Чи буде ореол в Еспаньйола?

…Передковідний кінець 2010-х. Барселона. Бульвар Рамбла. Неквапом прогулюємося з родиною, зазираючи в численні магазинчики. Не оминули увагою і фан-шоп мадридського «Реала», що розташувався просто тут, серед туристичних натовпів і вабить пілігримистий люд яскравим лого Королівського клубу. На сувенірних розвалах уздовж бульвару помічаю шалики іспанських футбольних клубів. Позаяк маю вже вдома шарфове багатство грандів Прімери та прихильність до того, щоб купляти відповідну продукцію в містах дислокації клубів, питаюся про шалик ФК «Еспаньйол» - так само Королівського клубу, але дислокованого вдалечині від Мадрида. На мій подив, нескладне наче запитання ставить у глухий кут торгівців сувенірним крамом. Вони перепитують, надалі переглядаються (мовляв, трапився дивак, який запитує шалик не «Барси», а бозна-кого) та радять звернутися до колег, які розташувалися на тому самому бульварі в 200-х метрах нижче. Та там картина повторюється з точністю до слова. Ще трохи таких крамарських перезирків, і, зрештою, я знайшов шукане! Проте це було не надто простим завданням. Навіть не пригадую подібного прикладу складності пошуку шалику будь-якого місцевого клубу деінде.

Та, менше з тим, є у Барселоні й така команда. Й цього сезону вона таки тішить свою інчаду. «Папуги» забивають небагато (ну, не рок-н-рольний у них футбол, чого там!) й не мають у складі яскраво вираженого бомбардира, однак команда бере своє завдяки грамотно побудованій обороні. 7 матчів Ла Ліги на нуль, як, власне, й 5 перемог поспіль в останніх турах - не жарти! Й, звісно, вправність голкіпера відіграє тут не останню роль. Без малого 34-річний серб Марко Дмитрович за середньомісячними оцінками від sofascore.com жодного разу не перетнув у низовому напрямку позначку в 7 балів. Щоразу в нього більше! Запам'ятався мені епізод із виїзного матчу в половині грудня проти «Хетафе». Господарі програвали й відчайдушно намагалися зрівняти рахунок. Уже в компенсований час Дмитровичу довелося виявити всю свою майстерність, щоб упоратися з небезпечним ударом пристоличан. І, відбивши той постріл, Марко заплутався у сітці власних воріт. «Папуга втрапив у пастку», як збиткувалися над красномовною світлиною вболівальники недружніх до «Еспаньйола» команд. Та річ у тім, що ця пастка оманлива, адже Дмитрович швидко виборсався з неї і сповнений снаги й рішучості став до керування обороною за стандарту біля власних воріт. «Воротар може опинитися в наших воротах, м'яч - ні», - це вже відповідало еспаньйольське фанство опонентам згодом. А минулого понеділка в непростому виїзному двобої з «Атлетиком» Дмитрович здійснив кілька чудових сейвів (а назагал їх у тій грі назбиралося 6). Надто відзначу сейв, зроблений ногою на 11-й хвилині, й той, що стався у вже компенсований у 2-му таймі час: не найскладніший удар, але, зважаючи на 90+1-шу хвилину, сейв достоту доленосний. Старання серба оцінив і sofascore.com, виставши голкіперу «перикітос» вісімку. Може, й давно минули часи, коли ринкова вартість Дмитровича сягала 12 млн євро, а він грав за свою національну збірну. Однак досвід, відчуття позиції та жага боротьби дотепер при ньому. Й це - неабиякі вісти й для «Еспаньйола» назагал.

Оборонець Карлос Ромеро входить до лідерів Прімери за кількістю виграних єдиноборств і за кількістю перехоплень. Водночас сумлінно працює не лише на руйнування. В жовтневому домашньому матчі проти «Ельче» Карлос забив переможний гол на початку 2-го тайму: перебуваючи під гострим кутом, він влучно пробив лівою у ближній кут, знайшовши шпарину між воротарем і штангою. Ну, а під час передріздвяного виїзду до Більбао Ромеро просто феєрив, ставши MVP матчу. В його активі - чудовий гол шаленим дальнім ударом, а також практично всі виграні єдиноборства.

