Прес-конференція: що сказали Алькарас та Джокович після фіналу Aus Open

1 лютого Карлос Алькарас у чотирьох сетах переграв Новака Джоковича у фіналі Australian Open 2026 і вперше завоював трофей у Мельбурні, зібравши кар'єрний Grand Slam.

Після завершення поєдинку Алькарас і Джокович провели прес-конференції, на яких підбили підсумки поєдинку і турніру.

Прес-конференції Карлос Алькарас

- Карлосе, чи можете ви описати те, що відчуваєте зараз?

- З моменту останнього розіграшу все відбувається без зупинки, але це неймовірне відчуття. Зібрати кар'єрний Grand Slam - це було щось, про що я постійно думав. Щоразу, коли я приїжджав до Австралії, я проходив передсезонну підготовку, думаючи саме про цей турнір, намагаючись працювати якомога більше і бути максимально готовим до участі тут, щоб спробувати поборотися за трофей. У попередні роки в мене тут не все складалося так, як хотілося, але я дуже радий, що змусив себе стати кращим і що в підсумку в цьому році все вийшло.

- Карлосе, вітаємо. Тепер, коли ви зібрали кар'єрний Grand Slam у такому юному віці та вже маєте по два з трьох інших титулів, чи можете ви мріяти про перемогу на всіх чотирьох турнірах Grand Slam за один рік?

- Це буде величезний виклик. Якщо чесно, це дуже гучні слова. Я хочу йти крок за кроком. Зараз наступний турнір - це Ролан Гаррос. У мене з ним пов'язані чудові спогади, і щоразу, коли я туди приїжджаю, я відчуваю щось особливе.

Виграти всі «мейджори» за рік - це дуже складно навіть просто уявити. Звичайно, це те, чого хотів би кожен. Ми тренуємося, щоб вигравати якомога більше турнірів Grand Slam. Але найкращий шлях до цього - йти турнір за турніром. Зараз у мене є перемога на Australian Open, я хочу її відсвяткувати, насолодитися моментом, адже здобути такий трофей неймовірно складно.

Але моя голова вже думає про Ролан Гаррос. Сезон довгий, у ньому багато турнірів, і, звісно, було б божевіллям колись поборотися за всі чотири титули в одному році. Я не хочу ставити себе під надмірний тиск з думкою, що обов'язково повинна це зробити. Але, звісно, це було б щось неймовірне. Зараз я зосереджуся на відновленні, наполегливій роботі та якісній підготовці, щоб добре зіграти наступний турнір Grand Slam.

- Чудовий матч. Що змінилося в другому сеті після того, як у першому Новак, очевидно, домінував?

- Як я вже говорив, у тенісі все може змінитися буквально за один розіграш. Один розіграш, одне відчуття, один удар можуть повністю перевернути матч.

У першому сеті він грав на дуже високому рівні. Я добре бив по м'ячу, добре рухався, і, на мою думку, я також грав непогано в першому сеті. Але по той бік сітки був надзвичайно натхненний Новак, який виконував фантастичні удари. У другому сеті вже в першому геймі він припустився кількох простих помилок, яких не було в першій партії. Це дало мені більше спокою та віри в те, що матч може змінитися, якщо я залишатимуся ментально сильним і позитивним.

Я трохи змінив тактику, адже те, що я робив у першому сеті, не працювало. Ці корективи дуже допомогли мені знову увійти в матч, я почав почуватися комфортніше і спокійніше на корті.

- Наскільки особливим є цей титул порівняно з вашими іншими перемогами на турнірах Grand Slam, особливо з огляду на те, що фінал був проти Новака?

- Це була інша передсезонна підготовка для мене, адже я повертався після незвичної для себе ситуації, яка була складною. Багато людей говорили різні речі і сумнівалися в моєму рівні на цьому турнірі. Щороку, коли я приїжджав до Австралії, я думав про перемогу і про трофей. Але цього не вдавалося зробити, я навіть не проходив далі чвертьфіналу.

