Василь КАЮК: «В ЛНЗ були якісь захмарні мрії та очікування»

Генеральний директор ЛНЗ Василь Каюк розповів про зміну вектора розвитку клубу, головного тренера й менеджменту.

- Ви приходили на посаду навесні на тлі чергових змін, а в офіційній заяві клубу йшлося про нову «зміну вектора». Чи особисто вам не здавалося ризиком втретє за буквально рік-півтора змінювати підходи?

- Кожен менеджер та кожен керівник має своє бачення того, як буде функціонувати клуб. ЛНЗ мав етап становлення як клуб УПЛ. Можна порахувати, що за півтора року ми змінили трьох тренерів. І їхні призначення були різними з точки зору саме вектору та моделі клубу. Коли я прийшов, то для нас було важливо впровадити один вектор - і щоб він діяв три роки. Попри те, хто є тренером, цей вектор має працювати - а ми підлаштовуємось під ту модель і стратегію розвитку, яку обрали разом з президентом.

Але маємо також розуміти, що я прийшов у клуб після гри з «Інгульцем», коли ми були у двох очках до зони перехідних матчів. Тож пріоритетно були думки не про те, який вектор обрати, а як зберегти місце в УПЛ. Це було найважливіше, бо реально існував ризик вилетіти. Команда лише двічі перемогла за весняну частину сезону. Кожен тур був важливим, кожне очко.

Після матчу з «Інгульцем» я спілкувався і з Романом Григорчуком, і неодноразово з футболістами. Нашим першим короткостроковим завданням було утриматися у лізі. Нам це вдалося, скажімо так, не феєрично - тому що зробили це тільки завдяки осічкам суперників. Останні п'ять матчів - це п'ять беззубих матчів, п'ять нічиїх зі загальною різницею 2:2. Думаю, що кожен з нас бажав би собі кращого дебюту у дорослому футболі, ніж той, який був у мене.

А вже коли перед останнім туром гарантували собі місце, то почали з президентом обговорювати саме майбутнє клубу. І теж треба пам'ятати, що мене призначили виконувачем обов'язків тренера генерального директора - ми чекали кінця чемпіонату, щоб розуміти, де будемо та де гратимемо наступного сезону. Вже після цього я надав президенту свою стратегію розвитку на три роки, і ми вирішили йти тим шляхом, яким зараз йдемо.

- У мене тут одразу уточнювальні питання. Що конкретно означала ця зміна вектора? У чому була відмінність підходів з попереднім менеджментом? Зокрема у порівнянні з попереднім гендиректором Андрієм Колісником, які ідеологічні відмінності?

- Можна назвати те, що ми більше стояли на землі. Як це пояснити детальніше: я, працюючи в академії директором, чув, що ми за єврокубки боремося, ми там уже після восьмого туру боремося за виграш Кубка України. Потім вилетіли від «Вікторії» - і все одно знову боремося за єврокубки. Були якісь захмарні мрії та очікування, які не відповідали тій дійсності, яка була саме всередині команди.

Також для мене, як для керівника, найважливіше було стабілізувати ситуацію і почати навіть з мінуса, а не з нуля. Щоб вийти на цей нуль та далі працювати.

- Власне, відбулася зміна головного тренера. Ви згадали про результати - це було головною причиною? Бо, наприклад, якщо порівняти профайли Романа Григорчука та Віталія Пономарьова - то у їхній роботі можна знайти багато спільних рис.

- Дивіться, найважливіше: Роман Йосипович - це хороший тренер, це один з найкращих тренерів в нашому футболі. Він досягав хороших результатів. Але ми теж маємо розуміти, що його ситуація багато в чому була пов'язана з тим, що його запрошував колишній менеджмент.

Для мене було найголовніше, щоб працювали люди, яким довіряю на повну, в яких я впевнений. Тим і була зумовлена зміна тренера, а також менеджменту. Десь 80% були змінені.