190-сантиметровий уругвайський центрдеф Леандро Кабрера влучним ударом головою приніс перемогу своїй нинішній команді - «Еспаньйолу» - над своєю колишньою командою - «Хетафе». Мене надто вразило те, що стандартові, з якого, власне, й забив уругваєць, передував гольовий момент Кабрери, коли він так само головою у високому стрибку міг відзначитися. Моменти-дублікати в одного гравця впродовж хвилини! А Кабрера присоромив оборонців своєї колишньої команди, що, мовляв, не відреагували на гольову нагоду-попередження і по тому знехтували щільною опікою нещодавнього (відносно, звісно, адже добрячих пів десятки років минуло звідтоді, як Леандро полишив «Хетафе») товариша по команді. От і мають! Крім вправної гри на 2-му поверсі, Кабрера відзначається і неабиякою влучністю лонгболів: таких у нього пересічно 3 за матч!

Півзахисник Еду Еспозіто є найкращим гравцем «Еспаньйола» за оцінками sofascore.com. Утім, не скажу, що його гра стабільна. На відміну від Дмитровича, Еду чергує вдаліші ігри з менш успішними. Однак, що цікаво, не припускається повних провалів і водночас не сягає захмарних висот. Обсяг роботи виконує величезний. Сезонна теплова мапа рясніє червоно-коричневим огромом на різних флангах і в центрі поля. Еду - поскрізь! За кількістю ключових пасів у Прімері він поступається хіба що мадридським зіркам Кіліану Мбаппе та Арді Гюлеру, за кількістю створених великих нагод для взяття воріт впевнено тримається серед чільної десятки гравців Прімери. Ну, й Еду є беззаперечним лідером «перикітос» за кількістю асистів.

Форвард Пере Мілья забиває дещо більше партнерів по команді й за кількістю ключових передач поступається лише Еду. Втім, мені Пере запам'ятався, хай як це парадоксально, не голами, а невикористаним моментом. У грі проти «Ельче» в одному з епізодів Мілья, перебуваючи ледь не на лінії воротарського майданчика спиною до воріт, ухвалив рішення бити п'ятою. І втілюючи цей задум у життя, примудрився навіть підняти м'яч! Кіпер гостей зреагував, однак нестандартність ігрового мислення та вміння швидко зорієнтуватися в непростій ситуації Пере засвідчив.

Звісно, коли ти очолюєш команду, що посідає 5-те місце, водночас маючи лише 12-й склад за вартістю, то це свідчить про твої чесноти як тренера. Без малого 47-річний Маноло Гонсалес ефективно розставляє гравців за схемою 4-2-3-1 і вміє добре організувати оборону. Звісно, різниця м'ячів +5 не личить команді, що перебуває в чільній п'ятірці. Та хіба ж еспаньйольська інчада заперечуватиме, якщо їхні улюбленці, навіть маючи таку різницю забитих і пропущених м'ячів (ба навіть від'ємну, хай йому грець!), вийдуть до Ліги чемпіонів? Виліт із Копа дель Рей? Для впевненої ходи чемпіонатом це, радше, плюс, ніж мінус.

«Наберемо 40 очок, й можна замислитися про дещо більше», - скромність у стані «Еспаньйолу» поки що превалює: мовляв, зазначена кількість очок убезпечить від неприємностей. Та, може, годі стидатися своєї снаги? Це в сезоні-2022/23 (наче й не в сиву сивину!) «Еспаньйол» виглядав абсолютно безнадійно, перебуваючи в слабкому куті, посів у підсумку передостаннє місце, регулярно пропускаючи по 3-4 голи від суперників по Прімері. Втім, очищення Сегундою пішло барселонському клубу на користь. І маємо нині те, що справді маємо!

