СРНА: «Шахтар хоче вийти у плей-оф Ліги конференцій. А далі подивимося»

Спортивний директор донецького Шахтаря Даріо Срна дав велике інтерв'ю польським ЗМІ:

- Важко зараз умовити футболіста перейти до Шахтаря в умовах війни?

- Це не так уже й складно. Гравці знають, як ми працюємо. Нещодавно ми продали Кевіна за 40 млн євро (у Фулхем). Ми здебільшого купуємо молодих бразильців, а потім продаємо їх далі.

- Легше запросити гравця з Бразилії, ніж з Європи? Вони менше бояться війни?

- Вони не бояться приходити. Хочуть допомагати нам перемагати. Але у нас є й гравці з Буркіна-Фасо, Болівії, Тунісу, Грузії. Ми показуємо їм, що, попри все, у нас можна жити. Ми нікого не змушуємо переходити до Шахтаря.

- А ви, коли почалося російське вторгнення в Україну, не думали піти з клубу?

- Це вже третя війна у моєму житті. Спершу була війна в Хорватії, потім - коли все почалося в Донецьку у 2014 році. Я дуже поважаю цей клуб і не можу його залишити. Я чесна людина. Легко бути разом, коли все добре, але у важкі моменти треба показати, хто справжній друг, а хто ні. Я щасливий, що я тут. І сподіваюся, що українці також будуть щасливі й пишатимуться своєю країною. Люди заслуговують на мир.

- Але війна все ще триває. Ви не біля лінії фронту, але в Києві теж небезпечно. Туди часто падають російські ракети, гинуть люди.

- У Києві нелегко жити, але ми звикли до цього. Щодня молимося за мир і сподіваємося, що він прийде до нас, як прийшов на Близький Схід.

- Це може бути складніше, адже путін, схоже, не хоче миру.

- путін - сучий син, але колись він мусить закінчити війну. Люди чекають миру. Ми граємо міжнародні матчі, щоб дати емоції армії та нашому суспільству.

- У попередніх сезонах ви грали в Лізі чемпіонів і Лізі Європи, а тепер у менш престижній Лізі конференцій. Як сприймаєте ці змагання?

- Це, звісно, специфічно, але стадіон буде повний, я очікую складного матчу. Ми зустрінемося з сильною командою, яку добре підтримують уболівальники. Ми намагаємося перемагати й радіємо можливості грати у футбол. Дякуємо Варшаві, Кракову і взагалі полякам за можливість грати у вашій країні.

- Влітку ви грали в кваліфікації Ліги Європи, але програли в Кракові в серії пенальті Панатінаїкосу. Виступ у Лізі конференцій - це не розчарування?

- Ми вперше граємо в цих змаганнях. Минулого сезону нам не вдалося, але ж і Челсі грав у Лізі конференцій, а тепер знову виступає в Лізі чемпіонів. Ми рухаємося крок за кроком, нещодавно продали Кевіна. Так, зараз для нас непростий період.

- Яка ваша мета в Лізі конференцій?

- Насамперед хочемо вийти до плей-оф. Це головне. А далі може статися все, що завгодно.

- Цього сезону ви знову граєте єврокубкові матчі в Польщі. Чому обрали Краків?

- Це найближчий до нас стадіон. Там живе багато українців, люди люблять футбол, підтримують нас, вони неймовірні. Я сам грав у Кракові у 2001 році - тоді виступав за Хайдук у матчі з Віслою у Кубку УЄФА, і ми програли 0:1.

- Ви повернулися до Польщі після трьох років. У сезоні 2022/23 виступали в Лізі чемпіонів на стадіоні Легії у Варшаві. Чому потім виїхали до Німеччини?

- Грали в Польщі, і це був чудовий досвід, але хотіли змін, бо українці є всюди.

- Шахтар може дозволити собі великі трансфери завдяки власнику. Попри війну він продовжує витрачати великі гроші на гравців, їхні контракти і взагалі на утримання клубу, хоча, мабуть, бізнесово це йому не вигідно, бо єдині доходи клубу - від трансферів і виступів у єврокубках.

- Для нього футбол - це не бізнес, а любов. Ми хочемо показати, що здатні працювати навіть у таких умовах. Від початку війни ми заробили понад 400 млн доларів на трансферах, комерційних контрактах і виступах у Лізі чемпіонів. Ми працюємо так само, як раніше. У нас хороші фінансові результати навіть без гри в Донецьку.

- Чи це може бути гарною моделлю для польських клубів? Адже ставка на багатьох бразильців у нас зазвичай не спрацьовувала.

- Не знаю, подивіться, скільки ми витрачаємо. Ми заплатили 12 млн за Ізакі та 10 млн за Лукаса Феррейру.

- Польські клуби не можуть дозволити собі такі суми, але, можливо, варто купувати дешевших бразильців - за два-три млн євро? Адже Шахтар, крім грошей, має чудову систему скаутингу.

- Головне - це система. І наш президент її створив.

- Згодні, що рівень української ліги впав від початку війни? У 2022 році Україна займала 12-те місце в рейтингу УЄФА, тепер - 27-ме.

- Так, це правда. Але ми робимо все можливе, щоб повернутися на попередній рівень.

- Вам простіше, бо Ахметов досі має великі гроші й продовжує вкладати їх у Шахтар.

- Багато людей мають гроші, але не мають системи, яку ми створили.

- Перш ніж ви стали спортивним директором, грали за Шахтар 15 років. Я завжди думав, чому ви не пішли? Могли перейти до сильного клубу в Західній Європі.

- Усе, чого я хотів, я мав у Шахтарі. Там були особливі люди, і мені було б дуже важко покинути цей клуб.

- У вас не було сумнівів, коли довелося залишити Донецьк після того, як його захопили росіяни?

- Ні. Для нас війна насправді почалася саме тоді, у 2014 році, коли ми втратили Донбас Арену. Відтоді ми не маємо власного стадіону. Але Донецьк завжди буде українським. Я не люблю росіян, мені не подобається, що робить путін. Українці заслуговують на мир. Ми робимо все, щоб вони могли хоча б трохи відволіктися від реальності.

- Війна зачіпає і футболістів. Навіть якщо вони у відносній безпеці, їхні близькі - не завжди.

- Так, звісно. Наш воротар Дмитро Різник втратив брата. Зосередитися лише на футболі - дуже важко.

- Ви багато років грали разом із Маріушем Левандовськи. Як його згадуєте?

- Маріуш - наш друг. Він допомагає нам у Польщі, якщо щось потрібно - наприклад, з уболівальниками.

- Після його відходу в 2009 році у вашому клубі не було поляків. Ви шукаєте гравців у Польщі?

- Якщо знайдемо когось цікавого - можемо запросити. Але зараз у Польщі для нас нікого цікавого немає.

- Ви взагалі стежите за польським ринком?

- У нас є скаути, які дивляться всі ліги, але, чесно кажучи, ми зосереджені на українцях і бразильцях.