Росеньйор у Челсі: минаючи проміжний етап

Для гранда АПЛ, яким, безумовно, є «Челсі», призначення на посаду головного тренера першої команди такого собі Ліама Росеньйора - справа не тільки у всіх сенсах ризикова, але й у певному сенсі не додає медійності, впізнаваності клубу, адже новоспечений наставник «аристократів» нічим не особливим поки що похизуватися не може.

Однак, при ближчому розгляді попередньої кар'єри Росеньйора можна зробити аж ніяк не необачний висновок, що цей тренер за багатьма профільними параметрами дуже схожий на попереднього наставника «синіх» - Енцо Мареску. Тому, вочевидь, новоприбулий не ламатиме налаштування попередника, а швидше зробить лише косметичний ремонт у довіреному йому господарстві. До того ж, після ретельного вивчення біографії та тренерських методів Росеньйора у мене особисто склалася думка, що цей тренер не такий уже й простий. Так, він поки що все одно залишатиметься ноунеймом, але існує й чимала ймовірність того, що за нового тренера «Челсі» не провалиться. Ну, це як мінімум.

***

У «Челсі» Ліам Росеньйор прийшов із французької Ліги 1. Конкретно - зі «Страсбура». Саме цей наставник вважався прерогативним варіантом для босів лондонського клубу. Крім цього, в британських ЗМІ мелькали прізвища керманича «Порту» Фаріолі та наставника «Фламенго» Луїса, але, ймовірно, серйозно ніхто ці кандидатури не розглядав.

А тренерів калібру Клоппа нинішній «Челсі» не міг розглядати за визначенням, оскільки нинішній «Челсі» орієнтований насамперед не на блискавичний результат, а на роботу з молоддю, на роботу, так би мовити, на перспективу. Тому й шукали фахівця саме під таку модель, під таку філософію.

А чому вибір припав саме на колишнього тренера «Страсбура»? Та тут узагалі все просто. Цей французький клуб входить до бізнес-імперії власників «Челсі». Це не фарм-клуб у відомому розумінні, але щось на кшталт. Звідти висмикнути людину для «метрополії» - найпростіше. Це як перекласти гроші з однієї своєї кишені до іншої.

Отже, фактично можна стверджувати, що крім кандидатури Росеньйора лондонський клуб і не розглядав серйозно нікого. Просто зробив найбільш зручний вибір, пішовши шляхом найменшого опору.

Безумовно, в даному випадку можна побіжно говорити про те, що 41-річний маловідомий тренер отримав роботу в такому статусному клубі «по блату». Ну, чи в кращому разі - авансом. І таке твердження має право на життя. А якщо вже у Ліама не відразу складеться на новому місці, а то й зовсім не складеться, то саме таке твердження стане головним.

Однак поки що ми можемо розглянути й іншу версію. Подивитися не зворотний бік «монети», а лицьовий. Адже що б хто не казав, дивитися там є на що.

Якщо починати з кінця, тобто, зі «Страсбура», то в цьому затятому середняку французького чемпіонату, який не хапає зірок з небосхилу, Росеньйор залишив помітний слід. Перед Ліамом «Страсбуром» кермував відомий Патрік Вієйра. Невдало кермував, скажімо відверто. Команда борсалася внизу таблиці, борючись швидше за виживання, ніж за життя. А з приходом молодого британця зі «Страсбуром» почали рахуватися.

Минулого сезону команда посіла сьоме місце у чемпіонаті, виборовши путівку до Ліги конференцій. Основний раунд ЛК «Страсбур» провів блискуче: фінішували на першому місці, здобувши пряму путівку до плей-оф турніру. І цього сезону Ліги 1 «Страсбур» йде на сьомому місці.

Хоча, водночас слід зазначити, що минулого літа цей клуб був дуже активним на трансферному ринку. І «затарився» крутіше самого «ПСЖ». Тобто, прогрес команди не на порожньому місці ґрунтується, і не одним лише тренерським генієм Росеньйора пояснюється. Однак, водночас, треба говорити і про те, що «тарився» цей клуб насамперед молодими гравцями. На перспективу. За середнім віком «Страсбур» - наймолодша команда елітного французького дивізіону.

І ось у зв'язку з цим обов'язково потрібно віддати належне вже колишньому тренеру цієї команди, бо Росеньйор уміє і любить працювати з молоддю. І це не порожній звук - у такому ключі говорять практично всі колишні підопічні Ліама.

Якщо акумулювати їхні слова в один «кулак», то вийде приблизно таке. Росеньйор дуже довіряє своїм футболістам. Такого поняття, як штрафи чи інші фінансові покарання, за Ліама в «Страсбурі» не було. Тому що була взаємоповага та взаємодовіра. Непоодинокі випадки, коли перед початком практичного заняття Ліам разом із командою співав чи танцював під музику, яку обирали футболісти. Був навіть момент, коли він перед тренуванням привіз своїм гравцям конструктор Лего, і ті збирали з фігурок величезну вежу.

