Два Педріньо для збірної України. Навіщо синьо-жовтим нова натуралізація?

Декілька днів тому з легкої руки бразильських ЗМІ у вітчизняному інформаційному просторі знову активно постало питання про натуралізацію гравців для збірної України. Після кейсів Едмара, Марлоса та Жуніора Мораеса вітчизняний паспорт та перспективи пограти за «синьо-жовтих», якщо довіряти виданню ESPN, всерйоз замаячили перед 27-річним вінгером «Шахтаря» Педріньо. У його натуралізації нібито особисто зацікавлений Сергій Ребров, а відповідальні особи вже наче як оформлюють усі необхідні документи, аби хавбек «гірників» зумів допомогти збірній України вже у березневому плей-оф за путівку на ЧС-2026.

Цікаво, що через короткий час після появи чуток щодо натуралізації Педріньо у вітчизняних джерелах з'явилися відомості про те, що український паспорт може отримати й інший представник «Шахтаря», якого певний час у команді також називали Педріньо. Однак після повернення до табору донецького клубу «справжнього» Педріньо, іншого, котрий грає ліворуч в обороні, почали називати Педро Енріке. І ось тепер нібито пропозиції грати за збірну України отримали обидва ці бразильця - і Педріньо, і Педро Енріке.

Варто зазначати, що перевірити достовірність даної інформації надзвичайно непросто, оскільки навіть якщо подібні переговори чи оформлення документів дійсно ведуться, то вони точно проходять в обстановці, наближеній до секретної, аби нічого не завадило реалізувати заплановані завдання. Але про інтерес до натуралізації Педріньо з боку УАФ писали ще влітку 2024-го, так що диму без вогню точно не буває.

Так само як, не будучи експертом у питаннях юриспруденції, наразі складно оцінювати законні підстави для отримання Педріньо та/або Педро Енріке громадянства України. Формально жоден із цих бразильців (а десь у ЗМІ почали згадувати ще й про Вінісіуса Тобіаса!) не відповідає ключовому параметру отримання вітчизняного паспорта - згідно із законодавством для набуття громадянства України іноземцю необхідно безперервно прожити на законних підставах на території країни протягом останніх п'яти років. Однак із цієї умови є низка винятків, серед яких виділяється, до прикладу, такий: «крім осіб, прийняття яких у громадянство України становить державний інтерес для України». Тому в теорії, мабуть, знайти якісь зачіпки та хитрощі можна - було б стійке бажання до взаємної співпраці з боку УАФ та футболістів, а також добра на те воля від керівництва держави.

Але передбачати, як складуться події у високих кабінетах, і як поведуть себе потенційні нові натуралізовані українці ми сьогодні не будемо. Натомість пропонуємо поміркувати на тему доцільності натуралізації Педро Енріке та Педріньо для збірної України, пройшовшись по кожному із кандидатів до лав «синьо-жовтих» окремо…

Педро Енріке

23-річний лівий фулбек Педро Енріке виступає в Україні за «Шахтар» з літа 2023 року. Саме тоді бразилець перебрався до табору «гірників» на правах вільного агента, у статусі якого перебував декілька місяців після розірвання контракту із «Атлетіко Паранаенсе». Примітно, що до табору «помаранчево-чорних» Педро Енріке фактично перебирався на тлі скандалу довкола своєї персони на батьківщині. Тоді фулбека підозрювали в участі у договірних матчах, про що ми раніше розповідали досить докладно у рамках спеціального матеріалу.

І нехай згодом Педро Енріке виправдали, його старт у «Шахтарі» видався не таким вже й феєричним. Зокрема, у першому сезоні бразилець провів лишень 9 матчів в УПЛ, а у другому, коли «оперився» та почав отримувати значно більше ігрової практики, запам'ятався низкою абсолютно провальних матчів. Зокрема, восени 2024-го багато в чому через Педро Енріке «Шахтар» у шокуючому стилі програв матч Ліги чемпіонів у гостях ПСВ (2:3), викликавши публічне обурення тодішнього коуча першої команди Маріно Пушича, котрий в принципі вкрай рідко виносив назовні критику когось зі своїх підопічних.

