Здається, Туран розуміє проблеми Шахтаря. Але чи здатний він їх вирішити?

У мережі можна зустріти чимало гарячих голів, які буквально кричать про те, що керівництво «Динамо» зобов'язане звільнити Олександра Шовковського із посади головного тренера. Мовляв, п'ять нічиїх в українській Прем'єр-лізі (УПЛ) поспіль - це більш ніж вагома причина для того, аби попрощатися з наставником та підшукати йому заміну. Однак давайте дивитися правді в очі: поки ключовий конкурент «біло-синіх» у боротьбі за чемпіонство, яким є «Шахтар», шкутильгає на обидві ноги і не здатний скористатися перманентними осічками киян, гострої необхідності йти на кардинальні зміни у босів «Динамо» не буде. Просто погляньте в турнірну таблицю чемпіонату, щоб усвідомити це: відставання киян від донеччан становить лише одне (!) очко. І це при тому, що «Динамо» справді розтринькало в останніх п'яти турах аж десять турнірних пунктів!

Про проблеми «Шахтаря» у пресі та вболівальницькому середовищі наразі якось говорять значно менше, проте це не означає, що у «гірників» вони менш суттєві, аніж у «Динамо». Насправді і кажучи відверто, з приходом Арди Турана донецька команда видала лишень два по-справжньому вражаючі матчі - проти «Ільвеса» (6:0) та «Бешикташа» (4:2) у рамках кваліфікації Ліги Європи. Так, був ще матч УПЛ проти «Епіцентру», в якому підопічні Турана завдали по воротах суперника 35 ударів (з яких 13 прийшлися у площину), але виграли тільки мінімально (1:0), проте цей приклад, скоріше, і є однією з ілюстрацій очевидних проблем «гірників».

Після поєдинку 9-го туру УПЛ проти «Полісся», в якому «Шахтар» в черговий раз не зміг обіграти незручного суперника із Житомира (0:0), Арда Туран вийшов до преси з таким поясненням причин втрати очок та нездатності знову скористатися осічкою «Динамо».

«Після поразки 1:4 (у 8-му турі від ЛНЗ - прим. авт.) ми мали відреагувати, і це нам вдалося. Нам вдалося вивчити суперника, який показав гідний футбол. Нам було непросто, але ми створили достатньо проблем. «Шахтар» на правильному шляху. Але потрібно покращити креативність в атаці. Глобальних проблем в нас немає. Ми мали перемагати сьогодні, однак є питання щодо реалізації моментів. Є в нас труднощі із правильними рішеннями біля воріт суперника, що пов'язано із молодістю команди. Але це питання до мене», - заявив Туран.

З цих слів стає очевидним одне: турецький наставник «Шахтаря», здається, справді бачить та розуміє проблеми своєї команди, хоча й намагається гарно замаскувати це за загальними фразами на кшталт «ми на правильному шляху» та «глобальних проблем в нас немає». І що найважливіше: як мінімум поки що, Туран не боїться брати відповідальність на себе і не ховається за відверто вигаданими причинами невдач. Не виключено, що це лише поки що, і якщо в майбутньому результати кардинальним чином не покращаться, то ми знову побачимо, як нинішній головний тренер «Шахтаря», вподібнюючись Луческу або Пушичу, почне розповідати про безліч другорядних факторів (наприклад, довгі переїзди і важкі умови побуту), які заважають йому бути успішним. Мовляв, якби не вони, то я вже давно виграв не лишень УПЛ, а й навіть ЛЧ. Із найсильнішим «Шахтарем» в історії, а як же інакше?..