Цього року я приїхав голодним до перемог, амбітним, з чіткою метою виграти титул, і був досить сильним ментально, щоб не слухати сторонні думки і слова. Те, що я показав гарний теніс на цьому турнірі, означає для мене дуже багато - це означає для мене все. Це справжня мрія, яка стала реальністю.

- Під час церемонії та на прес-конференції Новак сказав багато теплих слів на вашу адресу. Могли б ви прокоментувати його виступ сьогодні і загалом його гру на цьому турнірі?.

- Як я вже сказав у своїй промові, те, що він робить, надихає. Це надихає всіх спортсменів, не тільки тенісистів, а всіх загалом, і мене зокрема. Те, як він вкладає своє тіло, свій розум і все життя в те, щоб знову грати у фіналі Grand Slam, незважаючи на те, що багато хто говорив, що він більше не вийде у фінал або не зможе обіграти Янніка чи мене - це неймовірно.

Він переміг Янніка в півфіналі, а у фіналі зіграв фантастичний матч. Це справді вражає. Якщо він зможе підтримувати такий рівень протягом усього сезону, він знову виграватиме великі турніри: можливо, Masters, знову гратиме у фіналах Grand Slam. Усе залежить від його фізичного стану і навантажень, але я вважаю, що він готовий і далі вигравати найбільші турніри Туру.

- Це перший титул Grand Slam, який ви виграли без присутності Хуана Карлоса Ферреро тут. Чи було для вас додатковою мотивацією довести, що ви можете виграти і без нього?

- Якщо чесно, не зовсім. Я взагалі не думав про людей, у яких були в цьому сумніви. Я приїхав сюди грати для себе і для своєї команди. Ми всі знаємо, наскільки важко я працював у міжсезоння, щоб бути готовим до цього турніру, та й упродовж змагань у мене було надто багато інших речей, про які потрібно було думати.

Я просто концентрувався на своєму стилі гри, на собі, на емоціях і пристрасті - і це все, про що я думав протягом турніру. Але, звісно, радий, що в підсумку довів: усі, хто сумнівався, були неправі.

- Тепер, коли ви досягли такої великої мети, як кар'єрний Grand Slam, як ви думаєте про майбутні цілі? Чи є ще щось, до чого ви прагнете, наприклад, виграти всі турніри Masters, ATP Finals, Кубок Девіса? Звідки у вас береться мотивація хотіти більшого, вже досягнувши так багато в такому віці?

- Я ненавиджу програвати (посміхається), і це моя головна мотивація - намагатися програвати якомога менше. Є турніри, які я дуже хочу виграти хоча б раз. Деякі Мастерси, тому що я хочу зібрати повну колекцію і виграти кожен з них хоча б один раз.

Також це ATP Finals і Кубок Девіса. Кубок Девіса - це окрема мета для мене, адже я дуже хочу виграти його для своєї країни, для Іспанії. Я поставив перед собою ще кілька цілей на сезон і постараюся зробити все можливе, щоб їх досягти.

- Карлос, вітаємо. Був дуже гарний момент, коли ви піднімалися з корту після переможного розіграшу й обійнялися з Новаком. Що він вам сказав і що означав цей момент з точки зору спортивної поваги?

- Він просто сказав мені: «Вітаю, ти це заслужив». Я відповів йому, що для мене завжди є величезним задоволенням ділити з ним корт, особливо коли це фінал турніру Grand Slam.

Не має значення, що цього разу я виграв. Щоразу, коли я відчуваю цю ауру з іншого боку сітки, для мене це привілей і честь. Це справжній майстер-клас, з якого я намагаюся винести якомога більше. Я відчуваю до нього величезну повагу як до спортсмена і як до людини. Ці обійми були проявом взаємної поваги.

- Чи усвідомлюєте ви повністю ту історію, яку зараз творите? Ви виграли більше титулів Grand Slam, ніж будь-хто інший у 22 роки, і стали наймолодшим володарем кар'єрного Grand Slam. Чи розумієте ви масштаб того, що робите?

