А вже в кінці чемпіонату будемо дивитись, де ми, що і як.

- Як відомо, із наших співвітчизників в «Нефтчі» виступає колишній гравець «Чорноморця» Андрій Штогрін. Хтось ще із українських легіонерів у вашій команді є?

- Поки нікого більше немає. Ті гравці, яких я хотів би бачити, сюди не поїдуть - в них нормальні контракти і грають вони у хороших командах. А тих, кого мені пропонують, я добре знаю. Вони мені не потрібні.

- Не так давно ваш старший син Віталій здійснив перехід із гравців у тренери. Як йому працюється в новій ролі?

- Все, слава Богу, добре. Він також трудиться в тренерському штабі «Нефтчі». Віталій зі своїми обов'язками повністю справляється.

- Дружина разом з вами?

- Так, в Баку. Чекає на мене і готує вечерю. Я завжди вечеряю вдома. Сідаємо разом з Лесею за стіл, спілкуємось. Потім - відпочинок і сон. Що стосується дружини, то на новому місці вона почувається добре.

Для неї, як для будь-якої жінки головне, що в азербайджанській столиці тихо і спокійно. Вона знаходить час і прогулятись по Баку, який дуже гарний.

- За подіями в рідній країні встигаєте стежити?

- Авжеж. Кожного дня читаємо новини з України. Боляче. Ця безглузда війна принесла дуже багато горя. Дружина мого племінника вже два роки воює. Дружківка, Константинівка - у цьому регіоні дуже гаряче.

Постійно з нею на зв'язку. Нещодавно з нею зідзвонювався і дізнався, що їхню машину на передовій побило. Купив їм автівку - пікап «Nissan Navara» і відправив. Слава Богу, отримали - все нормально, - підсумував Вернидуб.