Цікаво, що за перші два сезони в «Шахтарі» Педро Енріке не відзначився жодною результативною дією. Зокрема, за Маріно Пушича бразилець зіграв 40 офіційних матчів у помаранчево-чорній футболці, але ані голами, ані асистами власне резюме так і не збагатив.

Ситуація змінилася із приходом на тренерський місток «Шахтаря» Арди Турана. Під керівництвом турка на рахунку Педро Енріке 1 забитий м'яч та 4 результативні передачі у 24 матчах. Більше того, станом на сьогодні багато експертів резонно називають бразильця одним із найкращих, якщо не найкращим лівим фулбеком УПЛ. Педро Енріке бере своє невгамовною енергією на фланзі, відмінною роботою на атаку та в цілому досить пристойною працездатністю на полі. Тому недивно, що саме зараз у пресі почали пліткувати стосовно можливої натуралізації цього футболіста для збірної України.

Але чи потрібен Педро Енріке «синьо-жовтим»? Зауважте, що беззаперечно ключовою фігурою на лівому фланзі оборони у збірній України є 26-річний гравець «Евертона» Віталій Миколенко. Він - це № 1 у команді Сергія Реброва, і навряд чи у найближчій перспективі хтось із конкурентів буде здатний змінити цю ситуацію. За спиною Миколенка є Богдан Михайліченко, а також за потреби позицію на лівому фланзі захисту здатний закрити Микола Матвієнко, але це аж ніяк не пріоритетні опції для тренерського штабу української національної команди.

То навіщо тоді Педро Енріке збірній України? Питання, насправді, дуже хороше. Так, бразилець перевершує Миколенка у грі на атаку, але загалом у більшості матчів команда Реброва нині демонструє достатньо прагматичний футбол, тому їй точно не до «карнавалів» на полі та виняткової ставки на гру уперед. У ролі потенційного резервіста для Миколенка Педро Енріке, звичайно, виглядав би підсиленням для збірної України, оскільки об'єктивно за нинішнім рівнем перевершує Богдана Михайліченка, якого раніше «Шахтар» фактично й вирішив позбутися, натомість підписавши бразильця.

Але загалом навряд чи потенційну натуралізацію Педро Енріке можна називати ключовою для вирішення кадрових проблем та завдань у збірній України. Хоча б тому, що в перспективі ми вже маємо молодих доморощених виконавців, котрі заслуговують на те, аби їх спробували на рівні національної команди. Як мінімум, той таки Артем Смоляков з «Лос-Анджелеса», на рахунку якого вже під три десятки матчів у заокеанській MLS. Хоча для Реброва, мабуть, було б приємним головним болем мати з-поміж потенційних кандидатів у збірну ще й такого гравця як Педро Енріке…

Педріньо

27-річний правий вінгер Педріньо має контракт із «Шахтарем» з літа 2021 року. Тоді його трансфер з «Бенфіки» обійшовся скарбниці «гірників» у 18 мільйонів євро. Бразильця брали як частину команди, яку спортивний директор Даріо Срна у пресі не соромився називати «найсильнішим «Шахтарем» в історії». Побудувати цей колектив було довірено італійцеві Роберто Де Дзербі, але той виконати завдання керівників не встиг через повномасштабну фазу російсько-української війни, що почалася у лютому 2022-го…

Педріньо, як і переважна більшість тодішніх легіонерів «Шахтаря», залишив український клуб після початку бойових дій. Протягом наступних двох років хавбек на умовах оренди виступав за «Атлетіко Мінейро», де не досяг успіху, в тому числі й через проблеми зі здоров'ям. Тому коли влітку 2024-го «Шахтар» запропонував повернутися, та ще й із умовою підвищення зарплати та підписання нового контракту, Педріньо погодився.

У минулому сезоні Педріньо провів 25 матчів в УПЛ, але відзначився лишень 5 результативними діями (1 гол та 4 асисти). Хавбек начебто і був важливою частиною першої команди, але точно не виглядав для неї ключовою фігурою або свого роду системоутворюючим гравцем. Таким у Педріньо вдалося стати вже за Арди Турана. У сезоні-2025/26 бразилець відзначився вже 5 голами та 5 асистами у 14 матчах УПЛ, будучи найкращим номінальним правим вінгером чемпіонату за версією Wyscout.

