Де Фрутос та інші екзотичні фрукти. 10 ноунеймів у заявках топ-збірних

На попередньому великому турнірі збірних, Євро-2024, переможний у фіналі забив Оярсабаль - футболіст усього лише «Реал Сосьєдаду». Нічого не маю проти цієї команди. Вона у топ-1% найкращих у світі. Але у фіналі одного з головних турнірів очікуєш на голи від футболістів, які мають контракти з елітними клубами, типу «Реала», «Барселони», «Баварії» або «Ман Сіті». Тому гольові дії, наприклад, Беллінгема, Палмера та Ямаля у той день не дивують, а от Оярсабаля - навіть дуже. Але це зайве нагадування, що у футболі в один конкретний вечір може запалити будь-хто та що найкращі не завжди виступають за клуби-претенденти на перемогу у ЛЧ. Інколи результат роблять ті, кого не прийнято вважати зірками. Інколи саме їх внесок - найбільший.

Сьогоднішній текст - про футболістів, які не є зірками своїх топових національних збірних. Коли дивишся на склад колективу, то думаєш: а як ВІН-то сюди потрапив? У порівнянні зі своїми партнерами ці гравці - ноунейми для глядача, який звик дивитися тільки найкращі матчі найкращих турнірів. Сьогодні розглядаємо жовтневі заявки лише топ-збірних Європи, щоб матеріал не виріс до непристойних розмірів. 1 національна команда - 1 випадок «а хто це?». Якщо важко обрати, надаю перевагу старшому: молодший має більше шансів встигнути пограти у топ-клубі.

Хорхе де Фрутос (Іспанія, «Райо Вальєкано», 28 років)

Колись футболіст мадридського «Реала», якому так і не судилося бодай раз вийти у формі команди на матч Ла Ліги. Фланговий нападник, найкращий показник якого за голами за рік у чемпіонаті - 10, з 2019 - лише 6. Втім, у своїй збірній він точно не за красиві очі: минулого сезону дотягнув «Райо» до топ-8 таблиці Ла Ліги та вивів претендента на виліт до єврокубків, оформивши 6+3 у чемпіонаті за сезон. До речі, зараз «Вальєкано» у другій половині таблиці, а Хорхе став грати тільки краще: має 2+1, тож у такому темпі перевершить свій попередній показник гольових дій у півтора рази. Тому закономірно, що і за збірну Іспанії дебютував лише цього вересня. Зараз має ненульові шанси вилетіти разом із «Райо» до Сегунди - і поїхати на мундіаль. Було б ефектно.

Педро Гонсалвеш (Португалія, «Спортінг», 27 років)

За характеристику «ноунейм» щодо Гонсалвеша будь-який фанат чемпіона Португалії плюнув би мені в обличчя. Дійсно, для «Спортінга» Педро - один з найкращих. Двічі поспіль був одним з ключових футболістів команди у чемпіонських сезонах, а після від'їзду Дьокереша став, мабуть, її головною зіркою. Але хто його партнери у збірній? Роналду, який вигравав Золоті м'ячі. Рамуш, який тільки-тільки кубок ЛЧ над головою підняв. Футболісти «Челсі», «Мілана», «Ман Юнайтед» та «Ман Сіті». На такому фоні досягнення Педро вже не відчуваються такими великими. Глядач впізнає без прізвища на футболці навіть Леау та Фелікса, а його - ні. Воно і не дивно: гольових дій за збірну Гонсалвеш поки що, на жаль, не має взагалі.

Ганс Ніколуссі (Італія, «Фіорентина», 25 років)

Забігаючи наперед, скажу: це наймолодший футболіст цієї добірки. Причому із запасом навіть у пару років. Намагався обирати тих, хто ще не встиг дістатися до вершини Олімпу до 27 років, але тут готовий зробити виключення. 25 - вік, коли нормально грати в основі топ-команди. Тим часом Ніколуссі тільки-тільки змінює «Венецію» на «Фіорентину». Тут провів поки 4 матчі у Серії А - і жодного разу не заробив навіть оцінки 7 від Whoscored. Навіть у день, коли оформив гольову дію. За свою поки недовгу кар'єру Ганс встиг отримати 2 шанси у «Ювентусі» - в обох випадках після цього йшов на суттєве пониження. Грав за всі молодіжні команди Італії, але найстаршу з них переріс вже як 4 роки. Тепер викликаний до дорослої. Поки без хвилин на полі.

Кристиян Якич (Хорватія, «Аугсбург», 28 років)

Збірна Хорватії на межі між статусом топ-збірної та міцного середняка, але 2 останніх ЧС провела на топ-рівні, тож свого представника у нашій добірці все-таки матиме. Мій кандидат - Якич з «Аугсбурга». Мабуть, навіть не кожен регулярний глядач Бундесліги такого знає. Оцінки того від flashscore у 4 крайніх матчах за клуб: 6.4, 6.4, 6.4 та 6.3. Чому ж викликається до національної команди? Відповів своєю грою проти Чехії (0:0), у котрій допоміг зберегти ворота на замку та заробив бал 7.5. А у вересні ще й Чорногорії забив. Тим не менш: уже 28, а пік кар'єри - мабуть, «Айнтрахт». У ЛЧ за всю кар'єру не відіграв і 20 матчів. У партнерах Модріч, Гвардіол, Сучіч - футболісти команд, які борються за титули. На фоні цих прізвищ Якич - імпостер.

