Схилимо голови. Історик, «палій «Жовтня», фанат Динамо загинув під Бахмутом

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує історика, журналіста, фаната «Динамо» Олега Рибальченка, котрий захищав Україну з 2014-го, звинувачувався в підпалі кінотеатру «Жовтень», а загинув рівно три роки тому, 21 грудня 2022 року на Донеччині.

Життєвий шлях

Народився Олег Рибальченко 19 травня 1994 року в Черкасах, там навчався в школі № 28, а в 2011-му вступив на історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де навчався на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн. Олег досліджував питання новітньої історії Греції, вільно володів грецькою мовою.

З раннього дитинства хлопець займався футболом. Він мріяв стати професійним гравцем навіть попри діагноз бронхіальна астма. Щоб переконати батьків займатися футболом, Олег семирічним потайки ходив радитися з лікарями і вимагав довідку, яка б дозволяла йому відвідувати секцію з футболу.

Слід у довколафутболі

На першу трибуну вболівальників Олега привів батько. Так вони разом відвідували матчі у рідних Черкасах і вибиралися на виїзди до Києва, щоб підтримати збірну. Наразі батько Олега Рибальченка Ігор Валерійович також служить у лавах Збройних сил України, як і син, приєднавшись до захисту країни 24.02.2022.

Зі студентських років Рибальченко був учасником ультрас-руху київського «Динамо», до якого долучився в 2011-му, у фанатському середовищі мав прізвисько Риба, яке потім стало його позивним. Олег представляв колектив White Boys Club (WBC). Він вивчав культури фанатських рухів в усьому світі і допомагав розвивати високий рівень фанатської підтримки в «Динамо». Найважливішими святковими днями для Олега в ті роки були виїзди у різні міста України на футбольні матчі рідного клубу. Він цікавився історією клубу, а також був активним учасником всіх навколофутбольних подій, колекціонував памʼятні знакові речі клубу, що мали для нього важливе символічне значення.

Бойовий досвід

Олег брав активну участь у Революції гідності, а з початку російсько-української війни пішов добровольцем на фронт. Влітку-восени 2014-го він воював лавах добровольчого взводу «Синдикат» (у складі добровольчих батальйонів «Айдар» та ОУН) на у Щасті на Луганщині та в Пісках на Донеччині.

Після повернення з фронту Рибальченко займався громадською діяльністю та працював журналістом, висвітлював резонансні корупційні схеми. А ще - закінчив університет, на відмінно захистивши в 2017 році магістерську роботу «Військова диктатура в Греції 1967-1974 років».

У 2015-му Олега підозрювали у підпалі кінотеатру «Жовтень».

Сім'я

У 2021-му Олег одружився із коханою Анастасією, з якою були разом ще зі студентських років. Друзі згадують, що за ці роки хлопець змінився. Він багато подорожував світом та мав велику кількість планів на майбутнє, окрему частину з яких прагнув втілити у життя до 30-річчя. При цьому найбільше з усіх міст світу любив Київ і говорив, що хоче будувати сімʼю і досягати своїх цілей тільки в українській столиці.

Загибель

З першого дня повномасштабного вторгнення москалів на територію України Рибальченко знову пішов на фронт, у роту УВО (112-та ОБрТрО, згодом 23-й ОБСП при окремій президентській бригаді), брав участь в обороні Києва, командував взводом розвідки.

21 грудня 2022 року Олег Рибальченко загинув у бою на Бахмутському напрямку у районі селища Кліщіївка на Донеччині від влучання ворожого снаряду.

Прощання з воїном відбулося 30 грудня 2022 року в Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві.

20 вересня 2025 року прах Олега Рибальченка похований на Національному військовому меморіальному цвинтарі, яке нещодавно почало функціонувати у Фастівському районі на Київщині.