Що ж до суто профільних характеристик тренера Росеньйора, то він ратував насамперед за володіння м'ячем, короткі передачі та персональний пресинг. 3-2-4-1 - саме такій формації найбільше віддавав перевагу Росеньйор у «Стасбурі». Однак ця схема змінювалася в залежності від ігрової фази Коли команда атакувала, то один із опорників висувався вперед. До того ж, за будь-якої формації в момент початку атак голкіпер перетворювався на захисника. Саме воротар мав задавати тон атакуючим діям.

І у зв'язку з цим тактика Росеньйора дуже схожа з тактикою Марески. Отже, вибір нового тренера «Челсі» продиктований не лише «адмінресурсом», а й бажанням спортивного керівництва «аристократів» не ламати побудоване італійським фахівцем, а продовжити розпочате. У зв'язку з цим кандидатура Росеньйора дійсно підходить якнайкраще.

У той же час варто обов'язково акцентувати увагу і на тому, що Росеньйор пішов на підвищення в той момент, коли «Страсбур» пішов «на пониження». Зараз ця команда переживає певну ігрову кризу: не може виграти в останніх п'яти матчах, дуже туго даються забиті м'ячі і візуально легко даються пропущені. Було б цікаво поспостерігати, як з цією першою по-справжньому серйозною кризою, пов'язаною не лише з травмами провідних гравців, впорається Росеньйор. Але побачити не вдасться: Ліам пішов на підвищення.

***

А чи було життя до «Страсбура»? Було, звісно ж. Почнемо з того, що Росеньйор - «нащадковий» футболіст. Його батько, Лерой Росеньйор, був непоганим футболістом, а потім став тренером. Ліам пішов стопами батька. З тією лише різницею, що Росеньйор-старший, коли був футболістом, то грав в атаці, а «джуніор» був оборонцем.

За словами Ліама, він ще у дитинстві вирішив, що стане футбольним тренером. Саме тренером, а не гравцем. Йому дуже подобалося робити аналітичний розбір матчів із батьком-тренером у його кабінеті, визначати склад на наступну гру. Росеньйор-старший брав свого сина і в роздягальню своєї команди, і навіть на тренерську лаву, і Ліам уже в десять років, стоячи на брівці під час матчів, репетував на футболістів, щось їм підказуючи.

А щодо його футбольної кар'єри, то почав він у третьому англійському ешелоні - у «Бристолі». Зіграв і під керівництвом батька в «Торкі Юнайтед» - це четвертий англійський дивізіон. А далі був прогрес - грав за «Фулхем». Це вже АПЛ. Період у «Фулхемі» можна назвати піком кар'єри Росеньйора-гравця.

Ще він встиг пограти в «Редингу», «Іпсвічі», «Халл Сіті», а закінчив кар'єру в «Брайтоні». У 34 роки зав'язав із футболом, як гравець. Але фактично відразу ж розпочався Росеньйор-тренер.

У тому ж «Брайтоні», де закінчилася ігрова кар'єра Ліама, там почалася його тренерська. Він став помічником наставника дубля. Наступного, 2019 року, Росеньйор почав працювати у дорослому футболі: став асистентом Коку у «Дербі Каунті». Вже тоді було видно, що Ліам уміє працювати саме із молоддю. І коли Коку та його штаб звільнили з «Дербі», Росеньйора залишили. І Ліам став помічником Руні. За словами Ліама, робота з легендарним екс-гравцем «МЮ» йому багато чого дала.

У «Дербі Каунті» Росеньйор попрацював і головним тренером. Але небагато. Його покликав «Халл», і Ліам не зміг відмовити клубу, за команду якого він провів найбільше поєдинків у своїй кар'єрі.

Під керівництвом Росеньйора «Халл» перетворився з аутсайдера Чемпіоншипу на претендента на вихід до АПЛ. Проте бос клубу не захотів продовжувати угоду з тренером. Через те, що Ліам проповідував прагматичний футбол, а босу хотілося футболу яскравого.

Саме роботою у «Халлі» Росеньйор привернув увагу босів «Челсі». А якщо конкретно - Бехдада Егбалі, одного із двох співвласників лондонського клубу. На вимогу Егбалі Ліам і очолив «Страсбур». Власне, на вимогу Егбалі Ліам Росеньйор опинився і в «Челсі».

Не сумніваюся, що майже напевно після закінчення нинішнього сезону Ліам Росеньйор залишив би «Страсбур» заради більш статусного клубу. Ним вже цікавилися і відоміші французькі клуби, був інтерес і з АПЛ. Те, що цей тренер є перспективним і знає свою справу, ні в кого не викликає сумнівів. Але аж надто різко пішов він на підвищення. Таке враження, що оминув проміжний етап. Це може стати проблемою.

А якщо не стане, то нинішнє химерне керівництво «Челсі» може собі дозволити стверджувати, що відбулися малою кров'ю й знайшли тренера для своєї команди на роки вперед.