Знову ж таки, враховуючи нинішні успішні виступи Педріньо за «Шахтар», зовсім не дивно, що у збірній України могли замислитися над натуралізацією цього бразильця, який не має запрошення від «селесао». Утім, конкуренція на правому фланзі атаки в таборі «синьо-жовтих» наразі й так дуже солідна - Олександр Зубков, Віктор Циганков, Олексій Гуцуляк. Кожен із них давав щось своє у відбірковому циклі на ЧС-2026, і з ходу важко сказати, чому Педріньо гідний місця у складі «синьо-жовтих» (за умови отримання паспорта громадянина України, звичайно ж) більше, аніж будь-хто з цієї трійці.

Втім, важливо розуміти, що Педріньо - це вельми універсальний виконавець. За свою кар'єру бразилець пограв не лише на звичному правому фланзі атаки, а й зліва, і на позиції центрального атакувального хавбека, і у глибині поля, і навіть на вістрі - центрфорвардом. І, скажімо, на лівому фланзі атаки для збірної України Педріньо теоретично міг би бути корисним, але статистика каже, що на цій позиції хавбек, мабуть, найменш корисний з усіх інших, тому розглядати таку опцію слід тільки із неабиякою часткою оптимізму у поглядах та оцінках…

Та й маститі вітчизняні фахівці розходяться в оцінках перспектив та необхідності Педріньо для збірної України. До прикладу, Мирон Маркевич вважає, що бразилець може підсилити «синьо-жовтих», а ось Віталій Кварцяний куди більш категоричний у негативних оцінках, наголошуючи, що Педріньо навряд чи повинен мати якийсь пріоритет при виклику до збірної України перед, власне, етнічними українцями, навіть якщо отримає синьо-жовтий паспорт.

Що у підсумку?

Безумовно, давати оцінку потенційним новобранцям збірної України має тренерський штаб цієї команди на чолі із Сергієм Ребровим. Але тільки в тому випадку, якщо футболісти справді бажають грати за «синьо-жовтих» та матимуть вітчизняне громадянство.

Поки, кажучи об'єктивно, ситуація виглядає так, що потенційна натуралізація Педро Енріке та Педріньо куди більш вигідні їх нинішньому клубу - «Шахтарю», де продовжують активно робити ставку на бразильських легіонерів, а невдовзі, схоже, втратять українську опцію на правому фланзі оборони в особі Юхима Коноплі, який відмовився продовжувати контракт із «гірниками» та готується покинути клуб вже цього року.

Проблеми з лімітом на легіонерів дедалі серйозніше маячать на горизонті перед командою Арди Турана, а підписати якісних українців, здатних з ходу увірватися до її стартового складу, донецькому клубу вкрай непросто. Хоча б тому, що в УПЛ очевидних кандидатур практично немає, а ті, котрі все ж таки виникають, ще треба зуміти вмовити до співпраці, що аж ніяк не завжди й вдається (згадаймо хоча б кейс Крупського).

Тож зараз, напередодні матчу проти Швеції у плей-оф ЧС-2026, чутки стосовно можливої швидкої натуралізації Педріньо (і, можливо, Педро Енріке) виглядають якось дивно. Вводити до складу новачків фактично за кілька днів та сподіватися, що вони з ходу допоможуть вирішити таке серйозне завдання, як завоювання путівки на чемпіонат світу - це щось із розряду крайньої наївності, якою такий досвідчений професіонал, як Сергій Ребров, навряд чи відрізняється. Тому давайте зберігати голови холодними та не витрачати багато сил на суперечки про те, чи потрібна українському футболу натуралізація чергових легіонерів. Ось настане день, коли хтось із «кандидатів» отримає український паспорт, тоді й поставимо усі питання безпосередньо Реброву та іншим відповідальним за результат. А поки що треба думати, із ким та як проходити шведів, аби потім замислюватися вже над аналізом переможця пари Польща - Албанія. Це набагато важливіші завдання наразі і для нашого тренерського штабу, і для всіх функціонерів УАФ, важливим показником успіху роботи якої, як не крути, завжди виступала наша національна команда…