За фактом, повертаючись до останніх матчів «гірників», у команди Турана справді розкрилося чимало проблем, вирішити які тренерський штаб не зумів навіть під час паузи, виділеної на міжнародні матчі. Наприклад, у трьох останніх до поточного моменту поєдинках (проти «Абердіна» у Лізі конференцій, а також проти ЛНЗ та «Полісся» в УПЛ) «Шахтар» незмінно володів м'ячем під 70% ігрового часу (якщо бути точнішим: 71% - проти «Абердіна», 73% - проти ЛНЗ та 68% - проти «Полісся»). Але що це дало донецькій команді? Натужна перемога над шотландцями, де навіть за очікуваними голами суперник був у рази кращий (0,99xG проти 2,55xG), катастрофічна і заслужена поразка від «фіолетових» (знов поступилися навіть за очікуваними голами - 0,61xG проти 1,93xG), а на завершення похмурі нулі проти житомирських «вовків».

Так, у матчі проти «Полісся», якщо знову спиратися на метрику очікуваних голів, «Шахтар» заслуговував на перемогу (1,54xG проти 0,46xG). Але в цій грі, скоріше, потрібно акцентувати увагу на іншому. Насамперед, кинулося в очі, що Арда Туран не випустив у стартовому складі на «вовків» капітана та ключового центрбека команди останніх років Миколу Матвієнка. Враховуючи той факт, що про пошкодження у 29-річного захисника не повідомлялося, турецького наставника не влаштовували або фізичні кондиції підопічного, або… Його численні помилки, які вже стали на потік як у матчах «Шахтаря», так і в поєдинках національної збірної.

Замість Матвієнка Туран вирішив довіритися бразильцеві Марлону Сантосу - протеже ще Роберто Де Дзербі, який влітку повернувся до України після поневірянь Італією, Бразилією та США. Однак що дав «гірникам» цей досвідчений центрбек із претензією на роль такого собі глибинного плеймейкера? Якщо аналізувати цифри винятково поверхнево, то Марлон Сантос видав визначний матч проти «Полісся». Тільки гляньте на цю статистику: 120 точних передач (із 125) за 68 хвилин ігрового часу, 110 отриманих передач від партнерів! Можна подумати, що це статистика не Марлона Сантоса, а як мінімум Хаві чи Іньєсти у їхні найкращі роки виступів за «Барселону».

Але каверза ховається в іншому. Зі 120 точних пасів Марлон Сантос лишень одну успішно доправив до зони фінальної третини. При цьому, усього у фінальну третину або штрафний майданчик суперника цей центрбек вважав за краще виконати тільки три паси, з яких, як ви вже могли встигнути підрахувати у голові, два виявилися неточними. Іншими словами, із п'яти неточних пасів Марлона Сантоса майже половина прийшлася на передачі, якими можна було реально спробувати загострити гру. Решта - банальне перекочування м'яча на власній половині поля або в зоні центральної лінії. Тільки подивіться на топ-3 ігрові зв'язки Марлона Сантоса у матчі проти «Полісся»: Марлон Сантос - Бондар (87 пасів один одному), Марлон Сантос - Педро Енріке (55), Марлон Сантос - Різник (30). Визначне просування м'яча, чи не так?

Безумовно, у матчі проти менш сильного опонента, аніж «Полісся», Марлон Сантос, ймовірно, діяв би сміливіше у роботі на атаку, але… Ключове питання до бразильця, а заразом і до Арди Турана тут лишень одне: а що, «Шахтар» вже настільки втратив впевненість у власних силах, що у матчах національного чемпіонату віддає перевагу «синиці в руках», а не благородному ризику? А Даріо Срна, нагадаємо знову, не втомлюється розповідати про найсильніший «Шахтар» в історії…

Про що можна говорити сміливо і без сарказму - нинішній «Шахтар» справді дуже молодий. Навіть за мірками усіх учасників основного етапу Ліги конференцій, де «гірники» є четвертими у списку наймолодших команд турніру із середнім віком у 23,7 роки (молодші лишень швейцарська «Лозанна» - 23,5; нідерландський АЗ - 20,5 та французький «Страсбург» - 20,4). У цьому аспекті перспектива додати в «Шахтаря» справді є і вона, мабуть, досить значна, проте… Знову ж таки, у випадку із Матвієнком ми говоримо про 29-річного виконавця, а у випадку із Марлоном Сантосом - про 30-річного…

Виходить, що у «Шахтаря» не лише проблеми з реалізацією моментів та труднощами біля воріт суперника, а й явні перекоси у віковій структурі команди, де банально не залишилося нікого з-поміж ветеранів, хто справді міг би звалити на себе у скрутну хвилину роль лідера.

