Як працює академія ЛНЗ. Хто кує кадри для сенсаційного лідера УПЛ

Перша команда черкаського ЛНЗ досить неочікувано очолює турнірну таблицю Української Прем'єр-ліги після першого кола. Команда Віталія Пономарьова здивувала багатьох фанатів, експертів та тренерів.

Влітку, коли керівництво першої команди «фіолетових» запрошувало Віталія Пономарьова до керма першої команди, стало зрозуміло, що він - системний тренер, який хоче побудувати все структурно, а не лише опікуватись головною командою. Так і є! Пономарьов не раз наголошував, що академія - дуже важлива ланка створення хорошого і конкурентного клубу.

Редактор Sport.ua поспілкувався із спортивним директором академії «фіолетових» Олексієм Поздняковим. У розмові з менеджером вдалося з'ясувати, що змінив Пономарьов у роботі академії, які футболісти з академічних команд поїдуть на збори з першою командою, а також поговорити про успіхи «фіолетових» у Pro-лізі.

- Перша команда ЛНЗ нині перебуває на вершині турнірної таблиці УПЛ. Команду очолив Віталій Пономарьов, який славиться роботою з власними вихованцями. Як змінилась робота академії з приходом Пономарьова до керма першої команди?

- Перша команда ЛНЗ демонструє досить приємний результат. Коли Віталій Юрійович прийшов до клубу, ми разом з ним і з генеральним директором Василем Каюком зібралися і проговорили основні напрямки роботи академії. Головний тренер висловив свої побажання. Сказав, щоб він хотів змінити чи додати у роботу академії. На цей день ми намагаємося це впроваджувати. У нас є постійна комунікація та порозуміння, але й приємно, що головний тренер розділяє і наше бачення розвитку академії - ми поєднуємо бачення головного тренера і наше.

- Що саме у роботі академії хотів запровадити Віталій Пономарьов, коли очолив першу команду?

- Він хотів побудувати взаємозв'язок між першою командою та академією. Основні базові принципи першої команди - це високий пресинг, висока інтенсивність у грі та тренувальному процесі, агальна витривалість і спеціальна витривалість. Фізична підготовка, яка мала стати кращою: силова робота, загальна витривалість. Футболісти академії мають бути адаптовані до того стилю гри, які пропагує перша команда ЛНЗ.

- Віталій Юрійович візьме деяких футболістів на навчально-тренувальний збір з першою командою. Хто з футболістів академії вже готовий до зборів з першою командою?

- За три-чотири місяці роботи Віталія Пономарьова з першою командою ЛНЗ до тренувань з першою командою залучалися цілий ряд гравців з команди U-17 - саме вони найбільше готові і фізично, і ментально до тренувань з першою командою. Серед таких: Мирослав Доник, Роман Шупик, Данило Удовиченко, Назар Смотрицький. На зимові навчально-тренувальні збори поїдуть два футболісти: Данило Ященко та Назар Смотрицький.

- За час вашої роботи в академії фіолетових перша команда ЛНЗ змінила вже трьох тренерів. Віталій Пономарьов - системний тренер, який відверто говорить, що варто вибудувати саме клуб, а не лише першу команду. А що з цього приводу думали Роман Григорчук та Андрес Карраско. Наскільки вони були зацікавлені розвитком власної академії?

Мені складно відповісти на це питання. Коли Карраско та Григорчук очолювали першу команду ЛНЗ, то спортивним директором академії був Василь Каюк - вся комунікація була через нього. Але від Василя Васильовича чув, що ні Карраско, ні Григорчук, ні Дулуб - не цікавились академією. Їх цікавила лише перша команда ЛНЗ - головне, щоб їм ніхто не заважав. Один з тренерів навіть хотів змінити розклад шкільних уроків для дітей, щоб вони не були на НТБ одночасно з першою командою.