- Я намагаюся (посміхається). Теніс - це дуже красивий вид спорту, але його складність у тому, що турніри йдуть один за одним, і ти не завжди встигаєш усвідомити, чого досяг. Щойно закінчується один турнір, ти вже думаєш про наступний. Тому іноді ти просто не встигаєш оцінити зроблене.

Чого я навчився цього року - це цінувати і насолоджуватися кожною миттю. Не тільки підняттям трофеїв, а й самими турнірами, матчами, перемогами і навіть поразками. Просто цінувати життя, яким ти живеш. Зараз я намагаюся знайти час, щоб усвідомити все, що відбувається. Я знаю, що творю історію завдяки деяким титулам і досягненням, і для мене велика честь вписати своє ім'я в історію тенісу.

- Відомо, що ви дуже хотіли тримати цей трофей у руках саме тут. Як ви почуваєтеся зараз і який смак має для вас цей Australian Open? Раніше ви говорили, що обміняли б його на два чи навіть три інших. Напевно, зараз ви вже так не скажете?

- Правда в тому, що цей титул означає для мене дуже багато. Я довгий час прагнув підняти саме цей трофей. Щороку, коли я сюди приїжджав, моєю метою було виграти його. Цього не вдавалося зробити, тому що я ніколи не проходив далі чвертьфіналу, навіть коли їхав звідси з хорошими відчуттями від своєї гри. Але результату не було.

Цього разу ми дуже багато працювали в передсезоння, зосередившись саме на цьому турнірі, маючи чіткий план дій. Це були три дуже позитивні тижні, протягом яких я бачив великий прогрес від першого дня до останнього.

Я довіряв своїй команді: саме вони допомагали мені заспокоїтися, особливо в перших матчах, коли я був не зовсім задоволений своєю грою. Вони постійно говорили мені, що потрібно мати терпіння, що бажаний рівень прийде, і що важливо залишатися ментально сильним і правильно приймати негативні моменти. З кожним днем ми краще з цим справлялися, і в підсумку я почав грати в чудовий теніс і виграв титул. Це справжня мрія, що збулася. А тепер мої думки вже про Ролан Гаррос.

- Наскільки вас вражає те, що Новак уже називає вас легендою? Чи вважаєте ви себе легендою в 22 роки?

- Я вважаю, що легендою не стають за три-чотири роки в Турі. Так, з огляду на досягнення багато хто може назвати мене легендою вже зараз: сім титулів Grand Slam, виграші Мастерсів, 25 титулів, майже 70 тижнів на першому місці рейтингу. Але, на мою думку, легенда формується впродовж багатьох років, коли ти сезон за сезоном приїжджаєш на ті самі турніри з тією самою амбіцією, голодом і пристрастю, і створюєш особливе відчуття у людей, які дивляться теніс.

Мені хотілося б, щоб мене назвали легендою не зараз, а через п'ять, десять років або коли настане час і можна буде сказати, що моя кар'єра була легендарною. Саме цим я б по-справжньому пишався.

- Новий турнір Grand Slam - нове татуювання. Уже є ідея для цього особливого титулу?

- Так, це точно буде кенгуру, маленьке кенгуру. Я ще не знаю, де саме: на правій чи лівій нозі, але точно на нозі. Мені потрібно вибрати правильне місце, але це буде точно ближче до Ролан Гаррос або Вімблдону. Потрібно тільки визначитися (усміхається).

Прес-конференції Новака Джоковича

- Неймовірний турнір. Знаєте, з'явиться нове покоління вболівальників тенісу, яким не пощастить побачити вас і Карлоса наживо. Як би, для цих людей, ви описали історію цього суперництва?

- Я не знаю. Не знаю, що саме можу їм сказати, але можу сказати, що для мене завжди велике задоволення грати проти нього, тому що він, безумовно, один з найкращих гравців, з якими я стикався за всю свою кар'єру. Він змушує тебе показувати свій найкращий теніс, щоб його перемогти. Саме це я і робив десь півтора сети, але потім усе змінилося, і він заслужив на перемогу.

