Схилимо голови. 25-річний футболіст поліг у Дебальцевому

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує футболіста з Київщини Дмитра Янченка, який став на захист України ще в 2014 році і загинув 25-річним рівно 11 років тому, 3 лютого 2015-го в Дебальцевому на Донеччині.

Життєвий шлях

Дмитро Янченко народився 30 вересня 1989 року в Броварах на Київщині, у рідному місті закінчив школу №2, працював у приватній фірмі «Квалітет». Коли хлопець був малий, його батьки розлучилися, тож він жив з мамою в кімнаті гуртжитку.

З дитинства Дмитро захоплювався футболом, виступав за аматорську команду «Юніон» з Броварів.

У 2007-му Янченко пішов в армію, служив спочатку у Василькові на Київщині, потім його перевели до рідного міста до військової частини на Торгмаш. «Вступати в якийсь навчальний заклад не було можливості тоді», - каже мама Дмитра. Відслуживши в армії, Дмитро почав працювати монтажником металопластикових вікон.

Чи не найбільше в своєму житті Дмитро любив дітей. Про це говорять всі, хто його знав. Дуже багато хлопець уваги приділяв сину своєї тітки Антоніни та похресниці. Добре серце молодого хлопця захоплювало дітей. «В його характері було теж щось таке щире і дитяче», - розповідають рідні Дмитра. Через цю його дещо дитячу непосидючість друзі називали його «Янчик» або «Яня».

Регулярно Дмитро навідувався в дитячий будинок в селі Мокрець, допомагав дітям, яким пощастило в цьому житті менше, ніж іншим. В сиротинці Дмитро дуже подружився з одним хлопчиком, возив його на Євро-2012 до Києва і навіть просив маму всиновити його. Про власну родину Дмитро теж мріяв. Але не судилося…

Бойовий досвід і загибель

Янченко брав активну участь у подіях Революції Гідності, а коли в 2014-му почалася російсько-українська війна, долучився до війська. Дмитру кілька разів приходили повістки за місцем прописки, в гуртожиток, але мама не говорила йому про це, хотіла таким чином вберегти сина. Тоді хлопець сам пішов до військкомату. В березні 2014-го він разом з іншими солдатами проходив підготовку у військовій частині села Семиполки.

Тоді сталася історія, за яку Дмитро отримав на горіхи від командування. Запросивши журналістів «Надзвичайних новин», Янченко дав обурливий коментар про те, що в частині за 10 днів підготовки дали вистріляти лише 12 патронів, кинути 1 гранату, а психологічна підготовка до фронту складалась з перегляду «якогось фільму 80-х років». Сюжет про «Бунт у військовій частині на Київщині» показали в ефірі каналу ICTV. «Це ж він все там організував, - згадує мама Дмитра, - за це йому в частині товариші дали прізвисько «генерал».

Про запальний характер Дмитра розказує і його друг Петро Скакун. Вже перебуваючи у військовій частині, Янченко умудрявся регулярно приїжджати в Бровари до друзів грати у футбол: «Одного разу десь знайшов якийсь велосипед і приїхав».

Згодом Дмитра відправили в зону бойових дій. Про те, що він в Дебальцевому знало обмежене коло людей. Своїх друзів Янченко просив не розповідати про це матері, не хотів, щоб вона хвилювалася. «Він мені розказував, що він в Краматорську і там все спокійно. Розповідав, що він кухар», - згадує пані Наталя.

Солдат Дмитро Янченко, старший механік-гранатометник 2-го об'єднаного польового вузла зв'язку ГШ поліг 3 лютого 2015 року внаслідок мінометного обстрілу в Дебальцевому на Донеччині.

«Добрий, світлий, справедливий. Любив дітей, любив життя та Україну», - написала, втративши сина, мати Наталія. - Він для мене завжди живий. Так наче кудись поїхав надовго».

Поховали Дмитра в рідному місті на Алеї слави.

Вшанування

Посмертно Янченка нагородили орденом «За мужність» lll ступеня, нагрудним знаком «Гвардія», відзнакою «За участь в Антитерористичній операції» та «Сталевий Хрест Непереможних».

У Броварах назвали вулицю на честь Дмитра Янченка. На фасаді будинку по вулиці Володимира Великого, 10-б і на фасаді школи №2 відкрили меморіальні дошки на честь оборонця.

З осені 2015-го футбольний клуб «Юніон» щороку орієнтовно на Покрову проводить турнір пам'яті свого колишнього гравця. В ньому зокрема беруть участь аматорські колективи, вкомплектовані учасниками російсько-української війни.