Опера Варді: як англійська легенда Італію підкорює

Колись-заколись популярним був анекдот про Кремону та її основний бізнес - виробництво скрипок, що зосереджений на одній вулиці. Мовляв, вивіска на магазині «Аматі» каже: «Тут продаються найкращі скрипки в світі». Натомість вивіска на магазині Гварнері переконує: «Тут продаються найкращі скрипки у Всесвіті». Проте пройдіть трохи далі й на магазині Страдиварі побачите буцімто скромну, однак переконливу рекламу: «Тут продаються найкращі скрипки на цій вулиці!».

Джеймі Варді в тутешній команді «Кремонезе» має актуальну ціну, за версією transfermarkt.de, лише 1 мільйон євро. Й у свої заледве чи не 39 він не є, безумовно, найкращим форвардом Всесвіту, світу, Англії чи Серії А. А ось найкращим на кремонських вулицях цілком може стати. «Для мене вік - це лише число. Я завше казав, що допоки мої ноги робитимуть те, що робили раніше, й почуватимуться такими самими свіжими, як зараз, я продовжуватиму грати. Немає жодних ознак уповільнення, тому я віддаватиму все для цього клубу», - так Варді відповів італійському медійнику перед стартом апеннінського етапу своєї кар'єри, коли той висловив скепсис щодо кондицій ветерана.

Легендарний італійський тенор Андреа Бочеллі, свого часу, знайомлячись із Джеймі як гравцем «Лестера», сказав: «О, містер Варді, ви - легенда в Італії!». Що ж, стати легендою на Апеннінах, будучи гравцем англійського клубу, але під орудою італійського тренера, можна. Однак засвідчити свою легендарність на батьківщині 4-разових чемпіонів світу в аж ніяк не оптимальному футбольному віці куди складніше, чи не так?

Можна провести паралель між цим, певно, вже заключним етапом ігрової кар'єри Джеймі Варді із фінішним етапом творчої кар'єри славнозвісного італійського композитора, мало не однойменна Джеймі - Джузеппе Верді. Його остання опера - «Фальстаф» - мала свою своєрідність. Невловність й іскристість цього музичного твору дає змогу не затримувати розвиток сюжету й створює такий собі неповторний ефект метушливості, що є близьким за духом комедії Вільяма Шекспіра «Віндзорські пустунки», за якою, власне, написане лібрето для «Фальстафа». Так ось: Варді в складі «тигрів» поки що так само аж ніяк не затримує сюжет, натомість невловність, іскристість і де-не-де метушливість теж наявні. Матчі за участю Варді - подієві, наче та сама опера, й сам британський нападник повсякчас опиняється в епіцентрі подій. То він заб'є нелегітимний гол, до якого скептично поставиться ВАР, то поспілкується з арбітром менш чи більш емоційно, то дістане чергового «гірчичника», то, нарешті, заб'є у ворота майстровитої «Аталанти», вправно зігравши на добиванні, відчувши сповна гольову привабливість моменту. До речі, на цей гол дуже бурхливо відреагувала численна родина англійського легіонера на трибунах. І, що цікаво: я не можу оцінити гру Варді в матчах за «Кремонезе» як однозначно гарну чи однозначно погану. В тому-то й річ, що вона виблискує різнобарв'ям.

Зазначу, що якщо попервах теплова мапа пересувань Варді в сіро-червоній футболці «Кремонезе» містила в собі інформацію про його беззаперечне тяжіння до лівого флангу, то вже в зустрічі проти «бергамаскі» - поки що найкращій для британця на Апеннінах, розмалюнок цієї мапи виглядав збалансованішим. Відзначу ще один цікавий штрих: у невдалому для кремонців виїзному матчі проти «Інтера» (фаворит виграв із рахунком 4:1) 179-сантиметровий Варді виграв усі верхові дуелі під час оборони своїх воріт! Тут, звісно, можна посилатися на його неабиякий британський досвід боротьби на другому поверсі й шукати саме в цьому якесь логічне пояснення згаданому факту, однак, хай там як, а факт є факт.