- Наскільки цей турнір підживлює вашу віру в те, що ви можете конкурувати і що немає причин, чому ви не могли б цього робити?

- Я завжди вірю, що можу. Інакше я б не змагався. Я багато разів говорив про це. Чудово, що мені вдалося обіграти Яніка в п'яти сетах і дати серйозний бій Карлосу в чотирьох близьких сетах. Так, я залишаюся розчарованим тим, як я почувався в другому і третьому сетах після неймовірного початку. Я почувався дуже добре, а потім усе змінилося. Що є - те є. Це спорт. Але якщо підбивати підсумки останніх кількох тижнів, то для мене зіграти у фіналі, бути у двох сетах від можливого титулу - це велике досягнення. Звісно, після поразки є гірке відчуття, але попри все я маю бути задоволений цим результатом.

- Що, на вашу думку, змінилося?

- Я ніколи не люблю говорити про фізичні чи медичні моменти, бо це виглядає так, ніби я шукаю виправдання та зменшую заслуги переможця. Тому й цього разу не буду цього робити. Я просто хочу привітати Карлоса. Сьогодні він був заслуженим переможцем на корті.

- Чи були впевнені...

- Ні, я не буду цим ділитися.

- Не про фізичні моменти, а в ігровому плані...

- В ігровому плані ви все бачили. Перший сет був одним із найкращих, які я зіграв за останні кілька років. Потім у середині четвертого сету я ніби знову повернув енергію та імпульс, попросив уболівальників підтримати мене, і вони це зробили. Але одна невдала помилка за рахунку 4:4 на брейкпоінті, той форхенд... У мене була чудова позиція для цього удару. Мій форхенд підвів мене в ключові моменти. It happens.

Один-два удари можуть змінити хід матчу і перевернути все - що і сталося. Я дуже розчарований, що не зміг утримати ті відчуття, які мав у першому сеті. У голові багато сценаріїв «а якби», але потрібно просто прийняти все таким, яким воно є.

- Здавалося, що в першому сеті ви продовжили той рівень гри, який показували проти Яніка. Коли ви сіли на лавку після виграшу 6:2, чи подумали ви: «Я можу виграти цей матч»?

- Так, абсолютно. Я знав, що він дуже розумний, універсальний гравець, який змінює тактику і підлаштовується під суперника. Я розумів, що він підвищить рівень. Я знав, що мені потрібно робити, але деякі речі сталися і моя енергія та рівень гри за два гейми різко впали. Потім у середині четвертого сету я зумів відновитися, відчути новий приплив сил. Я був близько, дуже близько. Але не судилося.

- Якщо озирнутися на перебіг турніру і вихід без гри в четвертому колі, короткий чвертьфінал... Наскільки це допомогло вам бути конкурентним, обіграти Сіннера і так близько підійти до титулу у фіналі? Чи не здавалося вам, що доля була на вашому боці?

- Так, безумовно, мені пощастило не грати в четвертому колі і провести всього кілька сетів у чвертьфіналі. Ми говорили про це. Я вдячний за це. Одразу після матчу важко бути повністю позитивним, посміхатися, тому що ти борешся за перемогу і не любиш програвати. Але загалом це був фантастичний турнір.

Я знав, що для титулу, ймовірно, доведеться обіграти двох із них. Одного я обіграв і це здорово. Це крок уперед порівняно з моїми виступами на Grand Slam минулого року. Це дає мені велику надію. Але для мене цього мало. Я продовжуватиму працювати і подивлюся, чи буде ще один шанс.

- Не той результат, якого ви хотіли, але чудовий турнір. Ви говорили, що вірите у свою здатність перемагати, але також зазначили, що не очікували знову бути на фінальній церемонії турніру Grand Slam. Можете пояснити ці два моменти і те, наскільки приємно знову опинитися тут?

- У мене є віра, впевненість і бачення того, що я можу виграти ще один «мейджор», вигравати скрізь, де граю. Але не очікувати - це інше. Останні кілька років я знизив свої очікування, і, думаю, це допомагає мені позбутися зайвого стресу. Напруга, тиск завжди присутні, і я не хочу, щоб вони мене переповнювали. Також приємно не завжди бути головним фаворитом. Це, мабуть, додає додаткової мотивації на вирішальних стадіях.

