Рамуш має шанс одного дня виграти ЗМ. Нюанс: не у складі ПСЖ

У 2022 році у Катарі Роналду не вражав: забив лише 1 гол за 3 матчі групового етапу проти, відверто кажучи, посередніх опонентів, не реалізував чимало шансів, а до створення моментів командою він не залучений уже багато років. До речі, навіть той єдиний м'яч - з пенальті. Легендарного португальця хейтили всі, тож у якийсь момент не витримав навіть тренер - і залишив Кріша на лаві запасних на матч 1/8 фіналу проти Швейцарії. У той день Португалія забила 6 (з Роналду у групі - також 6, але за 3 тури), перемогла, а хет-трик на свій рахунок записав Рамуш - на той момент лише 21-річний хлопець. І вже влітку у нагороду отримав щедру пропозицію контракту від «ПСЖ». Тоді здавалося, що еру Роналду у збірній остаточно завершено, а його наступника знайдено.

Але минуло 3 роки, і Роналду - основний у збірній Португалії, а Рамуш грає за національну команду у найкращому випадку по 30 хвилин. Зміна поколінь не відбулася, а Рамуш навіть у рік виграшу «ПСЖ» требла не був серед ключових футболістів команди. Цей текст - спроба обміркувати кар'єру та майбутнє головного молодого таланту португальського футболу, чия зірка досі не запалала так яскраво, як могла б.

Переходив у ПСЖ Мбаппе

Ми вже встигли звикнути, що головний у столиці Франції - Енріке, але так було не завжди. «ПСЖ» став на правильний шлях довіри тренеру та змінився, але раніше гнався за зірками у складі. Обирав наставниками, наприклад, Емері, Почеттіно та Галт'є, а як на гарантів результату ставив саме на футболістів. Тріо Неймара, Мбаппе та Мессі та їх славетний пресинг (ні) - це вже історія. Коли приїхав Рамуш, то бразильця та аргентинця «на базі» вже не було, але ось цей дух «ми купимо найкращих» продовжував жити. Хоча б тому, що тут залишився Мбаппе. Тоді ж приїхав після проривного сезону Коло-Муані, після сильного року з Хаві - Дембеле, а ще - Екітіке, Барколя, Лі, Угарте… 454 мільйони євро витрат за сезон!

Та чого там приховувати: Рамуша також брали тому, що «блищало». Він на той момент мав лише 1 сильний сезон у «Бенфіці», хоча навіть тоді забив 27 за клуб - це багато, питань немає, але не рівень, наприклад, Дьокереша (також чемпіонат Португалії, тож порівняння коректне). Рамуша взяли через той перформанс на ЧС. По суті, за один видатний (легендарний?) матч. Але боси не врахували одного нюансу: також було підписано контракт з Енріке. У цього, раптом що, вже за спиною виграний требл із «Барселоною», де його центральним нападником був Суарес. А Рамуш не такий. Не те щоб не командний - просто майже не залучений до розіграшу м'яча. Типова «дев'ятка». А тренер хотів універсальну.

Енріке «переламував» хребет старого «ПСЖ», аби зібрати з хребців новий. Такий, де грають не зірки, а ті, котрі відповідають вимогам тренера. Тому Мбаппе як центральний форвард. Керівництво, очевидно, змінювати зірковий курс на перших порах не збиралося, тому граючий в основі чудово Кіліан був для нього ціннішим, аніж Рамуш. Боси та тренер дійшли компромісу, який унеможливлював регулярні появи Гонсалу в основі. Коли пішов Мбаппе, Енріке виліпив «дев'ятку» з Дембеле. Коли на старті цього сезону травмувався Усман, нічого не повинно було завадити Рамушу виходити в основі - але Луїс частіше обирав форвардом не його, а молодого Маюлю. Менш талановитого, але кориснішого у розіграші. Цього сезону у француза навіть більше хвилин на полі, аніж у португальця.

Рамуш міг зайти зіркою у старий, зірковий «ПСЖ». Але не з Мбаппе на вістрі. Рамуш міг би бути ключовою фігурою нового - але не в Енріке. Йому не пощастило опинитися тут на стику епох. У попередніх тренерів він би був основним приблизно завжди.

Герой ротації

Гонсалу присів на лаву, тож міг кинути забивати голи. Скільки вже прикладів ми бачили, коли крутий футболіст після довгого сидіння на банці так і не повертався на свій колишній топ-рівень! Але Гонсалу тримав марку. У перший сезон з Енріке забив 11 у лізі, у другий - 10. Ніби Ліга 1, тож можна було відзначатися частіше… Але ні, не так. Звісно, можна, якщо ти стабільно виходиш у стартовому складі. А Рамуш цього не робив. Наприклад, минулого розіграшу отримав лише 1064 хвилини - на 10 годин менше, аніж Лі. Хвіча за півроку у команді майже стільки ж назбирав (920). За 2 з гаком сезони Рамуш у самій тільки Л1 має «колекцію» у 28 матчів з лави запасних - майже повний сезон. А нападникам треба грати, аби відчувати гру.

