Схилимо голови. Дзюдоїст з Києва на фронті вирізнявся винятковою мужністю

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує майстра спорту з дзюдо і самбо Максима Чумака, який в вирізнявся винятковою мужністю на фронті, а загинув рівно три роки тому, 3 січня 2023 року на Луганщині. Воїнові було 39 років.

Життєвий шлях і слід у спорті

Максим Чумак народився 28 квітня 1984 року в Києві, у рідному місті закінчив загальноосвітню школу №281, а потім навчався в Державному податковому університеті за спеціальністю «Облік та аудит» та отримав кваліфікацію спеціаліста. Закінчив там і кафедру військової підготовки, отримавши звання молодшого лейтенанта запасу.

З раннього дитинства Максим почав займатися спортом - танцями та боротьбою. Надалі Чумак зосередився на дзюдо та самбо, брав участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. В обох споріднених видах єдиноборств Максим досяг звань майстра спорту.

Після отримання вищої освіти Чумак пробував свої сили у різних компаніях на різних посадах: помічником директора, економістом, менеджером з продажу, але своє покликання та однодумців знайшов у агросекторі. З 2011 року він отримав посаду заступника директора ПП «НВАП» Ель Гаучо», а у 2013-му очолив підприємство ПрАТ «Таганча» на посаді директора елеватора.

Максим завжди намагався стати кращим - вивчав англійську, відвідував конференції та семінари за напрямом його роботи, проходив професійні курси. Змалечку та у дорослому житті він дуже багато читав та слухав аудіокнижок.

Бойовий досвід

Відразу після початку повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022-го Максим Чумак мобілізувався до лав 27-ї Печерської бригади Національної гвардії України, брав участь у виконанні бойових завдань на Київщині - в Борисполі, Ясногородці, Колонщині, Гостомелі.

З 28 квітня 2022 року на виконання бойового розпорядження командувача Нацгвардії Максим Чумак брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки в складі ОТУ «Суми». Перебуваючи в Харкові, лейтенант Чумак організовував та забезпечував несення бойової служби на постах та взводних опорних пунктах з метою недопущення просування незаконних збройних формувань на територію, підконтрольну Україні, та стримування збройної агресії. Під час виконання бойових завдань особовий склад неодноразово потрапляв під обстріли ворожих військ, але не зважаючи на це гвардійці під керівництвом Максима займали бойові позиції, не даючи окупанту змоги атакувати позиції українських військових.

Наприкінці 2022року Максим виконував бойові завдання зі звільнення тимчасово окупованих територій на Луганщині, зокрема населених пунктів Зарічне і Ямпіль.

2 січня 2023 року дві позиції ротної групи внаслідок ворожих масованих артилерійського та танкового обстрілів було знищено, внаслідок чого п'ятьох бійців із групи лейтенанта Максима Чумака, який перебував з ними на позиціях, було поранено та евакуйовано. Максим та його бійці були змушені перейти на суміжні позиції батальйонної групи, залишивши за собою вогневий контроль сектору.

Загибель

3 січня 2023 року Максим зранку зазнав поранення обличчя та контузії, однак відмовився від запропонованої йому евакуації, оскільки не міг, за його словами, залишити бійців без командира. Після обіду того ж дня у супроводі солдата Калини лейтенант Чумак відправився до пункту тилового забезпечення, який знаходився на відстані кількох кілометрів на південь від лінії зіткнення у районі Серебрянського лісництва з метою отримання та доставлення бійцям спорядження та інших речей замість знищених на позиціях напередодні. На зворотному шляху пікап, на якому рухались лейтенант Максим Чумак та солдат Калина, потрапив під ворожий мінометний обстріл, внаслідок чого обидва захисники загинули.

«Максим «Дар» Чумак і Калина «Хасан» - два товариші, два побратими, офіцер і солдат, які довгий час виконували бойові завдання в Серебрянському лісі в надзвичайно важких умовах. Мені пощастило бути з вами останні три тижні яскравого героїчного життя і пройти не одну сотню кілометрів у лісі вздовж лінії фронту. Ви знали і навчили мене всього: як виконати завдання і вижити. Та, на жаль, війна забирає найкращих. Дякую за все, що ви зробили для побратимів, які вас дуже поважали і ніколи не сумнівалися, що при будь-якій стрілянині, чи найсильнішому обстрілі арти, незважаючи ні на які ДРГ ворога, ви все одно дійдете до них. Незважаючи на найсильнішу небезпеку, від вас линуло світлом, від вас світило сонцем, після спілкування з вами підіймався настрій. І часто дивувалися, що як же ви все-таки знову дійшли на передній край. І так щодня, і так завжди… У солдатів переднього краю завжди росла впевнена стійкість до воєнної роботи, тому що ви несли незламність духу й волі. Такого рівня довіри і поваги, як до вас, я не бачив до цього на війні, ви були неймовірні, і ще при житті стали легендами фронтового лісу під Кремінною. Дякую за все, що ви зробили для України. Дякую долі, що мав Честь бути пліч-о-пліч зі справжніми Українськими Лицарями», - написав один із побратимів полеглих воїнів.

Вшанування

Ще за життя за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові Указом Президента України від 27 грудня 2022 року молодший лейтенант Максим Чумак нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. А вже посмертно, 17 березня 2023-го воїн нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.