Схилимо голови. Позивний Вікінг: футболіст з Тернополя загинув на Донеччині

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує футболіста-аматора з Тернопілля Андрія Мельника, який на момент початку повномасштабної війни жив за кордоном, але повернувся, щоб боронити рідну землю від москалів і загинув рівно рік тому, 17 грудня 2024 року, назавжди залишившись 39-річним.

Слід у спорті

Андрій Мельник народився 21 березня 1985 року на Тернопіллі. Чоловік захоплювався спортом, а його особливою пристрастю став футбол. Задовго до повномасштабної війни Андрій приєднався до місцевого футбольного клубу «Плотича», за який з другої половини першого десятиліття 2000-х і до 2018-го виступав у чемпіонаті Тернопільського району. Впродовж семи років Мельник, який виступав в амплуа півоборонця, був капітаном команди.

«Організація і дисципліна в нього були на першому місці. Він був капітаном команди. Ми щороку старалися вибирати капітана, можна було змінити капітана, але залишалася постійно кандидатура Андрія. Він був мій найперший помічник. Він був заряджений, він кожну гру віддавався навіть не на 100, а на всі 200 відсотків», - каже тренер «Плотичі» Роман Курдупель.

Бойовий досвід

Коли у 2022 році розпочалось повномасштабне російське вторгнення, Андрій перебував за кордоном, працював у Великій Британії. Однак, дізнавшись про напад ворога, чоловік повернувся та з перших місяців війни став на захист країни. Не дивно, що там рудобородого кремезного чоловіка одразу прозвали Вікінгом.

Андрій Мельник був сильним, відповідальним і завжди турбувався про побратимів. Він любив тварин: котики, песики - усі вони були йому друзями серед жахливих умов бойових дій.

Впродовж трьох років Вікінг постійно перебував на передовій. За винятком нетривалих відпусток і того періоду, коли він після поранення в ногу в Залізному на Донеччині потрапив до лазарету. Ще одного разу Андрієві банально пощастило, що він затримався через те, що поламався автобус і не встиг заселитися в гуртожиток у Часовому Яру на Донеччині. В будівлю прилетіла російська ракета, яка відібрала життя багатьох його побратимів.

Загибель

Андрій майже три роки захищав країну від ворога у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, був командиром кулеметного відділення.

Загинув Вікінг 17 грудня 2024 року у бою на Донеччині після вогнепального поранення в голову.

22 грудня загиблому віддали честь та провели в останню путь на рідній тернопільській землі.

Друзі по команді не забувають капітана, влаштовують турніри його пам'яті.

Родина

У воїна залишилося двоє дітей - донька Аліна і син Матвій.

«Щоразу перед тим, як їхав на фронт, ми завжди приходили гуляти у центр Тернополя біля Алеї Героїв, де портрети його побратимів. Ми спілкувалися, планували наше майбутнє після того, як він повернеться. Планували майбутню сім'ю, завершення будівництва нашого будинку, нашого сімейного гнізда. Тоді я не думала, що наступного разу буду вже гуляти тут сама», - згадує Андрієва дружина Галина.