Борнмут влітку продав всю захисну лінію, а зараз розриває АПЛ

Та не повинно бути такого, але таке є. У літнє міжсезоння «Борнмут» втратив (точніше, розпродав) практично весь захист, але на нинішньому етапі колишня команда нашого Іллі Забарного посідає друге місце у чемпіонаті, відстаючи від лідера - «Арсеналу» - лише на чотири пункти.

Проте ж «Арсенал» - найкраща команда нового сезону на всьому континенті, за словами головного тренера «Атлетико» Дієго Симеоне. І ось цей «Борнмут», який ніколи раніше не хапав зірок з небосхилу, йде якщо і не в одну ногу з «канонірами», то, принаймні, поступається їм зовсім небагато. Як таке взагалі може бути, якщо такого бути не має?

Для усвідомлення трагізму/краси моменту дозволю собі нагадати, або, швидше, посмакувати трансферну діяльність «вишень» цього літа.

Отже, основний центрбек Дін Гейсен за 62,5 мільйона євро перебрався до «Реалу». Ще один основний центральний захисник Ілля Забарний за 63 мільйони євро перейшов до «Парі Сен-Жермен». Фланговий захисник Мілош Керкез став гравцем «Ліверпуля». За угорського оборонця «червоні» заплатили «червоно-чорним» майже 47 мільйонів. Основний минулого сезону голкіпер «Борнмута» Кепа Аррісабалага перебрався до «Арсеналу». На цьому трансфері «вишні» заробили небагато - «лише» п'ять мільйонів фунтів стерлінгів. Ну і, до того ж, ще один фланговий захисник - Адам Сміт - хоч і залишається в команді на даний момент, проте вже не є основним.

Тобто, головному тренеру «Борнмуту» Андоні Іраолі довелося повністю, ще раз наголошую - повністю поміняти задню лінію. «Ну, балансуватимуть на межі вильоту» - ось так я оцінював перспективи колишньої команди нашого Іллі Забарного перед стартом нового сезону. І як я не зумів поцілити пальцем у небо. І нітрохи не червонію, але готовий вибачитися і перед блискучим тренером Іраолою, і перед не менш блискучим селекційним відділом «Борнмуту».

Але ж це ще не всі зміни у складі «червоно-чорних», якщо проводити паралелі з минулим сезоном. У нинішньому сезоні Іраола повністю перекроїв і опорну зону. Там тепер грають, точніше, не побоюсь цього слова, сяють Алекс Скотт і Тайлер Адамс.

Що, надто багато у мене блискучих епітетів щодо цього клубу й цієї команди? Так, є таке. Ну, а як тут утриматись, щоб їх не хвалити? Команда, яка змінила мінімум сімох гравців стартового складу, дуже хороших гравців, про що так чи інакше твердять їхні цінники, не тільки не просіла, не прогнулась, не посипалася, а й відверто стала ще кращою.

Звичайно ж, потрібно вкотре віддавати належне майстерності Іраоли. Іспанець приголомшливо вміє розкривати таланти, відшукувати найкоротший шлях до серця футболіста, і вже ніколи звідти не виходити. І при цьому Іраола залишається апологетом пресингу. Високого пресингу. Ну, такого, що Юрген Клопп називав «гегенпресинг».

Нинішній «Борнмут» пресингує не гірше за той знаменитий «Ліверпуль», яким керував гер Юрген, і при цьому Іраола має під рукою аж ніяк не такий зірковий склад, який був під рукою у його німецького колеги.

Футбол, який сповідує Іраола в «Борнмуті», таки не назвеш блискучим, особливо якщо порівнювати з тим же футболом Клоппа в «Ліверпулі», особливо в праймовому «Ліверпулі». «Борнмут» можна сміливо називати однією з найбільш «вертикальних» команд АПЛ.