Можу відмітити, що зараз мені працювати стало простіше, бо є певна вертикаль: генеральний директор, головний тренер першої команди та я - у нас є повна комунікація. Після кожного матчу можемо зателефонувати один одному, обговорити окремих гравців чи гру команди в цілому.

- Академія ЛНЗ повноцінно функціонує трохи більше двох років. За цей час ви встигли вибороти срібні медалі ДЮФЛУ з командою 2009 року та стати одним з найпотужніших клубів серед дитячо-юнацьких команд. Як вам це вдалося?

- Трохи більше двох років тому спортивним директором академії ЛНЗ став Василь Каюк. Я вважаю, що сьогоднішні результати - його заслуга, здебільшого. В першу чергу, була правильно вибудувана структура розвитку академії та підібрані правильні кадри. З самого початку створення академії я допомагав Василю Васильовичу як старший тренер, але основні успіхи - це його заслуга. Була пророблена дуже важка робота. Я це все бачив із середини, бо робили ми це разом.

Коли ми приїхали в академію ЛНЗ, то її ще не можна було назвати академією. Були лише місцеві діти, не було умов для проживання та навчально-тренувальна база лише будувалася. Команди були набрані лише з місцевих дітей, але якщо брати саме академічні групи - це теж робилося «з нуля». Селекція, побудова тренувального процесу - все створювалося «з нуля». Наші успіхи - це важка робота. На цей день ми вже маємо плоди цієї роботи.

- Один із видів роботи академії - селекція. З початком повномасштабної війни дуже багато дітей виїхало з України. Наскільки ця проблема є відчутною?

- Цей фактор впливає на рівень дитячо-юнацького футболу в Україні на сьогодні. Я думаю, що це відчувають всі, починаючи із грандів українського футболу та закінчуючи рядовими академіями. Багато здібних дітей виїхали та поповнили ряди закордонних клубів, але зросла конкуренція серед академій. Створилися академії з хорошими умовами і рівень дитячо-юнацького футболу поступово стає кращим, ніж був на початку повномасштабного вторгнення.

- Умови, які раніше могли запропонувати лише Динамо і Шахтар, зараз доступні дітям і в інших клубах: ЛНЗ, Полісся, Лівий Берег… Зʼявилися можливості, але й конкуренція. Як цей фактор впливає на розвиток дитячо-юнацького футболу в Україні?

- Треба відмітити, що на сьогодні немає такої монополії, як була раніше. Створюється багато сильних академій, де можуть запропонувати хороші умови.

Багато футболістів, які прийшли до академії ЛНЗ, працювали або зі мною, або з Василем Каюком, або із Олександром Дністрянським (старший тренер академії ЛНЗ) раніше. Ці футболісти нас знали: знали, як ми працюємо, знали нас як людей. Коли ми запрошували їх до нашої академії - вони погодились.

Можу відзначити, що багато футболістів на той час мали кращі пропозиції. Зокрема, це стосується нинішньої команди U-17 (2009 року народження) Ці футболісти могли піти у більш заможні клуби, але обирали нашу академію саме через те, що вони нас раніше знали та хотіли працювати саме з нами. У багатьох клубів умови досить рівні - треба зацікавлювати якимось іншими факторами. У нас - це підхід до футболістів, тренувальний процес та особисті умови.

Багатьох футболістів треба було переконувати, але вони обирали саме наш клуб. Дуже приємно, що вони обрали саме нас та надалі не пошкодували про це рішення. Були діти, які мали можливість піти в Динамо або Шахтар, але обирали нас, знаючи, як ми працюємо. Через деякий час вони абсолютно не жалкували про це рішення.

- У цьому сезоні ДЮФЛУ дещо змінилося - зʼявилися Про-ліга, де грають найсильніші академії України. Цей формат кращий, ніж формат, де все було поділене за зональним принципом?

