Фарери – головний сюрприз європейського відбору на ЧС-2026 у жовтні

У збірній Фарерських островів з футболу немає жодного гравця, якого портал Transfermarkt оцінював би в 1 мільйон євро або більше. «Червоно-синьо-білі», Федерація футболу яких є членом ФІФА із 1988 року, а УЄФА - з 1990-го, пройшли вже через вісім відбіркових турнірів на чемпіонати світу, проте жодного разу й близько не претендували на путівку на мундіаль. Не дивно, що на європейському континенті багато вболівальників звикли до думки, що Фарери - це такий собі «футбольний карлик», який іноді може «попити крові» у інших команд, моментами це йому вдається зробити навіть зі збірними-грандами, проте без будь-якої суттєвої турнірної перспективи та амбіцій.

Однак у жовтні саме національна команда Фарерських островів стала головною сенсацією та головним сюрпризом європейського відбору на чемпіонат світу-2026. Спершу «червоно-синьо-білі» сенсаційно на власному полі розгромили збірну Чорногорії з рахунком 4:0, що стало найбільшою «сухою» перемогою в історії цієї національної команди (номінально такою залишається «вікторія» над Ліхтенштейном, здобута із рахунком 5:1 у червні 2021 року), а потім вирішили додати «масла у вогонь», здолавши в рідних стінах ще й збірну Чехії (2:1). Безумовно, чорногорців та чехів не можна зарахувати до категорії грандів європейського футболу, але… Перші проводили із фарерцями свій дебютний офіційний матч під керівництвом нового головного тренера - відомого екс-форварда «Роми» та «Ювентуса» Мірко Вучинича, через що апріорі були надзвичайно мотивовані, а другі, нехай вже давно і не мають у складі гравців калібру Карела Поборськи або Павела Недведа, проте займають 42-гу позицію в рейтингу ФІФА і можуть похвалитися гравцями рівня Томаша Соучека, оціночна трансферна вартість якого втричі вища за увесь склад Фарер разом узятий.

Більше того, ще у вересні Фарерські острови зуміли на виїзді обіграти збірну Гібралтару (1:0), завдяки чому переможна серія цієї національної команди складає вже три матчі! Дев'ять набраних очок у останніх поєдинках дозволили «червоно-синьо-білим» увірватися в гонку за право зіграти у плей-офф кваліфікації на чемпіонат світу-2026 від зони УЄФА. На даний момент у Фарерських островів 12 набраних очок після семи матчів, у той час як у збірної Чехії після такої ж кількості зіграних поєдинків - 13. Обидві ці команди практично позбавлені шансів обійти безумовного лідера групи L - збірну Хорватії, проте сам факт того, що перед фінальними іграми у конкуренції за другу сходинку зійшлися чехи та фарерці виглядає, м'яко кажучи, дивним.

Так, багато в чому шанси Фарерських островів фінішувати другими та зачепитися за місце у плей-офф європейської кваліфікації на ЧС-2026 є лише математичними. Якщо оцінювати ситуацію тверезо, то очевидно - у фінальних протистояннях саме чехи мають перевагу, оскільки їм належить вдома зіграти проти Гібралтару, тоді як «червоно-синьо-білим» потрібно буде спершу на виїзді обіграти хорватів, а потім ще й розраховувати на осічку Чехії.

Але на поточний момент на Фарерах ніхто не замислюється про те, що вони можуть не фінішувати другими у групі. Тамтешня національна команда вже стала героями, адже не просто розжилася 12 очками, але ще й має позитивну різницю забитих та пропущених м'ячів - 10:6. Наприклад, тим таки хорватам острів'яни поступилися у рідних пенатах лишень мінімально - 0:1.

У зв'язку із цим в багатьох вболівальників постає логічне питання: «Як таке взагалі вдалося Фарерським островам?» Адже нинішні результати не є відвертою випадковістю. До них варто додати дві розгромні перемоги над Ліхтенштейном, здобуті у 2021-му та 2024-му роках. А ще в жодному разі не можна оминати увагою виступи «червоно-синьо-білих» у Лізі націй. У цьому турнірі острів'яни ще в 2021 році зуміли підвищитися з Ліги D до Ліги C, після чого, попри прогнози, протягом двох кампаній незмінно відстоювали позиції у третьому дивізіоні. Причому в Лізі націй-2022/23 Фарери навіть сенсаційно у рідних стінах спромоглися обіграти національну команду Туреччини у матчі, головним арбітром якого був українець Сергій Бойко.

