Марія ІВЧУК: Не очікувала, що настільки швидко опинюся на чемпіонаті Європи

Десять років тому ми хіба мріяли про те, щоб Україна була представлена на чемпіонатах світу чи Європи зі скелетону бодай одним спортсменом. За цей час відбулося багато, а 9 січня 2026-го наша команда вчергове переписала історію, вперше виступивши на чемпіонатах Європи повним складом.

Разом з одним з найсильніших скелетоністів світу Владиславом Гераскевичем та чемпіоном світу серед юніорів Ярославом Лавренюком до складу української команди ввійшла 17-річна дебютантка Марія Івчук. Причому в Санкт-Моріці вона виступила одразу у двох дисциплінах - індивідуальній та в команді разом з Гераскевичем.

В індивідуальних змаганнях Марія посіла 16-те місце, провівши два досить рівні заїзди. Падіння Івчук на розбігу в командній гонці не дозволило їм з Владиславом піднятися вище останнього місця. Але навіть воно, як би не сумно було спортсменці після фінішу, точно не повинно зіпсувати спогади про цей історичний і попри все яскравий дебют. Підтверджує це й Владислав Гераскевич.

«Хоч і були певні помилки під час заїздів, ми вперше виступаємо на чемпіонаті Європи командою і це вже точно історія, - говорить Владислав. - Я в українському скелетоні, можна сказати, з його витоків і мені дуже приємно бачити розвиток і той шлях, який ми пройшли. У нас уже повноцінна команда на Кубку Європи, стабільно є два спортсмени на Кубку світу. Сьогодні до нас долучилася і Марія. Дуже задоволений тим, як Марія впоралася цього тижня. Якщо говорити про індивідуальні гонки, вона показала стабільні прокати. А враховуючи те, що вона лише минулого сезону почала займатися скелетоном, бути тут, змагатися серед найкращих - вже дуже велике досягнення. Так, вона ще багато програє, але це все ми виправимо в наступних сезонах».

- Не очікувала, що настільки швидко опинюся на чемпіонаті Європи, ще й виступатиму з Владиславом Гераскевичем, - говорить Марія Івчук після завершення змагань. - У наступних сезонах намагатимуся показувати кращі результати, щоб стабільно бути на Кубку світу.

- Дебют доповнив ще й трек - найстаріший у світі, найдовший і при цьому ще й натуральний. Які були відчуття, коли вперше на нього вийшли?
- Думала, він буде легшим, ніж мені розповідали, хоча й знала, що він щороку будується заново. А як чула від спортсменів, цьогоріч він був навіть ще складнішим. Були ділянки, які мені давалися складно. Я намагалася виправляти помилки, але вони ще залишаються і є над чим працювати в майбутньому.

- Тут cправді складно, але водночас для багатьох це один з найулюбленіших треків.
- Так, адже він справді різниться з усіма наявними. Він не бетонний, повністю зі снігу й льоду. Він навіть з естетичної точки зору має інший вигляд. До того ж він довгий і є час насолодитися прокатом та роботою зі скелетоном, зрозуміти, що, де і як потрібно зробити. Тому розумію, чому його полюбляють спортсмени.

- Чи було відчуття, що ви вчилися чомусь новому від заїзду до заїзду?
- З кожним заїздом брала в наступний те, що вдалося, а що ні, намагалася виправити. Я дуже нервувала через прямі на початку траси: на останніх тренуваннях дуже втрачала на них час, тож хвилювалася, чи вдасться їх вдало пройти на змаганнях. Проте погода мінлива й не ідеальна, лід був м'якенький і повільніший, ніж на тренуваннях, тож ці дві прямі мені вдалися. Хоча на другому спуску не все було ідеально зі стартовим розбігом, а от середина й низ в обох були непоганими.

У командній гонці розуміла, що буде повільніше, але не думала, що настільки… Через падіння ми, звісно, втратили.

- У Швейцарії скелетоністки також виступали в рамках Кубка світу. Ви дійсно відчули цю різницю в суперництві?
- На сто відсотків. На Кубку Європи є дуже-дуже сильні спортсмени, але є і ті, хто плюс-мінус мого рівня. Там є, з ким поборотися. А тут всі спортсменки дуже високого рівня, надзвичайно складно й потрібно набиратися досвіду, щоб бути на рівні з ними.

- Санкт-Моріц на висоті, і, приміром, для легкоатлетів ці перепади бувають відчутні. Яку роль це відіграє у вашому виді спорту?
- Легка атлетика, до речі, невід'ємна складова й наших тренувань. Спринт, біг - вони напряму пов'язані зі скелетоном. Але за рахунок того, що в нас зовсім інше положення тіла, це й відчувається інакше, складніше. Взуття теж зовсім інше: станеш на п'ятку - поїдеш на п'ятій точці.

Щодо висоти, то так, вона відчувається, проте навіть не знаю, як це пояснити. Це десь всередині, але точно не пов'язано з диханням - з ним все нормально. Особливо якщо над ним працювати.

- Ви займалися народними танцями. Комусь може здатися, що це розвага й щось досить легке, хоча насправді, це досить складно. Той досвід допомагає зараз?
- Так, і дуже. Я займалася танцями 12 років і, наприклад, маю перевагу в розтяжці. Тому після тренувань з цим проблем немає, хоча можна й ще краще.

- Ви в тому віці, коли багато хто визначається, чи лишатися в спорті, чи віддати перевагу навчанню й пошуку себе в іншій сфері. Свій вибір зробили?
- Однозначно залишаюся в скелетоні. Я зараз в 11-му класі, здаю НМТ. І хоч у мене спорт і в пріоритеті, але хочу скласти і його на високому рівні. Поєднувати навчання й спорт дещо складно, але можливо.

Ольга НІКОЛАЄНКО, з Санкт-Моріца