Бєлік знову стріляє собі в ногу. Хоча у його словах була і є правда

Влітку нинішнього року «Шахтар» отримав нового головного тренера. Після звільнення Маріно Пушича деякі вітчизняні експерти вперше за довгі роки схилялися до думки, що «гірникам» нарешті потрібен не іноземний, а український наставник. Називалося навіть цілком конкретне прізвище - Олексій Бєлік, котрий обіймав посаду головного тренера «Шахтаря» U-19.

Проте Рінат Ахметов, Сергій Палкін та Даріо Срна все ж таки зупинили свій вибір на кандидатурі чергового іноземця - цього разу турка Арди Турана. А Бєлік… Бєлік залишився на своєму колишньому робочому місці та продовжив «кермувати» молодими талантами донецького клубу, серед яких нині особливо виділяється, хоч як це дивно, зовсім не українець, а представник екзотичної Гамбії Мохамаду Канте.

Очевидно, що у свої 44 роки Бєлік, який є корінним донеччанином і в минулому має низку заслуг перед «Шахтарем» (саме Олексій став автором гола у ворота «Закарпаття», який у 2002 році приніс «гірникам» перемогу над цим суперником, а разом із нею - перше історичне чемпіонство), розраховував після провалу Пушича отримати запрошення від керівництва попрацювати із першою командою. Але менеджмент вирішив довіритися черговому іноземцю, причому Арда Туран ще й молодший за Бєліка на шість років, через що вести мову про те, що Олексія не обрали через його недосвідченість та молодість аж ніяк не доводиться.

Збоку здавалося, що Бєлік продовжив працювати у «Шахтарі» U-19 як ні в чому не бувало, але… Зовсім нещодавно стало ясно, що це не так. Побувавши на інтерв'ю у екс-голкіпера збірної України, а наразі досить успішного блогера Дениса Бойка, Бєлік видав заяву, яка миттєво стала резонансною. Принаймні у турецькій пресі ці слова коуча юнацької команди «гірників» розцінили ледве не як персональний виклик для їхнього співвітчизника Арди Турана.

На запитання Бойка про те, чи зможе українець очолити «Шахтар», Бєлік із легкою стартовою усмішкою заявив наступне: «Це питання стосується комплексу меншовартості. Я ніколи в інтерв'ю не казав, що я кращий, аніж, умовно кажучи, Фонсека, Де Дзербі, Пушич чи Туран. Але я не думаю, що я гірший. Ось у чому річ. У чому перевага, наприклад, Пушича чи Турана перед Бєліком? Ну, от в чому? Я розумію, коли приходив Луческу чи Скала. Коли ти тренуєш «Інтер» чи «Боруссію» Дортмунд, я цього ніколи не робив. Вони приходять із цим досвідом, не можу сперечатися. Але коли приходив, умовно кажучи, Пушич, котрий був десять років у Слота в Нідерландах... Я не кажу, що Пушич поганий тренер. Але якби він мав пропозицію в «Херенвен», «Гронінген» або в умовний «Віллем II», тоді Пушич має перевагу. Він знає середовище, менталітет, як працює внутрішній чемпіонат, суддів, мову. Але в чому перевага Пушича [у «Шахтарі»] переді мною - я не бачу. Те саме стосується й нинішнього тренера «Шахтаря» Арди Турана. Він був чудовим футболістом, але як тренер, я не вважаю себе гіршим. У Турана я бачу одну перевагу перед собою - багато мільйонів підписників у Instagram. Це єдина перевага, яку я бачу в нього переді мною. Але в іншому, я думаю, що як мінімум не поступаюсь. Я краще знаю український чемпіонат, краще знаю футболістів, українську мову, із молоддю я працюю вже п'ятий рік. Кращого варіанта, аніж я, на сьогоднішній день у «Шахтаря» немає».

Саме ці слова наробили галасу у турецькій пресі. Більше того, вони стали резонансними і в нас, тому що у головного тренера «Шахтаря» Арди Турана після нещодавнього матчу УПЛ проти «Кривбасу» (2:2) поцікавилися, якої він думки щодо висловлювань свого клубного колеги з молодіжки. На це турецький фахівець вкрай дипломатично заявив наступне: «У юнацькій команди «Шахтаря» справді фантастичний тренер. Я дійсно люблю те, що він робить, і підтримую його у всіх його починаннях. Так, можливо, йому справді вдалося б тренувати «Шахтар» краще, ніж це роблю я».

