Поліссю треба позбутися Гуцуляка. Шляхетність на користь збірної небезпечна

Третій сезон поспіль амбітне «Полісся», власником та президентом якого є успішний вітчизняний бізнесмен Геннадій Буткевич, виступає в українській Прем'єр-лізі. У дебютному сезоні «вовки» фінішували на п'ятому рядку, через рік стали четвертими, а на зимову паузу в УПЛ-2025/26 пішли третіми. Начебто прогрес очевидний, проте проблем у «Поліссі» все одно вистачає, причому таких, до вирішення яких був змушений особисто підключатися Буткевич.

18 січня президент «Полісся» дав інтерв'ю, у якому повідомив, що непросту ситуацію довкола вінгера першої команди Олексія Гуцуляка вирішено. Футболіста було повернено до роботи в тренувальному таборі «вовків» на зборах у Іспанії, хоча спершу його переводили до юнацького складу через незгоду підписати новий контракт на запропонованих клубом умовах. Своє рішення Геннадій Буткевич, якщо говорити коротко, мотивував одним ключовим аргументом - інтересами збірної України, котрій весною доведеться поборотися за путівку на ЧС-2026 до США, Мексики та Канади.

Як би дивно це не звучало, але футболіст, котрий в поточному сезоні досить невиразно демонструє себе у складі «Полісся», особливо якщо порівнювати із його ж роботою на полі рік тому, у відборі на ЧС-2026 й справді був дуже значущою фігурою для збірної України. Якщо у лавах «вовків» Олексій забив лишень 2 м'ячі та віддав 3 результативні передачі в 13 матчах УПЛ (причому 1 голом та 2 асистами, тобто більш ніж половиною від усіх результативних дій у поточному розіграші, Гуцуляк відзначився в одному матчі проти «Карпат», перед самісіньким відходом чемпіонату на зимову паузу), то ось за «синьо-жовтих» у кваліфікації на заокеанський мундіаль він відзначився аж 3 голами та 2 асистами у 5 поєдинках. Трохи попрацювавши із цими цифрами, можна легко визначити, що у «Поліссі» Гуцуляк в поточному сезоні має усереднений показник результативних дій за гру на рівні 0,38, в той час як у збірній - повноцінну «одиничку»!

Виходить, що для команди Сергія Реброва Олексій Гуцуляк нині справді дуже важлива постать, а тому недивно, що головний тренер збірної безпосередньо контактував із босом «Полісся» щодо майбутнього вінгера. Куди більше дивує інше - що «вовки», так і не домігшись зміни позиції гравця та не знайшовши компромісу з ним, як раніше вже сталося у ситуації з іншим «розкольником» Сергієм Чоботенком, все-таки вирішили змінити початкову позицію та дати Гуцуляку можливість як і раніше працювати з основою.

Тут можна скільки завгодно міркувати над доцільністю початкового відсторонення Гуцуляка від першої команди та переведення його в молодіжку, наводячи приклади Коноплі в «Шахтарі» та масу інших, але... Якщо вже боси «Полісся» обрали саме таку тактику поведінки у переговорах зі своїм футболістом, то дуже логічно було б дотримуватись її до кінця, яким стало б або підписання нового контракту та кардинальна зміна умов ситуації, або ж закінчення поточного трудового договору та відхід вінгера на вільні хліби.

Але натомість ми отримали ситуацію, за якої Гуцуляк повертається до тренувань із основою, а клуб так і не досяг своєї стратегічної мети. Простіше кажучи, Геннадій Буткевич вчинив максимально шляхетно, врахувавши інтереси національної збірної, але певною мірою ризикнувши інтересами самих житомирян. Чому так? Судіть самі: Гуцуляк і в першій половині сезону морально та психологічно не виглядав у лавах «вовків» тим футболістом, котрий віддається на полі на усі 100%. Олексій й близько не намагався вичавлювати із себе максимум потенціалу, адже якщо в минулому сезоні в УПЛ на його рахунку було 15 результативних дій (11 голів та 4 асисти) у 29 іграх, то зараз вінгер різко здав, через що логічно перетворився із безумовно ключового виконавця у де-факто футболіста ротації.

Такий Гуцуляк, яким він був у першій частині сезону, справді був значно важливішим і потрібнішим для збірної України, але аж ніяк не для «Полісся». У лавах «синьо-жовтих» Олексій викладався на повну, ніби бажаючи довести потенційним покупцям свою спроможність відповідати найвищому рівню. А ось у іграх за клуб Гуцуляк наче валяв дурня, видавши єдиний по-справжньому класний матч проти «Карпат» - безпосередньо перед відходом на зимову паузу, коли, як очікувалося, й вирішуватиметься питання його майбутнього.

За даними інсайдерів, Гуцуляк через свого чи то агента, чи то законного представника вимагав від «Полісся» значного підвищення заробітної плати, як ключової умови для підписання нового контракту. Мова про суму у 100 тисяч доларів на місяць. На це житомирський клуб піти опинився не готовий, що й недивно. Все ж таки Геннадій Буткевич - це нехай все ще і досить нова людина у футболі, але у великому бізнесі вона вже дуже давно й чудово вміє рахувати гроші, розуміючи їхню реальну цінність, роль та значущість. Чи вартує Гуцуляк зарплати у 1,2 мільйони доларів на рік? Вкрай сумнівно, особливо з огляду на той факт, що багато бразильських легіонерів «Шахтаря» наразі заробляють у своєму клубі, який вважається фінансово потужнішим, аніж «Полісся», десь порівняні гроші. Наприклад, мозковий центр півзахисту «гірників» Марлон Гомес до переїзду в Україну мав оклад у 240 тисяч доларів, тобто вчетверо менше, аніж Гуцуляк нині просив у «Полісся».