- Розповім, як виникла ідея створення Pro-ліги та який сенс її створення взагалі. Дуже багато інформації надходило від тренерів юнацьких збірних України (U-16, U-17) про те, що потрапляючи на міжнародні змагання та товариські матчі, де наша збірна стикалася з грандами європейського футболу... Тренери відзначали, що коли наші команди потрапляють під такий тиск, який створюють Італія чи Португалія, умовно - нашим футболістам було дуже важко грати.

Чому? Бо у внутрішньому чемпіонаті, коли умовне Динамо, Рух, Шахтар чи ЛНЗ... Коли ці команди грають проти «прохідних» суперників, то відчути на собі тиск та навчитися грати саме під таким тиском - практично неможливо. Коли створили Pro-лігу - стало дуже багато конкурентних матчів, де й виникає постійний тиск. Саме в цих матчах наші діти вчаться грати під тиском. Коли ці гравці їдуть до збірної, вони вже більше готові до тих умов. Це один з ключових факторів. Цей чемпіонат - позитив. Організація стала набагато кращою. Матчів, де відчувається напруга, стало набагато більше. Для розвитку футболіста - це найголовніше.

- Нівінський, Ященко, Удовиченко, Сидорук, Смотрицький, Шупик, Доник, Шаповалов, Рєзнік, Лесь, Гладкий, Колос. Я назвав гравців, які викликалися до різних збірних України за це півріччя. Що дає клубу виклик футболіста до дитячо-юнацьких збірних України? Це престиж чи й розвиток водночас?

- Для клубу та академії - це іміджевий фактор, у першу чергу. Якщо ми візьмемо до уваги команду U-17 (2009 року народження) - її взагалі можна назвати однією із базових команд для збірної України. Такого ніколи не було у історії черкаського футболу, щоб з однієї команди викликалось 7 футболістів у збірну. Це імідж нашої академії та показник того, як ми працюємо.

У таких матчах гравці мають відчути інший рівень - це 100%. Вони діляться своїми враженнями. Ще це важливий селекційний момент. Наш гравець, який потрапляє до збірної - має можливість потрапити «на олівець» скаутів європейського клубу. Це для нас теж великий «плюс» і для клубу, і для академії.

- Щодо селекційної роботи. Нещодавно було оголошено про Всеукраїнські відбори, але у вашому клубі вже працює селекційний відділ, який переглядає футболістів досить довгий час. Яких футболістів ви шукаєте саме зараз?

- Я не можу сказати, що футболістів шукає лише селекційний відділ. Ось після Нового року у нас буде проводитися відбір дітей 2013, 2014 та 2015 років. Влітку ми провели Всеукраїнські відбори майже у всіх вікових категорій, починаючи з 2009 року (U-17). У нас сформований новий селекційний вдділ, керівником якого став Віталій Лілик.

Селекція постійно працює - вона не зупиняється ніколи. Я вважаю, що тренери такоє відіграють велику роль у селекції команд. Вони першочергово знають, які позиції варто підсилювати та передають інформацію. Вони передивляються матчі та шукають відповідних гравців. Прізвищ поки не можу сказати, знаю, що роботи ведеться. Варто відзначити, що два роки тому у нашу академію було потрапити простіше. Зараз - це більше точкові підсилення. Якщо футболіст хоче потрапити в нашу академію, то він має бути не слабший, ніж гравець основного складу, як мінімум. Хороших футболістів ми завжди раді бачити у нашій академії.

- Як ви особисто оцінюєте 2025 рік для академії ЛНЗ та для себе?

- Рік дуже успішний. Для мене в академії цей рік можна назвати проривом. Починаючи із срібла Еліт-ліги з командою U-16 (2009 рік народження) та завершуючи сьогоднішнім результатом у клубному заліку Pro-ліги. Звичайно, ми не можемо бути незадоволені. Наша мета - закріпитися на цих позиціях та поступово їх покращувати. Не треба забувати, окрім результатів у таблиці, наша задача - підготовка футболістів для першої команди. Якщо таких футболістів буде достатня кількість - це буде головний показник роботи нашої академії.