Ярослава МАГУЧІХ: «Вони шоковані, але я роблю все правильно»

Відома українська легкоатлетка Ярослава Магучіх розповіла, як переживає часті повітряні тривоги та обстріли Дніпра, коли приїздить додому. Ярослава також розповіла про реакцію людей у Instagram на війну в Україні.

- Ви знаходились вдома в Дніпрі під час одного з останніх обстрілів міста і викладали про це на своїй сторінці в Instagram. І взагалі регулярно розповідаєте про те, що відбувається в Україні, і даєте зрозуміти світові, що втомлюватись від війни ще зарано. Як реагують на то все?

- Насправді в мене вже такий аккаунт, який зберіг тільки тих шанувальників, які підтримують Україну. Тому що на початку повномасштабного вторгнення, звичайно, було багато людей, які писали, навіщо ти це виставляєш, навіщо якісь протиріччя, що це неправильно, або що заборонено виставляти, наприклад, збори на дрони або на автівку для військових.

Але зараз в мене залишилася більш лояльна аудиторія в Інстаграмі, і я цьому дуже радію, тому що це вже свої люди. І насправді ми, спортсмени, намагаємось нагадати всім, що ми продовжуємо воювати, ми продовжуємо виборювати нагороди, і тому не час, щоб це не показувати.

Навпаки треба кричати про це, особливо коли вже майже чотири роки триває повномасштабне вторгнення, чотири роки, як ми воюємо, чотири роки, як сім'ї розлучені, як багато людей знаходяться в окупації, багато людей перебувають в полоні. Тобто, це дуже важко. І ми повинні нагадувати всьому світу, що це все ще не закінчилося.

- Ви не боялися, що це вплине на ваш імідж і зменшиться аудиторія? Адже не всі готові бачити і чути жорстоку правду про події в Україні.

- Мене це не лякало. І не лякало те, що зазвичай, згідно політики Iнстаграму, потім потрапляєш в якийсь бан або ще щось. Мене це не лякає, я хочу це показувати. І я бачу фідбек від іноземців, які це бачать, вони шоковані. Тобто, я бачу цю зворотню реакцію і, вважаю, що я роблю правильну справу.

- Який у вас є особистий ритуал безпеки, коли ви вдома? Адже Дніпро все ближче до лінії фронту. Хоча і до Києва теж досить швидко долітають ракети і «шахеди».

- Так, я думаю, що зараз в Україні взагалі немає безпечного місця. Тобто, всі міста обстрілюють, всі ми живемо в стресових умовах. Навіть коли ти знаходишся в іншому місті, то, звичайно, душею і серцем дуже хвилюєшся за інші міста.

Коли я в Дніпрі, то скажу чесно, що тільки один раз спускалася в укриття. Тоді і в новинах повідомляли, що летить, летить, і було декілька вибухів. І все це недалеко. Тоді я спускалася з котом на паркінг. Спочатку хотіла просто в гардеробній побути, а потім все ж таки побачила новину, що треба спускатися. А ще в мене шостий поверх, не дай Бог, ще прилетить.

Але знаєте, я так кажу: тут вже ніде не сховаєшся, якщо доля, не дай Бог, така. Але, думаю, що українці звикають до всього, і це видно по нам. Наприклад, зранку відбувся якийсь обстріл у Києві, зруйновані будинки, зруйновані бізнеси людей, але через пів години все це виноситься, все прибирається, і люди з новими силами продовжують життя. Поматюкалися трішки, і пішли в новий день, - сказала Магучіх.