Давайте просто пробіжимося, як це модно говорити зараз, по ростеру «Шахтаря». У першій команді формально Арда Туран, якщо брати перелік футболістів на Transfermarkt, має тільки сімох футболістів віком від 27 років та більше. Дивимось хто вони… 31-річний Іван Петряк, чиє майбутнє пов'язане точно не з «Шахтарем», та й не факт, що з футболом взагалі, адже хавбек сам не соромиться визнавати, що залишається у клубі лише через гроші. 30-річний Марлон Сантос та 29-річний Микола Матвієнко, про яких ми вже встигли поговорити вище. 28-річні Єгор Назарина та Мар'ян Швед, котрі не є для Арди Турана, як мінімум поки що, гравцями основного складу, причому навіть близько. А також 27-річний Педріньо та Дмитро Топалов. На першого, після відходу Кевіна і Судакова, здається, покладається надто багато надій в атаці команди, які він поки що повною мірою виправдовувати не здатний. А другий, як і Петряк, - це вже «збитий льотчик» для донецької команди, який з дня на день готується покинути її лави.

А тепер давайте згадаємо, що за останні роки, вже після початку повномасштабної фази російсько-української війни, «Шахтар» регулярно «позбавлявся» ветеранів. Один за одним у інші клуби або на футбольну пенсію пішли Сергій Кривцов, Андрій Пятов, Олександр Зубков, Тарас Степаненко, Ярослав Ракіцький… Кожен із них був не лише лідером за ігровими показниками у своїй ланці, а й важливим елементом у роздягальні команди - тим, хто міг реально допомогти головному тренеру «достукатися» до молодих футболістів і, за потреби, надати їм настанови й підтримку прямо на полі.

Зараз Арді Турану в цьому плані фактично доводиться сподіватися тільки на Марлона Сантоса, Миколу Матвієнка та Педріньо - тих, хто через вік здатний стабільно видавати якісний футбол у кожному матчі. Але це лишень у теорії, так як на практиці ми бачимо інше: Матвієнко не перестає робити кричущі помилки буквально на рівному місці, Марлон Сантос банально уникає відповідальності, граючи тільки на статистику на Wyscout, а Педріньо і в кращі моменти ніколи не бачився лідером атак «Шахтаря», не говорячи вже про нинішній етап його кар'єри, коли після невдач в «Атлетіко Мінейро» він намагається повернутися на колишній рівень виступами за «гірників»…

Звичайно, теоретично, коли в тебе у команді багато 18-, 19- та 20-річних футболістів, можна сміливо говорити про великий потенціал. Але у «Шахтарі» Арда Туран вперше у своїй нетривалій тренерській кар'єрі стикається із випадком, коли перспективи перспективами, а про результат також забувати не можна в жодному разі, особливо на тлі минулосезонного фіаско в УПЛ імені Маріно Пушича.

Чи спроможний Туран щось змінити в цій «консерваторії»? Наразі у пресі можна знайти все більше скепсису з цього приводу, який загалом цілком зрозумілий, адже ще не забуті гучні епітети щодо стилю Сімеоне у захисті та Луїса Енріке в атаці. І якщо із самого початку подібні висловлювання грали виключно в плюс турецькому фахівцю, стрімко підвищуючи його статусність в очах українських вболівальників та експертів, то зараз… Зараз вже потроху настає період «платити за рахунками». І ось тут Арді Турану вже зовсім не позаздриш.