Роман ГРИГОРЧУК: «Це чемпіонство – щось неймовірне. Це велике щастя»

Відомий український тренер Роман Григорчук пригадав старт своєї тренерської кар'єри, яку він розпочав у Латвії. Фахівець розповів про чемпіонство з ФК Вентспілс.

- Ми вже згадували, що з Чорноморцем у період 2010-2014 не вдалося здобути золотих медалей чемпіонату України, хоч команда була досить серйозна. Був у вас закордонний етап кар'єри, де Ви таки брали «золото». Це і солігорський Шахтар, і Астана... Яке чемпіонство для вас було найціннішим?

- Я повторю, той Чорноморець - це радість і задоволення від життя. Якщо ці емоції якось співставляти, то десь схоже я переживав, коли працював у латвійському Вентспілсі (2005-2009). Ми декілька разів були чемпіонами Латвії, але дуже пам'ятним став перший рік та третє чемпіонство. Перший рік - це щось неймовірне. Це щастя. Вентспілс багато-багато років хотів стати чемпіонами Латвії... Вони були близькі до того. Мабуть, ви цього теж не знаєте. Два роки поспіль до мого приходу Вентспілс не став чемпіоном. Як думаєте, яка причина того?

- Нууу... Дивіться, на момент, коли Ви очолили Вентспілс (у 2005) мені було 5 років... Давайте я логічно спробую подумати...

- А, ясно (сміється). Ні-ні-ні, навіть не думайте, я вам зараз розкажу. Щоб ви розуміли, Вентспілс - це була топ-команда у Латвії. Десь починаючи з початку 2000 Вентспілс став підбиратися до вершини. У 2003 та 2004 роках Вентспілсу у останньому турі чемпіонату треба виграти у ФК Дінабург, який я очолював з 2000 по 2005 роки. Просто треба виграти у Дінабурга і вони чемпіони! Підсумок: 2003 рік - ми відбираємо у них очки і вони не чемпіони, як і у 2004 році... Останній тур. Ми відбираємо у них очки і вони знову не чемпіони. Уявляєте?

У 2005 році ми прийшли у Вентспілс. Перший трофей, який ми завоювали на чолі цієї команди - це чемпіонство. Це була велика радість. Це просто неймовірно. У нас було ще одне чемпіонство, до якого я теж можу підібрати лише гарні слова. Це вже на третій рік роботи! Залишалося 11 турів до фінішу чемпіонату Латвії і ми відставали від першого місця. Для здобуття чемпіонства нам треба було виграти 11 матчів поспіль. Я говорю президенту: «Ми це зробимо!». І ми це зробили - ми виграли те чемпіонство. Це було неймовірно.

- Якщо говорити про Азербайджан, Казахстан і білорусь... З Габалою ми не змогли стати чемпіонами, але змогли добитися хороших результатів у єврокубках. Ми два роки кваліфікувалися до групового етапу Ліги Європи. Це була неймовірна радість.

- Можна впевнено сказати, що найзнаковішим для вас все ж стало чемпіонство у Латвії з Вентспілсом?

- Так. Саме це чемпіонство було емоційним. Коли ми завоювали золото з Астаною... Ну, ви розумієте, Астана й без мене була чемпіоном. Для них це звичне діло. Туди я приходив підтримувати ту планку, яка вже була поставлена. Той сезон був важким, але коли Астана стає чемпіоном - це нікого не дивує.

Що стосується солігорського Шахтаря. Так для них це теж було довгоочікуване чемпіонство, це правда. Ви пам'ятаєте, що я змінив на посаді головного тренера тієї команди Юрія Миколайовича Вернидуба! Тому той рік ми разом здобули це чемпіонство!