Пам’яті Майстра: 6 єврокубкових голів Володимира Мунтяна

Володимир Мунтян… Кумир далекого дитинства, коли ти знав, що в твоєму місті грають найкращі футболісти заледве чи не в усіх амплуа. Валерій Лобановський називав свого підопічного «однією з найяскравіших фігур… європейського футболу кінця 1960-х - першої половини 1970-х років». «7-й - Володимир Мунтян», - фраза футбольних телекоментаторів епохи застою міцно вкарбувалася в пам'ять, назавжди поєднавши київського «фантазисту» з цією магічно-щасливою цифрою. Творець на футбольному полі, він щедротно дарував вишукані паси, тішив уболівальницьке око нестандартністю дій і водночас вражав своєю витривалістю. Та сьогодні хочу згадати про його голи, а саме «маленькі дива» в єврокубкових змагах. Не секрет, що ми, тодішні, ставили на окремий п'єдестал матчі в єврокубках. І це «преклоніння перед іноземщиною» було для радянської людини своєрідним вікном у світ, мандрувати яким фактично не було змоги в 1970-ті. Тому і єврогольовим надбам - особлива увага.

1. 17.09.69. Кубок чемпіонів. «Аустрія» - «Динамо» (Київ) - 1:2. Мунтян, 58 (1:2)

Перший гол Володимира Федоровича в єврокубках припав ще на кінець 1960-х і став переможним у доволі непростому виїзному двобої у Відні. Мунтян, контролюючи м'яч, змістився з правого флангу до центру, спробував обігратися з Анатолієм Бишовцем. За великим рахунком це не вийшло, однак м'яч у підсумку опинився знов у Мунтяна, й молодий півзахисник пробив лівою ногою наче й не сильно, однак влучно (що називається, якраз гаразд!), і м'яч від штанги залетів у ворота.

2. 01.10.69. Кубок чемпіонів. «Динамо» (Київ) - «Аустрія» - 3:1. Мунтян, 48 (1:1)

Дотепер дбайливо зберігаю яскраву жовту-жовтесеньку програмку з цього матчу. Й у Києві рахунок відкрила австрійська команда. Й знову на початку 2-го тайму кияни взялися за справу. Перший удар Бишовця відбив воротар гостей Йозеф Шнайдер, по тому Бишовець ударив удруге - штанга, а далі вже першим на добиванні був Мунтян і, випередивши двох оборонців, а також, власне, самого Бишовця, спрямував м'яча у ворота.

3. 25.10.1972. Кубок чемпіонів. «Динамо» (Київ) - «Гурнік» (Забже) - 2:0. Мунтян, 60, із пенальті (1:0)

Звісно, особливе відчуття, коли забиваєш гол удома за присутності 100-тисячної авдиторії! В цій грі Мунтян відкрив рахунок ударом із пенальті, призначеного за порушення проти Олега Блохіна. Кіпер «гірників» Ян Гомоля вгадав напрямок удару, однак не дотягнувся до м'яча. Взагалі гості діяли надто жорстко, й кияни змушені були зробити обидві дозволені тодішнім регламентом заміни ще в половині 1-го тайму. Зокрема й Мунтян вийшов замість Бишовця. Крім голу, Володимир Федорович у тій грі відзначився й асистом: ювелірна передача з лівого флангу на Анатолія Пузача, й рахунок став 2:0.

4. 23.10.1974. Кубок кубків. «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) - «Динамо» (Київ) - 2:3. Мунтян, 87 (2:3)

Власне, переможний гол у Франкфурті, забитий Мунтяном за допомогою потужного удару більш як із 20 метрів (кіпер господарів Петер Кунтер, людина, яка в молоді роки перекваліфікувалася на воротаря з форварда, а взагалі мала освіту дантиста, був безсилим проти нього), зробив своєрідний заспів для того євросезону, адже на виїзді подолано знаний німецький клуб, і перспективи євровесни, а з ними й мрії про щось більше (як згодом виявилося, небезпідставні) відкривалися в усій своїй пишноті.

5. 19.03.1975. Кубок кубків. «Динамо» (Київ) - «Бурсаспор» - 2:0. Мунтян, 87 (2:0)

І в матчі дальшого етапу того тріумфального для «Динамо» Кубка кубків Мунтян (власне, вже тоді київські трибуни ввели в обіг нік «Муня») відзначився ударом із дальньої відстані. Став у знадобі й рикошет від турецького оборонця Хайретдина Ендерсерта, що надав м'ячеві чудернацької траєкторії, на що не в змозі був зреагувати голкіпер «зелених крокодилів» Расим Кара. Шлях до першого в історії «Динамо» європівфіналу відкрито!

6. 29.09.1976. Кубок чемпіонів. «Партизан» (Белград) - «Динамо» (Київ) - 0:2. Мунтян, 10, із пенальті (0:1)

А в столиці тодішньої Югославії Володимир Федорович відзначився з «точки» (поцілив у нижній правий кут воріт) в самому дебюті зустрічі (воротар господарів поля неохайно зіграв у своєму штрафному майданчику проти Петра Слободяна, хоча особливого вибору в нього не було, в протилежному разі динамівець реалізував би вихід сам на сам), задавши, власне, тон усьому 2-матчевому протистоянню. Й першим із забитим голом партнера по команді привітав чинний володар «Золотого м'яча» Олег Блохін.

***

Володимир Мунтян зростав на моїй рідній Чоколівці ледь не в одному дворі з Олегом Блохіним. Простір між колишньою вулицею Іскрівською (нині - Джохара Дудаєва) та вулицею Уманською просто закипав від гостроти футбольних баталій повоєнної малечі. Подейкують, що била гейзером навіть вода у басейні просто неба, що розміщувався якраз тутечки. Й мешканці прилеглих двориків і дотепер підтримують цю мітологію. Двома десятками років по тому, коли тамтешні спортивні майданчики (а їх посеред квітучої зелені мікрорайону було чималецько), вже випробовували ми з перевесниками, кожен із нас обирав собі для гри прізвища того чи іншого динамівського чарівника м'яча. Природньо, що уявних «Мунтянів» і «Блохіних» серед нас було найбільше - земляки ж бо!

«Передача у футболі - це все!» - казав Володимир Федорович. Наче, й просте, але ж яке влучне формулювання від справжнього майстра, який це «все» робив так, як ніхто інший. Світла пам'ять великому футболісту! Щира дяка за щастя бачити Вашу гру, Володимире Федоровичу!

Олексій РИЖКОВ