У компанії з Постекоглу: найгірші тренерські призначення в історії АПЛ

«Ноттінгем Форест» обіграв «Порту» в Лізі Європи і здобув першу за довгий час перемогу. Крім того, «лісники» вперше цього сезону зіграли на нуль. Таким був дебют Шона Дайча, який замінив Ангелоса Постекоглу на посаді головного тренера. Ендж протримався в «Ноттінгемі» 39 днів, не здобувши жодної перемоги у восьми матчах. Але у Прем'єр-лізі були й інші провали. Далі розповімо про найгірші тренерські призначення в історії АПЛ.

Девід Моєс («Манчестер Юнайтед»)

Зараз може здатися, що Моєс не був найгіршим тренерським рішенням «МЮ», але тоді, 2013-го року, це виглядало саме так. «Юнайтед» на той момент був чинним чемпіоном, тому потрібно було підтримувати високу планку. Манкуніанці розглядали на заміну Алексу Фергюсону Жозе Моурінью, Юргена Клоппа та Пепа Гвардіолу, але вдалося призначити лише Моєса.

Фахівець із самого початку опинився у неідеальній ситуації. Це трохи знизило тягар очікувань, покладених на нього, але він все одно примудрився втриматися нижче цієї планки. Філософія «МЮ» за часів Фергюсона полягала в «перемозі за всяку ціну». Вона не обмежувалася схемами та складом. Але з приходом Моєса все пішло на спад, а його призначення стало початком тривалої кризи «Юнайтед».

Рой Ходжсон («Вотфорд»)

Ходжсон заслужив репутацію людини, яка допомагає командам залишатися в безпеці і робить їх конкурентоспроможними в боротьбі з топ-клубами. Зрозуміло, чому «Вотфорд» звернувся до нього у січні 2022 року, звільнивши до того Хіско Муньоса і Клаудіо Раньєрі, коли команда балансувала на межі вильоту. План здавався досить простим: Ходжсон повинен був прищепити тверді принципи команді, яка потребує стабільності, щоб вона змогла набирати очки та уникнути вильоту.

Теоретично це звучало чудово, але насправді все вийшло набагато гірше. Досвідчений фахівець не зміг зібрати воєдино розрізнену роздягальню і, напевно, навіть погіршив стосунки між клубом та вболівальниками. Після поразки з рахунком 0:1 від свого колишнього (і майбутнього) клубу «Крістал Пелас», Ходжсон аплодував домашній публіці на «Селхерст Парк» і проігнорував гостьову. Фахівець протримався до літа, здобувши лише дві перемоги на чолі «Вотфорда» і жодної - на своєму полі.

Пол Джуелл («Дербі Каунті»)

Один із найяскравіших тренерів Прем'єр-ліги провів також один із найгірших сезонів в історії. Будучи молодим фахівцем у віці близько 35 років, Джуелл вивів «Бредфорд» у вищий дивізіон у 1998 році і навіть зберіг місце в еліті в останньому турі першого сезону команди в АПЛ. У 2005 році він повернувся до вищого дивізіону в якості тренера «Вігана», привівши команду до найкращого результату в історії ліги (10-те місце) у свій перший сезон, і ледве уникнувши вильоту роком пізніше.

У сезоні 2007/08 «Дербі Каунті» звернувся до Джуелла за допомогою, вигравши лише один матч Прем'єр-ліги до листопада. Пол додав до цього списку нуль перемог, і «Ремс» вилетіли з АПЛ із рекордно низьким показником в 11 очок. Його звільнили в середині наступної кампанії, вже в Чемпіоншипі, а після відходу з «Дербі» він лише одного разу повертався до тренерської роботи, очолюючи «Іпсвіч» з 2011 до 2012 року.

Нейтан Джонс («Саутгемптон»)

Жоден тренер не давав Прем'єр-лізі стільки контенту за такий короткий проміжок часу (3 місяці), як екс-наставник «Саутгемптона» Нейтан Джонс. Він мав стільки цитат, що вистачило б на цілу книгу. Приміром, цей тренер сказав, що його команда поступилася «Вулверхемптону», який залишився вдесятьох, тому що тиск від зайвого гравця був надто сильним.

