Помер тренер, який здобув найсенсаційнішу перемогу в історії ЛЧ

Великий румунський тренер Емерік Єней, який виграв Кубок європейських чемпіонів зі «Стяуа», помер сьогодні, 5 листопада 2025 року, близько 10:40 вранці. Іменитому наставникові було 88 років.

Емерік Еней народився 22 березня 1937 року в місті Аґрішу-Маре в сім'ї етнічних угорців. У дитячому віці хлопець разом із сім'єю переїхав до Угорщини у місто Лошонц (нині Лученець, Словаччина), оскільки його батько не хотів служити в румунській армії. Пізніше батько став угорським солдатом, але після закінчення війни не повернувся додому, і Єней з матір'ю повернулися до Румунії, у місто Арад. Через два роки, коли вони повернулися до старого будинку, батько Єнея, що був у полоні, несподівано повернувся. Мати Єнея померла, коли йому було лише 12 років.

У професійному футболі Емерік дебютував 1955 року виступами за команду «Фламура Рошиє» з Арада, в якій провів два сезон. Своєю грою він привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Стяуа», до складу якого приєднався 1957 року. Єней відіграв за бухарестську команду наступні тринадцять сезонів гравецької кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Стяуа», він був основним гравцем команди і за цей час став з нею триразовим чемпіоном та чотириразовим володарем Кубка Румунії.

У 1959-1964 роках Єней, який грав на позиції опорного півоборонця, провів 12 матчів у складі національної збірної Румунії, зокрема виступав на Олімпіаді-1964 в Токіо, де румуни стали п'ятими.

1969 року Емерік, скориставшись тим, що комуністична влада дозволила кільком гравцям виїхати за кордон, залишив Румунію. Новим клубом для Емеріка став турецький «Кайсеріспор», за який півоборонець виступав протягом 1969-1971 років, після чого завершив кар'єру.

Повернувшись із Туреччини, Єней став помічником тренера «Стяуа» Ґеорґе Константіна на початку сезону-1972/73. А в 1975-му Емерік був призначений на посаду наставника вже сам і в першому сезоні посів п'яте місце у внутрішньому чемпіонаті. Вже у наступному сезоні «Стяуа» під керівництвом Єнея вперше виграла чемпіонство, а в 1978-му повторила це досягнення, хоча наприкінці сезону Емерік був замінений Ґеорґе Константіном.

У сезоні-1978/79 Єней тренував «Біхор», але команда закінчила сезон на останньому місці і тренер був звільнений. У 1981-му Емерік очолив «Тирґовіште», а на початку сезону-1982/83 повернувся до «Стяуа». Після двох років, за які не вдалося виграти чемпіонату, тренер був знову відправлений у відставку, але повернувся на посаду через чотири місяці.

У 1985-му «Стяуа» з Єнеєм на чолі виграла чемпіонський титул, а наступного сезону досягла головної вершини в клубній історії - перемоги у Кубка європейських чемпіонів. У фіналі клуб з Бухареста переміг «Барселону». Основний час матчу завершився внічию 0:0, а у серії пенальті румуни перемогли завдяки своєму голкіперу Гельмуту Дукадаму, який не пропустив жодного післяматчевого пенальті, принісши «Стяуа» звання найсильнішої команди Європи. Дукадам, до речі, помер рік тому, 2 грудня 2024 року. Йому було 65 років.

Того ж літа Єней був призначений головним тренером збірної Румунії. Певний час Емерік ділив цю посаду з Мірчею Луческу, але врешті Мірча був звільнений і Єней став єдиним тренером національної збірної. Румуни під керівництвом цього наставника не подолали кваліфікації до Євро-1988, але вперше за 20 років вийшли у фінальну частину чемпіонату світу-1990. На самому мундіалі румуни зуміли вийти зі складної групи після перемоги над СРСР (2:0) та нічиї з Аргентиною (1:1), але в 1/8 фіналу несподівано програли в серії пенальті Ірландії, після чого Єней покинув збірну. У період із серпня 1986-го по червень 1990 років Єней провів на чолі збірної Румунії 39 матчів, у яких поміж іншого здобув дві пам'ятні перемоги у матчах проти Іспанії у 1987 році та Італії 1989-му. При цьому саме в команді Єнея сформувалося молоде покоління гравців, народжених у другій половині 1960-х років, яке стало одним з найкращих в історії румунського футболу: Ґеорґе Хаджі, Флорін Радучою, Ґеорґе Попеску та Іон Лупеску.

Після чемпіонату світу Єней у квітні 1991-го повернувся у «Стяуа» вчетверте, але був звільнений вже у грудні того ж року, після чого з початку 1992-го очолив збірну Угорщини, на чолі якої 29.04.1992 провів в Ужгороді матч проти збірної України, перший поєдинок в історії нашої національної команди, який завершився для нас поразкою 1:3. З угорцями Єней виграв Кубок Кірін у 1993-му, але не зумів вивести команду на чемпіонату світу-1994 і був замінений Ференцем Пушкашем, після чого в 1993-му недовго працював з угорським клубом «Фегервар».

У серпні 1993-го Єней вп'яте став тренером «Стяуа» і виграв з командою рекордне п'яте чемпіонство. Надалі у сезоні-1995/96 він тренував грецький клуб «Паніоніос» з Неа-Смірні. Недовго, бо в тому ж 1996-му встиг попрацювати ще й з «Університатею» з Крайови, на чолі якої провів всього 10 матчів. У жовтні 1998-го Емерік вшосте і востаннє повернувся до «Стяуа» і керував командою до квітня 2000-го.

2000-го Єней знову став тренером збірної Румунії. Команда під керівництвом попереднього тренера Віктора Піцурке вже кваліфікувалася на Євро-2000, але Віктор покинув команду через конфлікт з лідерами команди, зокрема Ґеорґе Хаджі. На Євро румуни потрапили до складної групи, але перемогли Англію (3:2), зіграли внічию з Німеччиною (1:1) і поступилися Португалії (0:1), завдяки чому вперше в історії вийшли до наступного раунду. У чвертьфіналі румуни програли майбутнім фіналістам турніру Італії (0:2).

У червні 2000 року Єней вирішив піти зі спорту. Після цього він був президентом, а потім спортивним директором «Біхора», а також працював у Румунській федерації футболу.

В останні роки життя Емерік Єней через великі проблеми зі здоров'ям постійно госпіталізовувався до клінічної лікарні швидкої допомоги повіту Біхор. Госпіталізація, яка виявилася останньою, була спричинена пневмонією важкої форми. Фактично, лікарі встановили, що це стало причиною смерті.

Більшу частину життя Єней прожив у шлюбі з Іляною Дюлай-Дримбе, колишньою фехтувальниккою збірної Румунії, чемпіонкою світу-1969 та двічі бронзовою призеркою Олімпіад 1968 і 1972. У них є дочка на ім'я Крістіна. У Єнея також є син на ім'я Келін від першої дружини, акторки Василіки Тастаман.