Безумовно, що своїми словами Туран постарався максимально згладити ситуацію, проте навряд чи у когось виникають сумніви, що вони певною мірою, але все одно зачепили самолюбство турецького наставника. Тому що у спорті та футболі по-іншому просто не буває: кожен хоче бути кращим, успішнішим, сильнішим. Це змагальний момент, і будь-які фрази, які зачіпають твою репутацію, сприймаються не інакше, як виклик та елемент суперництва.

Але дамо Турану спокій. Він грамотно вийшов із ситуації, показавши себе людиною вкрай розважливою, чого Арді, відверто кажучи, часто не вистачає безпосередньо по ходу матчів, інакше він не отримував би «гірчичники» за емоції буквально один за одним.

Повернемося до Олексія Бєліка. З одного боку, у його нинішніх словах в інтерв'ю Денису Бойку немає нічого поганого. Коуч «Шахтаря» U-19 висловив власну думку, давши зрозуміти, що повністю поділяє приказку про те, що поганий той солдат, котрий не мріє стати генералом. Здорові амбіції - це й справді те, що допомагає будь-якому професіоналу розвиватися та рухатися вперед. Але інше питання - це спосіб їхнього вираження. І ось тут, здається, Бєлік перегнув палицю, переходячи на конкретні приклади та особистості, що може в майбутньому йому ще неодмінно «відгукнутися»…

І тут не можна не згадати дуже схожий випадок із ігрової кар'єри Олексія, коли його «довгий язик» зіграв проти нього. У 2007 році керівництво клубу вирішило організувати цікавий захід для своїх футболістів - спуск у шахту для ознайомлення з умовами та метою роботи тих, чиє ім'я вони представляють - шахтарів. Здавалося б, абсолютно екскурсійний захід, який навряд чи може викликати якийсь суттєвий резонанс у інформаційному просторі, але... В якийсь момент у об'єктив відеокамери потрапив Олексій Бєлік, котрий згодом видав культову фразу: «Якщо чесно, то краще бомжем бути, аніж шахтарем».

За це Бєлік майже одразу ж був розкритикований фанатами «гірників». Ті сприйняли слова форварда команди як особисту образу, і невдовзі на одному з матчів вивісили банер, який образив тепер вже самого Олексія: «Краще бути бомжем, аніж Бєліком». Активні шанувальники «Шахтаря» не могли зрозуміти, як людина, батько якої був шахтарем, могла так принизливо висловитися про професію, яка є вкрай важливою, а часто й містоутворюючою, для робочого регіону на сході України.

Згодом Бєліку довелося неодноразово виправдовуватись за ті слова. Олексій казав, що їх було вирвано із контексту, пояснюючи, що насправді мав на увазі щось інше: «Коли вирушили на шахту, декілька разів мені було дуже страшно. Вперше, коли опускалися у клітці. Другий, коли їхали вагонетками. Адже знаєш, що над тобою така кількість землі, й вона будь-якої миті може обвалитися. Я сказав у камеру: «Тату, як ти сюди їздиш?» А мав на увазі, що мій батько та люди, які спускаються у шахту - просто герої, і на мій погляд, спокійніше й менш страшно було б влаштуватись прибирати вулицю та отримувати менші гроші, а не їхати та ризикувати своїм життям. Мої слова несли лишень цей зміст. Якби написали, що Бєлік поганий футболіст, я, мабуть, це б прийняв. А таким плакатом образили не тільки мене, а всю мою родину».

Частково в тих словах Бєліка була своя правда. Шахтарська праця справді дуже важка та ризикована. Однак про що Олексій волів не говорити тоді, так це про значно важливіший соціальний фактор - рівень зарплат, який існував тоді та продовжує існувати нині, між шахтарями та футболістами. Як футболіст Бєлік, маючи нагоду добре жити, просто був шокований тим, що інші люди готові ризикувати своїм життям щодня за те, що йому, вочевидь, здавалося копійками. Швидше, саме це й вкладав у ті свої емоції Бєлік, але не знайшов сміливості порушити це питання більш гостро, що певною мірою могло б негативно позначитися на його тодішній професії.

Тоді Олексій Бєлік певною мірою постраждав за «довгий язик». Вже за півроку форвард був відправлений у оренду в «Бохум», після чого на нього у «Шахтарі», по суті, ставки вже не робили. Влітку 2008 року Олексія продали у «Дніпро», потім він пограв за запорізький «Металург», а закінчував із футболом й зовсім на рівні, за яким переважна більшість вітчизняних вболівальників воліє навіть не стежити - у команді «Десна» Погреби.