На його рахунку 10 забитих після виходів з лави запасних у Л1 за трохи більше, аніж 2 сезони. Ніхто інший у «ПСЖ» не має навіть 5+ на відрізку. 2 роки поспіль за забитими після виходів з лави запасних він стає найкращим у чемпіонаті взагалі. Можна скільки завгодно вказувати на «слабкість» ліги, але найкращий у «Ліверпулі» у неконкурентний чемпіонський сезон АПЛ за голами після виходів на заміну, це Жота, мав 3 таких м'ячі, у чемпіонській «Баварії» Гнабрі - 5, але лише 1 такий сезон. Рамуш уже більше. Конкуренція низька, але запасні футболісти команд з низьким супротивом не роблять того, що робить він. Рамуш забиває всупереч, а не завдяки. Запасний футболіст №3 за голами у клубі минулого сезону. А багато таких узагалі у Європі?

Якщо ні, то, мабуть, зі своєю роллю Рамуш справляється пречудово. Взагалі, у нього 17 з 37 забитих голів за «ПСЖ» - після 75 хвилини, майже кожен четвертий - у доданий до другого тайму час, 7 - переможні. Причому 5 тих, котрі принесли команді 3 бали, він забив минулого сезону. «ПСЖ» легко виграв у Л1 та зміг сконцентруватися на ЛЧ завдяки Гонсалу. Якби не він, топи не отримували б відпочинок, а парижани, цілком можливо, були б змушені грати на максимумі у чемпіонаті хоча б до березня, а не до січня. Ну і так: ви взагалі бачили новини про те, що Рамуш незадоволений чимось або, не дай Бог, страйкує? А багато хто б почав: він забиває регулярно, але у важливих матчах грає на той момент маючий проблеми з дисципліною Дембеле. У Гонсалу хороший характер, він командний гравець.

Навряд запасний футболіст міг би зробити більший внесок в історичний сезон «ПСЖ», аніж зробив Рамуш. У вузькій ролі він реалізувався на 100% та довів: готовий до більшої.

Найкращий запасний у футболі

Але більшої для нього Енріке не мав. Показово: влітку «ПСЖ» попрощався з Доннаруммою заради Шевальє. Тобто більшу зірку видворили заради підписання більш підходящого тренеру футболіста. Пріоритети обрані. Енріке не буде розглядати Рамуша як основного за жодних обставин. Навіть якщо єдина альтернатива після травм топів - Маюлю. Рамуш знову сидить на лаві запасних. Але тепер - з повним розумінням, що на нього не розраховують. Взагалі. Він не програє конкуренцію 19-річному ноунейму, а навіть не бере у ній участь. Уявіть, наскільки це важко ментально. Ти переможець ЛЧ, але не будеш основним футболістом, що б не зробив. У цьому напрямку старання - марні. Важко шукати та знаходити мотивацію.

Але Рамушу вдається. Тільки листопад, а на його рахунку вже 2 переможних голи за «ПСЖ». У такому темпі здатен навіть перевершити результат минулого сезону. Але, мабуть, важливіше не те, що Гонсалу продовжує забивати, а те, як та коли. За 14 хвилин на полі врятував «ПСЖ» від поразки «Тоттенгему» у матчі за СК УЄФА (2:2). Тоді, коли нічого не вдавалося. М'яч на 90+4, без якого не було б перемоги у серії пенальті та трофея. За 19 хвилин виграв для «ПСЖ» матч проти «Барселони» у ЛЧ (2:1): завдав переможний удар на 90. Ну і ось цими вихідними на 90+4 поклав гол у ворота «Ніцци» (1:0). Так, лише Л1, але важкий матч та принципова дуель з опонентом, котрий минулого сезону перемогою у Парижі зіпсував «ПСЖ» анбітен.

4 з 6 останніх виходів Рамуша на поле у клубі - з лави запасних. У матчі ЛЧ проти «Баєра», коли «ПСЖ» переміг 7:2, йому взагалі не дали часу. Бо Гонсалу не підходить цій команді та цьому тренеру. Хіба що тоді, коли справді важко та потрібен герой. Коли така потреба є, то навіть догматик Енріке ухвалює раціональне рішення. І Рамуш не підводить. За 3 місяці врятував для команди трофей, виграв топ-матч та допоміг дотиснути міцного опонента. І це з крихтами хвилин. Він разом з Барколя - найкращі з атаки «ПСЖ» за голами у сезоні (по 4). Тільки француз витрачає на свої більше часу, грає частіше, більш регулярно виходить в основі та забиває менш цінні голи. Рамуш як запасний затьмарює гравців основи.

Нема у поточному сезоні футболістів, які вплинули з лави запасних своїми голами на перебіг матчів більше, аніж Рамуш. І аргументом про «слабку» Л1 тут все вже не пояснити: він вирішує не тільки у чемпіонаті.

