ВІДЕО. Перше інтерв'ю. Ліндон Емерллаху розповів про перехід у Полісся

У першому інтерв'ю в статусі гравця «Полісся» новачок Ліндон Емерллаху згадав контрольний матч проти житомирської команди рік тому.

Легіонер відповів, які враження залишив суперник та що запам'яталося з того спарингу. Також футболіст відверто розповів про війну в Україні - чому його це не лякає та як він сприймає реальність, у якій живе український футбол. Окрема тема розмови - дружба з Краснічі, як вона почалася і чи допомагає на футбольному полі та поза ним.

- Як себе почуває людина, у якої починається абсолютно нова сторінка у біографії?

- Почуваюсь класно. Так і є, бо «Полісся» - хороший, солідний клуб, який бореться за трофеї.

- Які твої враження від команди, від тренувального процесу? Що можеш виокремити?

- Враження хороші і від тренерського штабу, і від гравців. Мене тут дуже добре прийняли.

- Як щодо тренувань? Чи можеш порівняти, як це було в «Клужі»?

- Трохи важчі, ніж були у «Клужі». Так, важчі, але це нормально. Це тренувальні збори, і потрібно зараз працювати наполегливо, щоб грати впевнено у чемпіонаті.

- Багато хто в клубі каже, що ти зовні трохи схожий на Бориса Крушинського?

- Не знаю (сміється).

- Ти таке чув?

- Ні, не чув.

- То як тобі здається: схожий на Крушинського чи ні?

- Напевне, щось трохи є.

- Ти обрав 14-й номер. Чому?

- У мене в «Клужі» був 18-й номер, у національній збірній - 19-й. А в «Поліссі» - 14-й. Тому що всі вони - мої улюблені номери: 14-й, 18-й, 19-й.

- Футболіст твого амплуа, якого ти хочеш наслідувати? Твій кумир?

- Sergio Busquets.

- Sergio Busquets?

- Так.

- Чи є в тебе якісь подібні скіли, як у Серджіо Бускетса?

- Коли я дивився, як грає «Барселона», ще коли він там був - це було просто неймовірно. Бускетс, на мою думку, найкращий півзахисник. Як «шістка», я маю на увазі.

- І досі?

- Так, і досі.

- Але ж він завершив кар'єру.

- Так, він пішов з футболу. Якщо в майбутньому з'явиться футболіст, який гратиме краще за Бускетса… але поки такого немає, на мою думку.

- Рівно рік тому на зборах у Туреччині команда «Балкані», за яку ти тоді грав, проводила спаринг із «Поліссям»…

- Так, ми тоді програли.

- Що саме найбільше запам'яталося? Або ж хто запам'ятався?

- Я добре пам'ятаю ту гру. Це була складна гра для нас. Коли ми бачили, як «Полісся» бігло, як пресингувало - це було щось…

- Чи міг ти уявити тоді, що мине рік і ти опинишся у «Поліссі»?

- Ні, але цим футбол і прекрасний. Через рік я тут, у цій команді, уявляєш?

- Те, що у «Поліссі» є Краснічі - твій співвітчизник - це краще для тебе?

- Звісно, що так. Коли ти маєш друга, з яким граєш у національній команді - це круто. Ти можеш говорити рідною мовою, мені набагато легше. Він тут, в Україні, вже півтора року. Спершу грав у «Колосі», а тепер тут, у «Поліссі» - тож я щасливий, що він поруч.

- Скільки ви вже знаєте один одного?

- Напевне, років чотири чи навіть п'ять. Ми разом дебютували за національну команду.

- То він твій найкращий друг?

- Думаю, так.

- Чим сильний Ілір Краснічі як футболіст?

- Він спокійний у грі, насолоджується футболом. Він розумний. Знає, що робити на полі.

- Що тобі Ілір розказував про український чемпіонат?

- Насправді, у мене багато друзів, які грають тут, в Україні: у «Металісті», в ЛНЗ. Коли я запитував їх про Україну, перше, що казали - що тут дуже хороший чемпіонат. І звідси можна потрапити в інші європейські ліги. Якщо, звісно, у тебе хороші результати і ти добре граєш. Я кажу: ок, треба спробувати.

- Чи лякало тебе те, що у нашій країні - війна?

- Ні. Знаєш, якщо щось трапиться… ну ти ж не можеш вплинути на життєві обставини, які від тебе не залежать. Що ти можеш зробити? Таке життя.

- Коли ти був в Україні - чув сирени, вибухи?

- Ні. Тому що я був лише два дні, проходив медогляд, підписував контракт. А потім повернувся у Косово.

- Добре, що можеш сказати про Україну? Перші враження про Житомир?

- Перші враження - коли я вперше відвідав базу - вона дивовижна. Для гравців, для персоналу, для тренерського штабу. Ти можеш думати лише про футбол. А ще мене вразили люди, які дуже дружньо ставляться до тебе. При чому скрізь: чи то в лікарні, де я проходив медогляд, чи просто коли вийшов в місто поїсти.

- Добре, розкажи, чому футбол? Чому в дитинстві ти обрав цю гру?

- Мій дядько грав у футбол, мій батько грав у міні-футбол. А коли мені було 10 років, я з дідусем, гуляючи по рідному місту Суварека, побачив, як діти грають у футбол. І тоді, пригадую, сказав йому: «Я теж так хочу». Отож, з 10-ти років я почав займатися футболом.

- Якби не футбол - ким би став?

- Не знаю, може поліцейським, не знаю (сміється).

- Ти гравець національної збірної Косова?

- Так, я почав грати з 19 років.

- Бачила, що ти грав у переможному поєдинку зі Швецією? Збірній України скоро грати зі шведами. То був важкий поєдинок?

- Звісно, було важко. Шведська збірна - дуже хороша. У її складі гравці, котрі грають в АПЛ. Але насправді, скажу так: немає значення, де ти граєш. Бо якщо ти граєш за свою національну команду, ти повинен викладатися на повну, лишати на полі все і робити все задля перемоги. Просто, щоб порадувати свою країну.

- Найнебезпечніший гравець збірної Швеції?

- У них він не один. Але виокремлю Ісака, нападника «Ліверпуля», та Дйокереша з «Арсенала».

- Що треба у футболі, щоб здобути перемогу?

- Насолоджуватися футболом. І щоб футболом у вашому виконанні насолоджувалися вболівальники, які прийшли на стадіон, заплатили за квитки. Відтак - насолоджуватися грою і віддаватися на 100 відсотків.

- Як насолоджуватися грою, коли, наприклад, в Україні зараз температура повітря -15 градусів?

- Так, це хороше питання. Але коли ти граєш у футбол, ти ж сам це обрав. А тому маєш грати влітку, взимку, під дощем, під снігом. Тож це не має значення. Ти повинен отримувати задоволення від гри і віддаватися їй на 100%.

- Що можеш сказати про своїх партнерів по команді? Наприклад, хто найвеселіший?

- Думаю, Гіо. Захисник.

- Правий захисник?

- Лівий, правий - я не знаю.

- У нас є голкіпер - Гіо, Жора.

- Так, і він теж. Але я більше спілкуюсь з Гіо. Якщо запитаєш мене за кілька місяців - можу тоді вже сказати напевно.

- Добре. Чого хочеш досягти з «Поліссям»?

- Взяти чемпіонство…

- У цьому сезоні?

- Так, чому ні? Якщо це можливо - чому ні? Треба завжди вірити. А ще треба потрапити до групового етапу Ліги конференцій чи Ліги Європи.

ВІДЕО. Перше інтерв'ю. Ліндон Емерллаху розповів про перехід у Полісся