Останнім часом британець регулярно виходить в основі «Кремонезе», а тамтешня тифозерія, схоже, обрала собі нового улюбленця. Варді, до речі, висловлював захват від зустрічі, яку йому влаштували кремонські ультрас, і навіть порівняв її із тим, як свого часу тифозі «Ювентуса» зустрічали Кріштіану Роналду.

Оцінки англійця в тому чи іншому матчі? Вони стабільно нижче сімки, принаймні за версією авторитетного sofascore.com. Після матчу з «Дженоа», в якому кремонці здобули заслужену виїзну перемогу (2:0), прочитав на одному з італійських сайтів, що, мовляв, наявність Варді в команді дає змогу якнайкраще виявити свої таланти іншому форварду - Федеріко Бонаццолі. Справді, Бонаццолі відіграв у Генуї на високому рівні, відзначившись дублем. Надто рекомендую переглянути перший гол Феде в тій грі - вишукана бісіклета як вияв високої майстерності! Не можу сказати, що я цілком погоджуюсь із таким поглядом апеннінських медійників (суб'єктність, власне, самого Бонаццолі я б не заперечував), однак сама наявність такої думки показова, чи не так? І тут ще одна інформація для роздумів на цю тему. В книзі «З нізвідки», що описує вельми тернистий шлях Джеймі до вершин, наведено такий епізод. Коли Варді дізнався, що в Римі його, гравця «Лестера», дуже шанують і навіть дали прізвисько «Цезар», він відреагував так: чемно подякував, однак сказав, що Цезар - не він, а вся команда!

Зверну увагу на кілька цікавинок із того самого матчу проти генуезців. Аленаторе кремонців Давіде Нікола, щоб освіжити атаку в 2-му таймі, змінив саме героя матчу Бонаццолі, а британця-ветерана залишив на полі. Певно, не лише я задавався тоді питанням, чому так (адже, ніде правди діти, питома вага влучних передач у британця була занизькою: ледь перевищила 40%-ву позначку). Відповідь ми побачили невзабарі. На 72-й хвилині віковий форвард «тигрів» пішов пресингувати воротаря «грифонів» Ніколу Леалі, забрав у того м'яч, і кіпер змушений був фолити на англійцеві (на жовту картку!) десь неподалік кутового прапорця, визнаючи своє безсилля. Сумлінний пресинг, і жодної втоми! А, якщо повертатися до 1-го тайму, то мені запам'яталися достоту диригентські (від музичних паралелей нікуди не подітися!) жести Джеймі, коли десь наприкінці першої півгодини гри він характерними порухами рук закликав партнерів грати вище, пресингувати оборонців «дженоані», попри те, що сіро-червоні вже й вели у виїзній зустрічі. Ну, й режисери трансляцій Серії А всякчас професійно вихоплюють обличчя британця під час ігор. Навіть, коли в матчі настає павза, на обличчі Джеймі написана рішучість й неабияка жага боротьби. Ці чесноти ой як знадобляться, насамперед, під час протистояння з «Ювентусом» цієї суботи.

Варді й Давіде Нікола? Чи порозуміються? Ну, британець зазначив, що під час першої зустрічі вони проговорили годину, й він побачив пристрасть в очах наставника, що одразу спричинило симпатію. В схемі 3-1-4-2, що її сповідує 52-річний менеджер (а Джеймі називає коуча своєї команди саме так, на британський триб) місце лівого форварда, схоже, на повсякчасній основі належатиме Варді. В цьому контексті британцю стане, вочевидь, в знадобі щонайпозитивнішій досвід роботи з іншим італійським наставником - Клаудіо Раньєрі, під орудою якого Джеймі став чемпіоном Англії. Сам Варді відзначав зокрема вміння Раньєрі знайти потрібні ноти (ба навіть тембр!) у спілкуванні, мовляв, коуч звертається з такою інтонацією, що я просто не можу підвести його.

Побут? Ну, проживання в 2-мільйонній (якщо рахувати у фунтах стерлінгів) віллі на озері Гарда й прискорений курс італійської (як не без гумору зазначають британські медійники, особлива увага - «барвистим лайливим словам») - чим не відповідь на побутові питання, навіть якщо такі взагалі виникали! Що ж, най щастить Варді на Гарді!

Олексій РИЖКОВ