Можливо, у цьому хтось може побачити елемент якоїсь олдскульності, однак такий футбол дає результат. Незважаючи ні на божевільну плинність кадрів, ні на високий статус опонентів по лізі. До речі, минулого сезону «Борнмут» був лише на підступах до топ-четвірки. А зараз, тобто після дев'яти турів, команда йде другою. Напевно, багато вболівальників того ж «Ліверпуля» не проти, щоб їхня команда демонструвала такий же «олдскульний» футбол, що дозволяє бути на висоті, не зважаючи на будь-які кадрові пертурбації.

***

Ну, а тепер обов'язково потрібно хвалити селекційний відділ «Борнмута» за вміння оперативно підшукувати заміну для зірок, що пішли на підвищення. Зверніть увагу - навіть натяку не було на паніку у таборі «вишень», коли вони там втрачали одного за одним гравців основи. Як поводився, наприклад, «Ньюкасл», який намагався втриматися всіма силами та засобами за Ісака, і як поводився «Борнмут». Адже це не дві, а навіть три великі різниці.

На місце Кепи прийшов Джордже Петрович, і «останній редут» команди став ще надійнішим. Ветерана Сміта на правому крилі захисту змінив молодий Алекс Хіменес, орендований у «Мілана», і як мінімум у іспанця виходить не гірше. На місці Гейзена зараз грає Маркос Сенесі. Цей футболіст не новачок. Він і раніше був у колективі Іраоли. Більше того, він був основним, але потім травмувався, і замість нього заграв Гейсена. Причому заграв так, що Сенесі хоч і оговтався від травми, але витіснити вчорашнього дублера з основи вже не зміг.

Стосовно Забарного: на його місці зараз грає Бафоде Діакіте, куплений у «Лілля» за 35 мільйонів євро. За всієї поваги до українського центрбека, французький оборонець навряд чи гірший. Можливо, він не такий переконливий при грі на другому поверсі, але з погляду швидкості та пластики може дати фору.

Ну і на місці лівого захисника зараз грає Адрієн Трюффер. І він навряд чимось поступається Керкезу. Ось так.

Заради справедливості треба обов'язково відзначити, що свій головний атакуючий актив «Борнмут» у літнє трансферне вікно не продав. Хоча інтерес був дуже предметний. Йдеться, зрозуміло, про Джастіна Клюйверта, здатного зіграти і форварда, і розігруючого, і Антуана Семеньйо, який виступає на позиції лівого вінгера.

Ось ці двоє зараз розривають англійську Прем'єр-лігу. Особливо британець, який є станом на сьогодні беззастережно найкращим гравцем «вишень». І можна не сумніватися, що в наступне літнє трансферне вікно цей хлопець за шалені гроші піде як не в «Ліверпуль», так у «Манчестер Юнайтед».

А все це тому, що «Борнмут» дуже грамотно будує свою клубну політику. Якщо раніше цей клуб підбирав за британськими грандами те, що у них погано лежало, і при цьому часом вдавалося провертати круті угоди, як, наприклад, історії з Соланке, Аке чи Ремсдейлом, то тепер такі «операції» поставлені на потік. Вони стали регулярними. А регулярними вони стали насамперед тому, що «Борнмут» вийшов у пошуках талантів, яких можна потім вигідно перепродати, на міжнародний ринок. І не тільки вийшов, а й досяг успіху.

Вміння не лише грамотно планувати, а й ризикувати - ось ще одна відмінна риса цього «Борнмуту». Забарним цікавився і «Тоттенхем», але «шпори» побоялися заплатити «Динамо» більше 20 млн. А от «Борнмут» не побоявся заплатити майже 23 мільйони. Який вийшов навар - було сказано вище. Керкеза в АЗ взяли за 18 мільйонів, продали дорожче вдвічі з половиною. Гейсена у «Юве» брали за 15 мільйонів, продали - вчетверо дорожче. І можна не сумніватися, що наступного літа, а може навіть і в зимове міжсезоння, Семеньйо та компанія підуть з молотка за дуже некислі суми.

Але на зміну лідерам, вчорашнім, сьогоднішнім та завтрашнім, у «Борнмута» обов'язково знайдеться у «засіках» гідна заміна. Тому що цей клуб дружить зі своєю головою, і не сахається з боку в бік.