І ось минуло вісімнадцять років й Олексій Бєлік знову видав слова, у яких однозначно є правда, але які стали вкрай резонансними та поки що незрозуміло, як вплинуть на його подальше майбутнє у «Шахтарі». У чому Бєлік неправий, коли порівнює себе із умовним Маріно Пушичем? Боснійський фахівець дійсно виглядав вкрай дивним кандидатом на те, аби очолити «Шахтар» та єдиною його сильною стороною виглядав той факт, що він був правою рукою в Арне Слота у «Феєнорді» - команді, яка буквально знищила «гірників» Ігора Йовічевіча у матчі-відповіді 1/8 фіналу Ліги Європи-2022/23 із рахунком 7:1. Зрозуміло, що підписати самого Слота «Шахтар» не міг за жодних обставин, а тому донеччани вирішили обмежитися його найближчим помічником. Це спрацювало миттєво, але не у довгу, через що Маріно й був звільнений влітку 2025-го.

З іншого боку, треба усвідомлювати, що Бєлік, коментуючи ситуацію таким чином, зовсім не бореться із проблемою відсутності довіри з боку керівництва «Шахтаря» до українських тренерів як такою. Ні. Він цілком конкретно виділяє себе та безапеляційно стверджує, що є найкращим варіантом для клубу на сьогоднішній день. Тобто Олексію, як і тоді в аспекті тяжкої праці шахтарів, немає діла до усієї глибини проблеми, його цікавлять тільки окремі та цілком конкретні випадки. Тоді він стверджував, що краще б підмітав тротуари на вулиці, аніж ризикував життям та спускався в шахту за ті гроші, які там платили. Зараз він виглядає скривдженим на босів клубу за те, що особисто його недооцінили, поставивши на чолі першої команди Арду Турана, котрий навіть молодший за віком за самого Бєліка.

Але будь-яка ситуація, як відомо, має як мінімум дві сторони правди. Позицію Бєліка ми більш-менш прояснили, і тепер варто поговорити про те, чому боси «Шахтаря» все ж таки довірилися Турану, головна перевага якого перед Бєліком, на думку коуча команди U-19, полягає лишень у шаленій кількості підписників на Instagram.

Насправді Туран має трохи більше переваг над Бєліком, аніж здається Олексію. По-перше, ігрова кар'єра Арди виявилася набагато більш насиченою та успішною. Турок завоював авторитет не тільки на батьківщині, а й в Іспанії, де був важливою фігурою для «Атлетіко», а також встиг пограти за «Барселону». Бєліку із його єдиним провальним вояжем за кордон у «Бохум» навіть навряд чи варто щось коментувати в цьому аспекті.

Якщо брати до уваги суто тренерські досягнення, то тут Арда Туран до приходу в «Шахтар» справді добився не багато чого. По суті, його ключова вершина - це перемога з «Еюпспором» у другому дивізіоні турецького футболу та вихід із цією скромною командою до Суперліги, де вона у першому ж сезоні була дуже близькою до виходу в єврокубки, але оступилася вже буквально на фініші, коли поповзли чутки про переговори Турана з «Шахтарем».

Але чим може похвалитися Бєлік? Олексій до своїх 44 років поки що зовсім не працював із дорослими командами. Більше того, навіть «Шахтар» U-19 фахівець не приводив до якихось суттєвих здобутків, не вигравав із ним юнацький чемпіонат.

Очевидно, що Бєліку потрібно було бути більш терплячим і продовжувати, засукавши рукави, енергійно працювати на своєму нинішньому рівні, намагаючись досягти не лишень результату в турнірній таблиці, а й іншого - успішного переходу його підопічних до першої команди, за що коуча «Шахтаря» U-19 однозначно похвалили б експерти. А тепер, після прямолінійних висловлювань на адресу Турана, є ризик того, що Арда банально не забажає «просувати» когось зі стану юніорів у першу команду, аби не давати Бєліку зайвих козирних карт на майбутнє у подібних суперечках. Можливо, це відбувається вже зараз, тому що той таки Мохамаду Канте шанс зіграти хоча б декілька хвилин на дорослому рівні однозначно та об'єктивно вже заслужив, а продовжує залишатися у U-19 лишень іноді тренуючись з головною командою клубу.

Важко передбачити, як розвиватимуться події надалі. Єдине, що можна констатувати - Олексій Бєлік, схоже, знову вистрілив собі у ногу. Через вісімнадцять років після першої майже аналогічної «спроби». Тоді все завершилося для нього у «Шахтарі» не так вже й добре, а що буде зараз… Поживемо-побачимо. Одне можна сказати із упевненістю: якщо доведеться обирати між Ардою Тураном та Олексієм Беліком, то Даріо Срна, незважаючи на те, що із другим колись разом виходив на поле та був партнером по команді, з дуже високою часткою ймовірності опиниться на боці першого. І зовсім не через кількість підписників у Турана в Instagram, ясна річ…