Холодильник у вогні, бики за спиною. Радісні моменти вікенду

Ми вже звикли, що тренери на найвищому рівні регулярно відвішують одне одному компліменти. Це може подобатися або ні, але це даність. І майже не буває такого, щоб наставник, який ставить комбінаційний футбол в атаці, хвалив того, котрий робить щось прямо протилежне. Наприклад, Гвардіола в Англії найбільше хорошого, є відчуття, говорив про Клоппа, у час роботи тут Де Дзербі - ще й про Роберто. Бо він розумів їхній хід думок, бо йому подобалася гра їхніх команд. Подібне тягнеться до подібного. А от Артета вчора сказав багато хорошого про Сімеоне: що рівняється на нього, що той роками підтримує рівень, що Дієго міг би бути успішним і в АПЛ. Ок, тоді тренери «Арсеналу» та «Атлетіко» не антиподи. Вони не на протилежних боках річки. Мікель уже майже прямо каже: «Я не як Пеп».

Артета усе більше віддаляється від Гвардіоли, і це чудово: ми отримуємо не чергового послідовника Пепа, а наставника з геть іншими ідеями. Такого, котрий захоплюється роботою зовсім іншого іспаномовного тренера. Артета стає собою все більше від сезону до сезону. А наша рубрика така сама приємна, якою була й у першому її випуску. Читайте, щоб впевнитися.

Живе життя

Бути тренером - важке завдання. Не просто так усі новачки у професії скаржаться, що сивіють: тиск надзвичайний, нервувати доводиться 25/8. Ми бачили, як минулого сезону той же Пеп подряпав собі голову через погану гру своєї команди. Прямо під час матчу. Тим приємніше усвідомлювати, що хоча б деякі тренери топ-клубів не змушені жити у щоденному стресі. Ось, наприклад, Енріке перший тайм гри проти «Страсбура» (3:3) провів у коментаторській кімнаті. А ще виставив у складі купу молоді, залишив на лаві запасних багатьох топів, використав декількох футболістів на нових для тих позиціях… І нічого поганого не сталося. Нічия та втрата очок, але лише 1 бал відставання від лідера чемпіонату. Зате Енріке розважився. Можна порадіти за Луїса, який не тільки тренує чемпіона Європи - але й весело проводить час.

Не звільнений, а вільний

Перша реакція після звільнення Постекоглу - сум. Так і не дали шансу проявити себе. Але це не єдине можливе сприйняття ситуації. Звільнення настільки швидке (39 днів, топ-2 в історії АПЛ), що навряд буде всерйоз розглядатися потенційними роботодавцями Анге. Звісно, власники та спортивні директори бувають різні, але тут аргументи австралійця будуть «залізними»: отримав непідходящий склад, не отримав часу та трансферів, ще й звільнили після поєдинку, де просто не полетіло (поразка 0:3 за 2.06 xG). Він матиме роботу та шанс. Причому там, де до нього буде краще ставлення. У Ноттінгемі не було. Тому він не стільки звільнений з посади, скільки відкритий для кращих пропозицій. Нехай «Форест» мучиться сам. Постекоглу вільний, і це привід для посмішки.

Інтриго, ми скучили

В АПЛ не буде команди, яка набере менше 30 балів за сезон. Імовірність цього ніколи не 100-відсоткова, але цього сезону - близька до даної позначки. На трьох у новачків чемпіонату 29 очок, тобто у середньому по 9.67 за 8 турів - це багато. Всі мають щонайменше 7 балів та 2 перемоги. «Сандерленд» узагалі виграє кожного другого тижня. У зоні вильоту «Ноттінгем», який має хороший склад та навіть із новими тренерами щомісяця буде вигравати більш-менш регулярно, «Вест Гем», за який узявся крутий Нуну, та «Вулвз», які справді поганенькі, але мають гроші та привезуть цілий натовп португальців узимку, аби тільки не вилетіти. Тут нема явного фаворита на пониження. А прощатимемося аж із трьома клубами. Вже цікаво. А як захоплююче буде навесні! Нарешті матчі команд другої половини таблиці АПЛ привабливі.