Якщо ж узяти до уваги, наприклад, усі матчі Фарерських островів у 2025 році, то ми побачимо цікаву статистику. У 8 поєдинках острів'яни відсвяткували 4 перемоги за 4 поразок. Це явно не показники класичного безпросвітного аутсайдера, а скоріше, типового середняка європейських відборів із претензією на зону плей-офф. Іншими словами, цифри доводять, що збірна Фарерських островів - це вже абсолютно не слабка команда, яку можна обіграти у півноги.

Останні результати збірної Фарерських островів пояснюються вдалим поєднанням одразу декількох чинників. Перший - призначення головним тренером національної команди 52-річного місцевого відверто маловідомого фахівця Ейдуна Клакстейна, який раніше дуже плідно попрацював із юнацькими та молодіжними збірними автономної області.

Другий фактор, який можна називати навіть суттєвішим, аніж перший, пов'язаний зі зростанням результатів клубних команд, які представляють на міжнародному рівні Фарери. Зокрема, у сезоні-2023/24 фарерському «Клаксвіку» вдалося послідовно пройти у кваліфікації Ліги чемпіонів угорський «Ференцварош» (0:0, 3:0) та шведський «Хеккен» (0:0, 3:3, 4:3 - за пенальті), що дозволило цій команді стати першим представником своїх островів, який коли-небудь в історії діставався до третього відбіркового раунду найпрестижнішого клубного турніру континенту. І нехай після цього «Клаксвік» програв норвезькому «Мольде» (2:1, 0:2), фарерська команда все одно отримала у подарунок євроосінь, опинившись у основній сітці Ліги конференцій, де зіграла шість матчів та набрала в них чотири очки. У тому числі залікові пункти у свій актив «Клаксвіку» вдалося заробити у домашньому матчі із французьким «Ліллем» (0:0).

Нарешті, третім чинником нинішніх успіхів фарерського футболу обов'язково слід називати підвищення фінансування для невеликих національних асоціацій, що надходить від Міжнародної федерації футболу (ФІФА) та Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА). Очевидно, що у випадку із Фарерами ці гроші, надходячи на рахунки тамтешньої Федерації футболу, витрачаються виключно грамотно та ефективно.

Безумовно, хтось може хмикнути - мовляв, про які великі успіхи фарерського футболу йде мова, якщо команда нічого не досягла та нікуди не пробилася, але… Потрібно чітко розуміти контекст, в рамках якого йде ця розмова. Справа в тому, що населення Фарерських островів складає близько 55 тисяч осіб. Це менше, аніж мешкає, до прикладу, в Олександрії чи Кам'янці-Подільському, команди з яких представлені в українській Прем'єр-лізі.

Професійних футболістів на Фарерських островах завжди було відверто мало, і навіть багато хто з тих, хто наразі захищає кольори національної команди не так давно, окрім футболу, були змушені заробляти на життя іншими заняттями. Наприклад, Ганус Соренсен, котрий в останніх матчах відзначився дублем у воротах Чорногорії та забив Чехії, торгував замороженою піцою. Для Фарер зовсім не дивні історії, коли у футбол на міжнародному рівні захищати колір автономної області (острова входять до складу Датського королівства, не будучи самостійним суб'єктом міжнародного права, однак мають свій однопалатний парламент) на поле виходять теслярі, електрики, держслужбовці тощо, через що ця команда нерідко програвала суперникам із дуже великим рахунком.

Але зараз ситуація змінюється. Число професійних футболістів на островах поступово зростає, частина гравців вирушають виступати за кордон (той таки Ганус Соренсен, наприклад, грає у Словенії), а в популяризацію самої гри вкладається дедалі більше коштів. Тому в аспекті Фарерських островів, вочевидь, варто позбавлятися стереотипу команди типових «хлопчиків для биття». Ця збірна, нехай поки що, мабуть, і не зможе завоювати путівку на чемпіонат світу-2026, проте демонструє суттєвий прогрес, маючи вже реальні можливості не просто доставляти проблеми, а й вигравати у багатьох інших європейських національних команд.