Це той тренер, який запевняв, що є одним із найкращих у Європі, хоча перейшов лише з «Лутона». Це той тренер, який казав, що насолоджується роботою, тому що залишитися вдома та «одружитися зі славною валлійкою» було б надто просто. Але одна перемога у восьми матчах чемпіонату окреслила досить сувору картину реальності: «Саутгемптон» опустився на дно турнірної таблиці, і саме там він завершив сезон 2022/23.

Алан Ширер («Ньюкасл»)

У сезоні 2008/09 «Ньюкасл» відчайдушно боровся за виживання. Алан Ширер несподівано взявся за роль рятівника - і поплатився за це. Вболівальники «Ньюкасла» нікого не люблять більше за Ширера, тому Майк Ешлі прагнув підняти настрій на «Сент-Джеймс Парк» його призначенням на посаду головного тренера у квітні 2009 року, коли до кінця сезону залишалося всього 8 матчів.

«Ньюкасл» розпочинав сезон із Кевіном Кіганом, який пішов уже на початку вересня, тоді як Джо Кіннер, який узяв на себе керівництво командою, був змушений піти через проблеми зі здоров'ям. Кріс Г'ютон кілька разів виконував обов'язки головного тренера, а згодом ця роль перейшла до Ширера. У підсумку, під керівництвом легенди «Ньюкасл» виграв лише 1 матч з 8, обігравши такий же кризовий «Міддлсбро» Гарета Саутгейта, після чого «сороки» відлетіли до Чемпіоншипу.

Ангелос Постекоглу («Ноттінгем Форест»)

Шанувальники Постекоглу найближчими роками згадуватимуть його трофей з «Тоттенгемом», а противники - провал у «Ноттінгем Форест». Хоча, правду кажучи, Ендж був практично приречений на провал, що говорить про масштабніші проблеми «лісників». Нуну звільнили вже після трьох матчів з початку сезону, незважаючи на те, що він вивів команду до єврокубків. Він публічно заявив, що його стосунки із суперечливим власником клубу зруйнувалися. Постекоглу це не зупинило, але він, напевно, швидко пошкодував щодо прийнятого рішення.

Без передсезонної підготовки, з гравцями і вболівальниками, які чинили опір звільненню Нуну, Ендж не отримав належної підтримки і програв 4 з 5 матчів Прем'єр-ліги, набравши при цьому одне очко в двох матчах Ліги Європи, і програвши «Свонсі» в Кубку ліги. Про звільнення Постекоглу оголосили вже за 18 хвилин після матчу з «Челсі», який завершився поразкою «лісників» з рахунком 0:3. Ендж навіть не зміг нормально попрощатися з гравцями, оскільки його швидко вивели зі стадіону і він був змушений поїхати. Що це взагалі було?

Франк де Бур («Крістал Пелас»)

«Крістал Пелас» призначив де Бура, сподіваючись зробити команду цікавою та привабливою. Попередні успіхи фахівця в «Аяксі» і стиль гри стали вирішальними аргументами у його призначенні, хоча перед цим він провів невдалий період в «Інтері». Влітку 2017 року вболівальники «Пелас» повірили, що де Бур намагався побудувати конкурентну команду, впровадивши схему 3-4-3 з акцентом на володіння м'ячем. Але достатньо було розгрому з рахунком 0:3 вдома від «Хаддерсфілда», який нещодавно вийшов в АПЛ, у першому матчі сезону, щоб клуб запанікував.

Тиск відразу ж ліг на де Бура, чия команда програла наступні 3 матчі чемпіонату, не забивши жодного голу. Цього виявилося достатньо для голови правління клубу Стіва Періша, який передчасно завершив експеримент із голландським фахівцем у вересні та призначив Ходжсона. Де Бур досі залишається єдиним тренером в історії Прем'єр-ліги (не рахуючи тимчасових), який програв усі свої матчі, нехай їх і було всього 4, не забивши жодного голу.

Сергій ЗАВАЛКО, за матеріалами Goal