Схилимо голови. Фанат Маріуполя поліг у боях за рідне місто

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фаната маріупольського «Металурга» Юрія Кондрахіна, який загину, захищаючи рідне місто від кацапської орди, рівно чотири роки тому, 13 березня 2022 року, назавжди залишившись 22-річним.

Слід у довколафутболі

Юрій Кондрахін народився 19 вересня 1999 року в Маріуполі на Донеччині, навчався у місцевій школі №28, а закінчивши її, вступив до Вищого професійного металургійного училища №99, де здобував спеціальність помічника машиніста. З ранніх років Юрій захоплювався спортом: від секції з вільної боротьби у молодшій школі, до боксу в юнацтві.

Відвідувати матчі маріупольського «Металурга» на фанатському секторі Кондрахін розпочав з листопада 2015 року. Він відстоював честь клубу в «лісі», на бинтах та з капою в зубах. У фанатському середовищі хлопець мав прізвисько Лисий.

Близький друг та одноклубник Юрія згадує один з виїздів до Краматорська на Донеччині в 2016-му: «Юра «Лисий» тоді був один з наймолодших представників маріупольського фанатського руху. Тоді всі гадали, що цей виїзд буде звичайною буденністю. Але Юра і ще ряд хлопців так не вважали. Вони, нікому нічого не сказавши, пронесли на стадіон піро та дими і створили справжню фанатську атмосферу на гостьовому секторі. Чим і привернули увагу фанатів Краматорська. В перерві між таймами надійшла пропозиція від представників Краматорська побитися. Ніхто на той час не готувався до бійки, гадали, що то буде черговий звичайний виїзд. Юра був одним з тих хлопців, котрі без жодних вагань погодилися та з посмішкою на обличчі виходили на бійку. Ми тоді одержали швидку перемогу, та між представниками була домовленість не оголошувати результат. Тож так звичайний виїзд, завдяки «Лисому», став приємною згадкою та залишився в пам'яті назавжди».

За спогадами рідних та друзів, чи не найбільше Юрій полюбляв активний відпочинок та мандрувати Україною. Чи то до Києва - вболівати за рідний клуб або збірну, чи до Львова - куштувати місцевий шоколад, чи на Закарпаття - милуватися краєвидами та смакувати трав'яні чаї.

Бойовий досвід

В 2020-му Кондрахін підписав контракт на службу у лавах окремого загону спеціального призначення «Азов». Там хлопець взяв позивний «Стів» та обіймав посаду інструктора з водіння взводу оперативного призначення.

В спогадах рідних та побратимів Юрій назавжди залишиться дуже позитивною та життєрадісною людиною. Він був націоналістом та завзятим патріотом. Найбільше Юрій любив рідний Маріуполь.

З коханою Софією мріяли одружитися і будувати сім'ю, як тільки закінчиться війна. Та за кілька днів до початку повномасштабної війни Юрій вивіз свою дівчину з Маріуполя до батьків у Запоріжжя. Перебуваючи в пекельних міських боях в оточеному місті, при кожній нагоді він намагався підтримувати та заспокоювати також і рідну сестру.

Загибель

Під час оборони міста Стів іноді виходив на зв'язок з дахів висоток аби сказати, що живий та дізнатися, яка ситуація у близьких. Останніми його словами до коханої були: «Раптом що - не ображайся на мене, в нас міські бої. Я за тебе і за своє місто буду стояти до останнього, не дивлячись ні на що».

Молодший сержант Юрій Кондрахін загинув 13 березня 2022 року, отримавши несумісне з життям поранення під час виконання бойового завдання в Маріуполі.

Посмертно Юрій нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.