Я обіграв Яніка, чинного дворазового чемпіона тут, який виграв у мене кілька останніх матчів. Я виграв у 5 сетах і я дуже пишаюся цим. Але ви розмовляєте зі мною через десять хвилин після поразки у фіналі, тож, звичайно, я відчуваю гіркоту. При цьому я програв першій ракетці світу, вже легендарному гравцеві.

- Як ви ментально працюєте з таким ударом і чи використовуєте ви це як мотивацію?

- Я знаю, що це відчуття не триматиметься довго з такою ж інтенсивністю. У мене було багато великих матчів: і поразок, і перемог. Більше перемог, на щастя. Найкращий спосіб для мене - бути з родиною. Саме цього я зараз і хочу: повернутися й обійняти своїх близьких.

- У вас із Карлосом видатне суперництво, незважаючи на різницю у віці 16 років. Що найбільше змінилося в його грі з часу вашої першої зустрічі?

- Результати самі говорять про його кар'єру. Він заслуговує на всі похвали: від колег і від усієї тенісної спільноти. Він чудова молода людина, з правильними цінностями, гарною родиною. Уже легендарний тенісист, який у 22 роки зробив величезний внесок в історію тенісу. Коли я вперше з ним грав, йому було 18 чи 19 років і вже тоді було видно, що він приречений на великі звершення.

Він значно додав фізично, ментально і в плані гри. Він постійно шукає, як удосконалити себе і саме така ментальність потрібна чемпіону. Не можна зупинятися, інакше ти регресуєш, бо всі інші прогресують. У нього є все, є повний комплект. І, звісно, поруч із ним є Сіннер. Думаю, саме вони боротимуться за найбільші титули, а молоді хлопці на кшталт мене намагатимуться їх наздогнати (посміхається).

- Можливо, саме ця гіркота поразки створила відчуття, ніби у ваших словах на церемонії пролунало прощання. Ви не сказали «до зустрічі наступного року».

- Я не знаю, побачу їх знову чи ні, тому й залишив це відкритим. Я завжди говорю щиро, без удавання. Я говорив, що хотів би грати до Олімпіади-2028, але це може означати один турнір на рік. Або десять, або два, або сім. Я не знаю. Зараз я не хочу ухвалювати рішення наперед. Я хочу бути з сім'єю і подивитися, що буде далі.

Підтримка публіки в останніх двох матчах була неймовірною. Я такого тут раніше не відчував. Я щиро вдячний за це. Я повернуся до Австралії, як гравець чи ні, побачимо. Мене найбільше засмучує не результат, а те, що останні два роки зі мною часто трапляється різкий спад енергії. Я був в ідеальному стані, 6:2, усе йшло. А потім раптом - спад. Що поробиш. Ми рухаємося далі.

- Від імені всієї нації хочу сказати: за все, що ви тут показали, ви заслуговуєте тільки на вітання. У нашого народу є гарний вислів «Срібло сяє, як золото». Як ви вважаєте, як це «сяйво» вплине на наступні дні, тижні та місяці вашої кар'єри?

- Чесно скажу, що поразка у фіналі Grand Slam залишає дуже гірке відчуття. Особливо в цій ситуації, після стількох років і можливості знову зіграти у фіналі через три роки. Хто знає, чи буде в мене ще такий шанс. Тому я був максимально зосереджений і почав феноменально. Потім деякі речі сталися і все розвернулося.

Я можу лише привітати його з видатним, історичним досягненням. Він заслужив на цю перемогу. Бог знає краще і має свій план, який я приймаю. Мені важко це повністю прийняти емоційно, але все добре, слава Богу. У моєму житті багато речей, за які я вдячний. Зараз, одразу після матчу, я, звісно, відчуваю розчарування. І звернення до нашого народу в Сербії: правда і справедливість завжди перемагають. Нехай люди тримаються.