Чимало оглядачів на Піренеях пов'язує вдалу цьогосезонну ходу бланкі-азулес зі зміною власника. Авжеж, після заледве чи не 10-річчя під орудою китайських бізнесменів у році, що минає, «Еспаньйол» перейшов у власність американця Алана Пейса (в пресі зазначалося, що він став мажоритарним акціонером клубу, сплативши ні багато, ні мало 130 млн євро). У передмові, так би мовити, до нової сторінки в історії «перикітос» Пейс наголошував: «Із нетерпінням чекаю на момент, коли стану частиною цього неймовірного клубу». Крім того, 57-річний власник групи Velocity Sports Limited, а також англійського клубу «Бернлі» напередодні старту нового сезону щиро подякував вболівальникам «Еспаньйола» за теплоту, яку ті виявили до нового очільника клубу. У біографічних відомостях про Пейса зчаста підкреслюють, що уродженець Каліфорнії відкрив для себе футбол під час відвідування Олімпіади-1992 у Барселоні й зокрема візиту на стадіон «Камп Ноу». Хай там як, але, на відміну від свого китайського попередника Чена Яньшена (є президентом компанії, що виробляє іграшки та відеоігри, може, сфера його діяльності й вплинула на ставлення до футбольного клубу як до такої собі забавочки?), який практично ніколи не взаємодіяв із вболівальниками, Алан одразу пішов на контакт і заручився підтримкою та неабиякою симпатією інчади. Й зовсім не виключаю того, що ця історія буде куди тривалішою, ніж китайський розділ. Зірково-смугастий рейс розпочато!

Чи смакуватиме, врешті-решт, «Еспаньйол» масною кісткою Ліги чемпіонів? Упевненості в цьому в мене немає, однак перебіг цього сезону принаймні запалює вогник надії у серцях уболівальників «перикітос». Щиро зичу їм, щоб той вогник не згасав до кінця сезону й перетворився по його закінченні на полум'я передчуття величезного футбольного свята на «Корнелья-Ель Прат»!

Свого часу на клубному стадіоні «папуг» «Саррія» (його було знесено в 1997 р.) відбувся чи не найяскравіший матч в історії мундіалей - Італія - Бразилія (власне, чи багато ви знаєте ігор в історії футболу, яким було присвячено окрему велику книжку, як-от 512-сторінкова праця італійського літератора П'єро Трелліні «Матч»!), коли Паоло Россі сотовариші змусили капітулювати зіркову команду Теле Сантани. Тоді ще багато хто шкодував, що гра відбулася на 44-тисячній латаній-перелатаній «Саррії», а не на величному 120-тисячному «Камп Ноу». Може, й забагато в цьому містики, але підйом «Еспаньйола» в половині 1980-х (3-тє місце в Прімері й вихід до фіналу Кубка УЄФА) я би пов'язував зокрема й із магією тієї гри. В усякому разі гравці «перикітос» 1980-х про це казали всерйоз. На жаль, теперечки великих матчів на «Корнельї-Ель Прат» небагацько, однак нинішньому «Еспаньйолу» цілком до снаги це виправити!

2026-й почнеться для бланкі-азулес із дербі на рідному стадіоні. Не скажу, що цей матч стане визначальним для дальшої турнірної ходи «Еспаньйола». Однак це, безумовно, більше, ніж просто матч. Адже в суперниках - куди успішніші земляки з «більше, ніж клуба» (слоган в опонентів, звісно, безпрограшний). Втім, й у «перикітос» цілком можуть віднайтися свої аргументи. В усякому разі кови кувати на прийдешнє протистояння з «Барсою» біло-сині починають ще під час святкування Різдва. А в ореолі переможців барселонського дербі й на зону Ліги чемпіонів зазіхати легше, чи не так?

Олексій РИЖКОВ