Спонсори ностальгії

Новий «Атлетіко» не подобається. Є Альварес та більше забитих голів, але нема тієї родзинки, яка була. «Матрасники» раніше, ще навіть декілька років тому, були винятковими, грали так, як ніхто з топ-команд. А тепер не так. Можна лише ностальгувати за тим футболом, тим складом, тим Сімеоне… І «Атлетіко» дещо допоміг у цьому у вікенд: переміг 1:0. Вперше у сезоні із таким рахунком. Як у старі-добрі. Тоді всі жартували, що сьогодні мадридці точно виграють 1:0, ти заходив увечері у мережу подивитися результат - а там справді 1:0. І тобі приємно на душі, бо хоч щось у нашому світі стабільне та передбачуване. Зараз цього особливо не вистачає. Тому живемо виключно почуттям ностальгії. Внесок «Атлетіко» з його першим у сезоні 1:0 у це маленький, але все-таки приємний.

Вайби ЛЧ в Італії

Оновлена ЛЧ - топ. Плейоф майже такий же, як і раніше, але ось основний етап став цікавішим: більше топ-матчів, більше поєдинків із інтригою, боротьба до останнього туру. Але ще одна деталь: за підсумками будь-якого туру команда може втратити/піднятися на 5+ позицій. Особливо якщо починає його з середини таблиці. Бо щільність - шалена. Тому перемога/поразка відчувається значущою. Ось те саме зараз у Серії А. Декілька турів тому лідером був «Наполі», далі - «Мілан», потім - «Рома». Зараз знову все змінилося, тепер на другому «Інтер», а «Ювентус» поза топ-6. Всі втрачають, але ніхто з топів, окрім «Лаціо», не провалюється на старті. Всі у боротьбі за найвищі позиції. Тому непримітний та невидовищний матч «Роми» з «Інтером» (0:1) - важливий та подія. Серія А - єдина топ-ліга зараз, де цікаво дивитися не тільки футбол, але й турнірну таблицю. Це подобається.

Найробінгудніші Робін Гуди

«Брайтон» переміг «Ньюкасл» (2:1). Раніше здолав «Ман Сіті» та «Челсі». Здавалося б, після таких звитяг повинен був бути, як той же «Борнмут», у зоні ЛЧ або близько - однак ні. Тільки у середині таблиці. Як так? Бо не виграв у «Фулгема», «Евертона» та «Вулвз». «Брайтон» губить «свої» бали та бере «чуже». Робін Гуд? Безумовно. Таких багато. Але навіть найбільш нестабільні іноді програють топам та виграють в аутсайдерів. Однак не «Брайтон». Він вкрай стабільний у своїй нестабільності. Король усіх Робін Гудів на даний момент. Найробінгудніший з них усіх. І це доводить, що робінгудство у футболі - це спектр. Про такий «Брайтон» легко писати щотижня. Вражає стабільно. Радує та розчаровує. Завжди виводить на емоції. Команд, які ніколи не залишають байдужими, мало. Цінуймо «чайок».

Бики за спиною

«Баварія» стане чемпіоном Німеччини - це зрозуміло. Перед стартом сезону можна було припустити, що ні, якщо клуб накриють травми, але у мюнхенців зараз 7 із 7 - на момент, коли/якщо накриють, інтриги вже просто не буде. Але станом на останні тижні жовтня маємо сенсаційного переслідувача чемпіона - «Лейпциг». Хто б міг подумати після 0:6 у першому турі! Тоді РБ згорів «Баварії», але потім просто брав своє - і назбирав 16 балів у 6 матчах. Єдина втрата - проти «Боруссії» у Дортмунді (1:1). Тобто після поразки «Наполі» у Європі залишилося тільки 5 команд без втрат у лігах проти нетопових колективів узагалі: «Арсенал», «Марсель», «Баварія», «Реал» та «Лейпциг». Нічого собі така компанія у «бичків»! Гідні переслідувати чемпіона. Одні з найкращих у Європі за стабільністю перемог над слабшими.Месники

