Богдан БОЙЧУК: «Було б цікаво у вирішальному матчі зустрітися з Динамо»

«Буковина» на Закарпатті проводить завершальний етап підготовки до поновлення чемпіонату. Капітан «Буковини» Богдан Бойчук розповів про специфіку зборів, а також поділився спогадами про чвертьфінальний матч Кубка України з ЛНЗ.

- Богдане, перше, що цікавить вболівальників: чи встигли ви вже відійти від ейфорії та емоцій після переможного кубкового матчу з ЛНЗ?

- Чесно кажучи, у Черкасах ми залишили дуже багато емоцій. Після повернення до Чернівців трохи відпочили вдома з рідними, перезавантажились, але зараз, повернувшись до роботи, здається, що до кінця ще не відійшли від того напруженого матчу, від тих емоцій. Таке не забувається за кілька днів.

- Наскільки важко перемкнутися після тієї переможної гри на тренувальні будні третього збору?

- Це наша робота, тому зараз потрібно як слід підготуватися до першої гри чемпіонату проти «Вікторії». Для нас це зараз на першому місці. Звичайно, трохи не хотілося знову їхати з дому, але така наша професія.

- Чим третій збір відрізнятиметься від двох попередніх? Чи доносили вже цю інформацію до вас тренери?

- Думаю, що він більше буде спрямований саме на підготовку до першої гри чемпіонату і безпосередньо до найближчого суперника - «Вікторії». Тому, напевно, буде більше тактичних занять, роботи над стандартами і подібних речей.

- Вже завтра, 10 березня, «Буковина» зіграє перший спаринг на цьому зборі. Суперник - «Пробій» з Городенки. Яка взагалі роль контрольних матчів на цьому етапі підготовки?

- Щоб усі отримали однакове навантаження. Хтось грав у кубковому матчі більше, хтось менше. Тренери сказали, що в першому спарингу більше зіграють ті, хто мав менше ігрового часу у поєдинку з ЛНЗ. А вже в наступному контрольному матчі тренерський штаб вирішуватиме, хто скільки гратиме.

- Під час перших двох зборів було багато розмов про те, що команда перебуває у хорошій фізичній формі та тонусі. Чи підтвердив це матч із ЛНЗ?

- Весь перший тайм і десь до 60-70-ї хвилини було більш-менш нормально, ми почувалися цілком впевнено у цьому плані. Потім ноги трохи «підсіли». Далися взнаки і перехід на натуральне поле, і дуже висока інтенсивність гри. ЛНЗ - фізично потужна команда, вони постійно тиснули, били вперед і не давали нам навіть перепочити.

- Що ти відчував під час серії пенальті, коли підходив до м'яча? Здавалося, ти був максимально спокійним, хоча голкіпер суперника був близьким до того, щоб відбити твій удар.

- Я взагалі не боявся. Просто стояв і посміхався, бо був щасливий, що ми переживаємо такі емоції. Була повна впевненість, що ми переможемо. Навіть коли Максим Войтіховський не забив, я підійшов і сказав йому: «Все буде добре, зараз Герман потягне удар суперника - і все буде ОК». Так воно і сталося.

- Як команда підтримала Максима після того моменту?

- Та це футбол, таке буває. Усі помиляються. У команді ніхто нікого не звинувачував, бо пенальті на тренуваннях не відпрацюєш так, як це відбувається в грі під тиском. Голкіпер суперника теж був дуже близький до того, щоб відбити кілька наших ударів, тому будь-хто міг не забити.

- Яке це відчуття - вдруге поспіль бути у півфіналі Кубка України?

- Це дуже приємно. Перед матчем я казав Андрію Буську, що дуже хочеться ще хоч трішки пожити в цій кубковій казці. Коли ти з нетерпінням чекаєш матчів, розбираєш суперника, готуєшся... Мені подобаються такі емоції.

- Маєш якісь особливі побажання щодо жеребкування півфіналу?

- Звісно, хотілося б у півфіналі зустрітися з командою з Першої ліги. Якщо пройдемо у фінал, то вже неважливо, з ким будемо грати. Але все ж було б дуже цікаво у вирішальному матчі зустрітися з «Динамо».

- Чи відчуваєш, що після перемоги над ЛНЗ суперники ще ретельніше готуватимуться до «Буковини»?

- Думаю, що до нас і так добре готуються. Але ми будемо дивитися насамперед на свою гру. А хто як готується до нас - це вже не наша справа.

- На перших тренуваннях після кубкового матчу тренери дали команді якусь поблажку, зважаючи на позитивний результат? Чи все ж все йде за планом і робота виконується у повному об'ємі?

- Чесно кажучи, я не знаю, який у них був план, але мені здається, що все йде за планом - без жодних поблажок.