Може претендувати на ЗМ

Рамушу 24 роки. У його біографії - голи у плейоф ЧС (Роналду заздрить), виграний требл, переможні забиті у великих матчах. Імовірно, зовсім трохи у такому ж дусі - і його назвуть найкращим запасним у Європі взагалі всі, а не лише я у цьому тексті. Він уже в історії та вже має чудову кар'єру, але ще - надзвичайне резюме. Десь там, до речі, повинен додати, що командний гравець та неконфліктний, щоб ну точно був потрібен усім. Коли захоче піти з «ПСЖ», за ним вишикується черга. І це будуть найкращі клуби світу. Думає, ви вже помітили: тренд на «класичних» форвардів штрафного майданчику повертається. Гвардіола все-таки інтегрував Голанда. Артета підписав-таки Дьокереша. Левандовський провів чудовий минулий сезон. Як і Лукаку.

Все більше топ-клубів хочуть від нападника не стільки залученості до командної гри, скільки забитих голів. А Рамуш може такі дати. По-перше, вже мав сезон з 19 точними ударами у Португалії. По-друге, з того моменту 3 роки поспіль відзначається у лізі хоча б по 10+ разів. По-третє, реалізує плюс-мінус стільки, скільки йому створюють: у 3 з 4 повних сезонів вклався у діапазон ±1.5 бали різниці між очікуваними та фактичними голами. І це при тому, що сидить на лаві та не отримує як такого позитивного підкріплення за голи. Тобто може додати в аспекті. А ще забиває у топ-матчах та на останніх секундах. Не пливе під тиском у вирішальні хвилини, а робить різницю. Грає з бажанням завжди.

Наприклад, у матчі з «Ніццею» ще до забитого завдав по воротах суперника 3 удари. Став найкращим за спробами при тому, що вийшов на поле лише на 72 хвилині проти автобуса (у «ПСЖ» з цього моменту 71% володіння та рахунок 30:1 за дотиками м'яча у чужому штрафному). Просто Гонсалу на елітному рівні відкривається під паси та відривається від опонентів: він зустрівся із м'ячем за свій час на полі більше разів у чужому штрафному (5), аніж «Ніцца» у карному «ПСЖ» за 90 хвилин (4). Бив правою та головою, з кутового та з гри. «Барселоні» раніше, до речі, забив у швидкій атаці лівою ногою. Породистий нападник, який небезпечний на будь-якому поверсі та за будь-якого сценарію, здатний забити будь-якою частиною тіла.

Багато кому такий потрібен. Наприклад, збірній Португалії. Тренер Мартінес не обирав би Роналду, якби потребував когось а-ля Дембеле. Ні, потрібен нападник а-ля Рамуш. Просто у Гонсалу, як сказав би один наш рудошкірий партнер, не має карт: 1) він не грає в основі своєї команди; 2) у клубі він ефективний як запасний, тож є спокуса використовувати його саме як запасного; 3) Роналду зіпсує атмосферу, якщо не отримуватиме час. За умови, якщо голи здатні гарантувати обидва, тренеру вигідніше ставити в основний склад Кріштіану. І це не зміниться, доки Роналду у збірній (вже скоро ні), а Рамуш - не в основі «ПСЖ». Думаю, очевидно: щоб грати за Португалію, Гонсалу варто поїхати з Парижу. Туди, де він буде проводити більше часу на полі, а отже, буде помітнішим.

Рамуш - ледь не ідеальний «класичний» форвард. Має все для того, аби забивати багато та бути зіркою. Має правильний менталітет. Уже виграв усе на клубному рівні як запасний, тож має переможний досвід - але ще мотивований перемагати. Забиває у великих матчах. Має щонайменше 1 топ-виступ і на рівні збірної, тож точно не «гравець однієї команди». Поки він найкращий запасний у Європі. Якщо так, то, цілком можливо, міг би бути одним з найкращих на своїй позицій, якби грав завжди. Особливо у системі, яка підсвічувала б його переваги, та з тренером, який вірив би у нього. Рамуш уже крутий, але здатний додати. А ще у нього кінське здоров'я: за крайні 5 років тільки одна травма на 2+ тижнів (3 місяці, лише щиколотка).

Чи марнує він час у «ПСЖ»? Поки - ні. Набирається переможного досвіду та покращує резюме. Але є відчуття, що він уже взяв від Парижу максимум. Більше у якості запасного не зробиш. Хіба що на вирішальних етапах ЛЧ у ті крихти часу забивати… Логічне рішення після цього сезону - піти туди, де він потрібніший. І сяяти. Бути зіркою. Саме як майбутню зірку його купляв «ПСЖ» свого часу. І Рамуш не розчарував, тож може нею стати. Тим паче, коли буде основним у складі збірної Португалії. Тоді, цілком можливо, одного дня виграє ЧС або ЧЄ. Заб'є того сезону м'ячів 40-45 за клуб та збірну, у тому числі - вирішальні у ключових поєдинках. Бо може. Бо вже це робив та робить. І у такому випадку зазіхне на ЗМ.

Історії Родрі та Дембеле - про хлопців, які не сяяли до певного віку, але завдяки праці та лобові до футболу опинилися у крутих командах та зробили їх найкращими. І виграли за це ЗМ. Більше не треба бути поцілованим самим Богом, аби привласнити цю нагороду. Просто добре грай у футбол і опинись у правильному місці у правильний час. І добре грати у футбол Рамуш уже вміє.