Схилимо голови. Батько приїхав на похорон сина з передової

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує назавжди 26-річного Василя Джуса, який був талановитим дзюдоїстом і самбістом, а коли постала потреба, став на захист Батьківщини. Загинув воїн рік тому, 29 січня 2025 року під Покровськом.

Життєвий шлях

Василь Джус народився 7 січня 1999 року у Крихівцях на Івано-Франківщині. Василь навчався у місцевій школі, з четвертого класу займався спортом: дзюдо, самбо, був футболістом юнацької команди села Крихівці.

Хлопець закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання, був учасником всеукраїнських та обласних змагань з дзюдо і самбо, чемпіоном області з дзюдо, кандидатом у майстри спорту.

Василь походив зі знаної у Крихівцях родини - онук активіста громади, депутата сільської ради з 40-річним стажем, актора театру, поета Богдана Джуса. Він - син воїна ЗСУ Богдана Джуса, який повернувся «з нуля» в рідне село на похорон сина.

Бойовий досвід і загибель

У перший день повномасштабного вторгнення рф в Україну Василь Джус мав намір стати до лав Сил оброни. Проте через вік його тоді не взяли. Хлопця мобілізували до лав Збройних сил України 24 травня 2024 року.

Василь Джус був мінометником 82-ї окремої механізованої батареї у 155 окремій механізованій бригаді імені Анни Київської. Вишкіл та навчання молодий воїн проходив у Польщі, Німеччині, Франції. За військовим фахом Василь був зв'язківцем.

З осені 2024 року боєць воював на Покровському напрямку на Донеччині. Там поблизу населеного пункту Котлиного 29 січня 2025 року Василь Джус при виконанні бойового завдання й поліг.

Поховали воїна 13 лютого в рідному селі.

15 серпня у Крихівцях вшанували пам'ять полеглих у війні, встановивши пам'ятні дошки Роману Опару, Василю Джусу та Віталію Нагорному на фасаді Крихівецького ліцею, в якому колись навчались захисники.