Джованні Сімеоне - мабуть, найменш талановитий із синів уже легендарного тренера. Тому у 30 років грає лише за «Торіно», а пік його кар'єри - лава запасних у Неаполі. Там він виграв титули Серії А, але забив 6 голів у чемпіонаті за 3 сезони - мізер для форварда. А тепер узагалі виявився непотрібним. Бароні - тренер-невдаха, який у 60 вперше очолив топ-клуб - і вже за рік був звільнений. Не сподобався босам «Лаціо», які хотіли без інвестицій вигравати у більш багатих клубів Серії А - а тренер «лише» до 7 рядка у таблиці привів (а де «орли» зараз?). І Сімеоне, і Бароні отримали другий шанс у «Торіно». І скористалися: у суботу туринці здолали сам «Наполі» (1:0), а Джованні забив. Мотивація щось комусь довести творить дива. Ось такі справжні месники на вигляд, а не зелені та з молотами. За цих, до речі, мимоволі вболіваєш не менше.

Помітна непомітна робота

Зазвичай помічають лише тих, хто робить хайлайти в атаці. Це природньо: ми дивимося футбол заради емоцій, а дії, котрі наближають голи, сприймаються більш емоційно, аніж ті, котрі нас від них віддаляють. Тому Мессі та Роналду роками вигравали Золоті м'ячі, а от півзахисники довго-довго не могли. Тому Педрі з топ-сезоном у голосуванні на ЗМ поза топ-10, а Віні із поганим - у топ-20. Але інколи герої роблять так багато, що ігнорувати їхні подвиги стає неможливим. Так, це абзац про Кейна. Щоб його називали найкращим у світі, йому довелося не тільки забивати - ще й відходити за м'ячем аж на власну третину поля. Бути всюди. І так, це спрацювало: після гри з «Боруссією» (2:1) Гаррі отримав усі компліменти світу. Нарешті його внесок помічений та оцінений.

Холодильник у вогні

«Ліверпуль» вперше за десятиліття програв 4 матчі поспіль, «Ман Юнайтед» вперше за час роботи з Аморімом виграв в АПЛ у 2 послідовних поєдинках. І всього цього не було б, якби не Магуайр. Йому вже 32, тож можна впевнено сказати, що він не встигне реалізувати свій потенціал. Найкращі роки кар'єри провів у кризовому «МЮ», де його використовували неправильно та підсвічувалися здебільшого його недоліки. У команді із низькою лінією оборони та ставкою на стандарти в атаці був би зіркою. Але не склалося, буває і таке. Втім, Гаррі точно не заслужив запам'ятатися виключно мем-персонажем. Він не повинен залишитися в історії невдахою. У неділю забив переможний на «Енфілді». Ще один крок від мема до сильного захисника в очах суспільства зробив. Гаррі бореться за свою репутацію щотижня. Коли ця боротьба вдала, за нього радієш.

Живі динозаври

Кажуть, найстарші футболісти грають в Італії, але найменш сучасний футбол - в Іспанії. Не ті швидкості, що в АПЛ, зате набагато більше техніки. Є плюси та мінуси. Одночасно й те, й інше - існування «Хетафе». З одного боку, лісоруби. 2 червоних та 27 фолів у матчі з «Реалом» на вихідних (0:1) - це не футбол. Ну, не те, що ми називаємо футболом у 2025 році. Декілька десятиліть тому - можливо. «Хетафе» - ніби гігантський динозавр, якого дістали з його рідного юрського періоду та пустили у сучасний ліс. Виглядає неорганічно, лякає тваринок та людей у сусідніх селищах. Але ж як ричить та які емоції гарантує! Викликає захоплення. Бо ні з чим іншим не порівняти. «Хетафе» розважає своєю несучасністю.

Так, бісить під час матчів. Але коли ми кажемо, що хочемо бачити футбол різним, а команди - не схожими одна на одну, то мимоволі сподіваємося, що, окрім інших, у світі існуватиме і такий колектив. «Хетафе» точно не окраса футболу у 2025, але його надбання - цілком. Чудово, що така команда існує.