Більш ніж резонно, що в «Поліссі» відмовилися піти на умови Гуцуляка ще й із тактичних міркувань, адже після цього до керівництва клубу могло б прийти одразу декілька інших важливих для команди гравців з проханням про перегляд особистих умов у бік суттєвого покращення - мовляв, якщо Олексій заробляє аж у рази більше, то невже ми настільки погані. Від подібної небезпечної ситуації житомирський клуб майстерно пішов, але, як здається, все ж таки ризикує потрапити в іншу халепу…

Граючи у шляхетність та повертаючи Гуцуляка до першої команди, «Полісся» ризикує отримати абсолютно невмотивованого футболіста, котрий може негативно вплинути на оточуючих. І це у найвідповідальніший для «вовків» турнірний відрізок - у другій частині сезону, наприкінці чемпіонату, коли й вирішуватиметься доля медалей та путівок у єврокубки.

Якщо «Полісся» категорично не йде на умови Гуцуляка, а той відмовляється розглядати компромісні варіанти, як все виглядає просто зараз, то виникають великі сумніви, що в цій ситуації щось суттєво зміниться до кінця сезону. І якщо той таки Конопля в «Шахтарі» не демонструє жодних суттєвих ознак регресу порівняно із попередніми сезонами, то наскільки критичним виявилося падіння результату та рівня гри Гуцуляка на тлі спливаючого контракту, ми вже з'ясували вище.

Простіше кажучи, нинішній Гуцуляк не може чи не готовий дати «Поліссю» щось таке, на що нездатний будь-хто інший з його конкурентів по команді - наприклад, Влад Велетень чи Олександр Назаренко, показники результативності яких у поточному сезоні аж ніяк не поступаються тому, що демонструє Олексій. А повертати після короткочасного заслання в молодіжку гравця, котрий потрібен навесні виключно для ротації... Вкрай спірне рішення.

Куди логічніше для «Полісся» було б у січні-лютому позбутися Гуцуляка, тим самим вбивши не одного чи двох, а у теорії навіть трьох чи більше «зайців»! Насамперед, житомирський клуб міг би отримати нехай і не величезні, але цілком суттєві грошові надходження від продажу Олексія (на Transfermarkt той наразі оцінений у 3 мільйони євро, тому продати вінгера десь за мільйон на практиці, очевидно, було б цілком реально) до Туреччини, Мексики, ПАР чи кудись іще, куди чутки відправляли вінгера за останні місяці. Ці гроші (що є другою вигодою за такого розв'язання ситуації) клуб міг би перенаправити на підписання потенційної заміни для Гуцуляка. Досить сказати, що того ж таки Проспера Оба ЛНЗ придбав за 700 тисяч євро (дані Transfermarkt), так що за умов грамотного рівня селекції й «Полісся» цілком могло б розраховувати на такий успішний кейс за розумні гроші. По-третє, успіх «Полісся» за умови продажу Гуцуляка взимку полягав би у іміджевому плані - клуб не став би «гноїти» важливого для національної збірної України футболіста у своїй молодіжці чи на «банці», а відправив би його в іншу команду, де інтерес у його послугах був би значно серйознішим. Це і шляхетно і вигідно водночас. І є навіть четвертий очевидний плюс від відходу Гуцуляка із «Полісся» прямо зараз - команда остаточно втратила б потенційно вкрай невмотивованого свого члена, котрий наприкінці сезону міг негативно впливати на атмосферу і, як наслідок, поставити під удар усі старання та турнірні досягнення, здобуті протягом усього року. А що означає завалити кінцівку сезону чудово знають «Карпати», які в УПЛ-2024/25 були близькими до завоювання путівки в єврокубки, але внаслідок двох поразок у двох заключних турах фінішували лише шостими.

Як бачимо, рішень у ситуації із Гуцуляком для «Полісся» вистачає. І поки що все ще у руках житомирського клубу. Звичайно, виникають питання до того, чи варто було «вовкам» із самого початку виносити на публіку питання із переведенням Олексія в молодіжку, щоб трохи пізніше «здавати назад» та проводити зворотне «рокірування»… Здається, що цілком можна було б обмежитися або типовим у таких випадках для українських клубів замовчуванням, або піти шляхом «Шахтаря» та Коноплі, залишивши ситуацію де-факто на самоплив та надавши футболісту можливість проявити ще й свої особисті якості в аспекті сумлінного виконання контракту до кінця.

Але вже склалося, як склалося, і зараз вже не так важливо обговорювати, чому сталося саме так, а час визначити яке рішення буде максимально правильним надалі. Зрештою, інтереси збірної інтересами збірної, а «Поліссю» потрібно вирішувати свої власні завдання й нарешті робити крок уперед у своєму розвитку - реально, а не гіпотетично, виходячи на рівень горезвісної «третьої сили» у вітчизняному клубному футболі.