Фінн Дамен (Німеччина, «Аугсбург», 27 років)

Так, знову «Аугсбург». Ще нещодавно Німеччина мала на воротах Ноєра, на лаві - Тер Стегена та Траппа. Але перший завершив кар'єру у національній команді, другий отримав важку травму, а третій просто постарішав. І от вже Нагельсманн змушений підходити креативно до вибору першого номера збірної. І якщо Атуболу та Нюбеля ми ще бачимо у єврокубках, то Дамен для фаната, який не дивиться нетопові матчі Бундесліги, є абсолютно загадковим персонажем. Ще не старий, але вже 27 років, а навіть «жовті» газети не сватають у топ-команди. Лише минулого сезону вперше зміг завершити сезон з показником у 70+% сейвів у чемпіонаті. До 2023 року був глибоко запасним та не мав практики як такої. У ЛЧ, ЛЄ та ЛК провів сумарно 0 матчів. А от на ЧС може поїхати. Таке життя.

Жан-Філіп Матета (Франція, «Кристал Пелас», 28 років)

Мабуть, найважчим було визначити «ноунейма» у французькій команді: тут ледь не всі зірки. Всі встигли засвітитися або на рівні збірної, або на клубному. Найменше з усіх - Жан-Філіп. Чи він сильний футболіст? Безумовно. Але не завжди. Вкрай нестабільний та досить травматичний. Може «мовчати» тижнями поспіль, а може відзначатися стабільно голом за тур на відрізку у цілий місяць. У 5 з 7 останніх сезонів не відіграв у чемпіонаті 30+ матчів, навіть у найкращі часто залишав поле у середині другого тайму через втому. За дорослу збірну відзначився лише одного разу, у новому сезоні за «Пелас» витрачає у середньому по 3 поєдинки/м'яч та має посередню реалізацію. Але єдиний у складі національної команди може… А що взагалі може? Як сюди затесався? Єдиний гол за збірну забив у матчі, у якому не змогли взяти участь через травми Мбаппе та Тюрам.

Ден Берн (Англія, «Ньюкасл», 33 роки)

А ось і найстарший футболіст добірки. Берн - символ «Ньюкасла». Має зріст трохи більше 2 метрів, а часто виходить грати на лівому фланзі захисту. Бо, на відміну від багатьох сильних команд, «Ньюкасл» не має потреби у реактивному фланговому оборонці. Для нього головне - надійність. Ден її дає, але це все. Тому у 33 і досі не грав за гранд. У ЛЧ дебютував уже після 30 років, має там лише 6 матчів за все життя. Важливий для «Ньюкасла», але, якби всі були здорові, не грав би: у центрі пара Ботман та Шер виглядає цікавішою, Лівраменто та Тріпп'єр набагато корисніші на м'ячі, коли у формі. А тут приїжджає до збірної-фаворитки ЧС. Може, починатиме гольову атаку, котру завершить ударом Кейн, Палмер або Сака - світові зірки. Берн - крутий дядька, але грає поряд з футболістами епохи.

Єрді Схаутен (Нідерланди, ПСВ, 28 років)

Ви скажете, що у збірній Нідерландів вистачає футболістів без статусу суперзірки. Погоджуюся. Але все-таки є нюанс: тут сильно порушено баланс між лініями. Попереду Вегорст та Депай, котрі «поїхали з ярмарки», та Гакпо, який вважається найслабшим в атаці «Ліверпуля». Позаду - окрім того ж Ван Дейка, Тімбер, Фрімпонг, Дюмфріс - мабуть, 3 з 10 найкращих правих захисників/вінгбеків світу. Але нас цікавить центр поля, де є Рейндерс, Де Йонг, Гравенберх, якщо трикутник більш атакуючий - Копмейнерс, Сімонс, Клюйверт. І серед них - Схаутен. Один з лідерів «ПСВ», але його згадані партнери - лідери топ-клубів. Цей у топ-лізі лише за «Болонью» встиг пограти, причому ще до Мотти та фінішу у зоні ЛЧ. Один з найбільш зіркових центрів поля світу має узагалі не зіркового футболіста. Буває і так.

Шарль Ванхут (Бельгія, «Ніцца», 27 років)

Знову опорник або півзахисник оборонного плану. До цього такими у нашій добірці вже були Ніколуссі, Якич та Схаутен. Ось ще поповнення. Мабуть, воно і логічно: коли збірна зірок уже зібрана, тренери національних команд додають до заявки не зіркового, але працьовитого хвильоріза. У нас одного дня Ребров за тим же принципом викликав Калюжного, наприклад. Ванхут - цепний пес «Ніцци». Починаючи з сезону 22/23, у чемпіонатах Франції та Бельгії забив сумарно 3 голи, зате отримав 27 жовтих карток. На футболістів такого типажу зараз нема великого попиту, тому не дивно, що цей у 27 років має лише 2 матчі у ЛЧ, причому в основному раунді - жодного. За збірну зіграв тільки 6 хвилин. Поруч - Онана, Вітцель, Де Брюйне та Де Кетеларе. У порівнянні з їхніми кар'єрами шлях Шарля у футболі - оглядовий.

Андрес Дреєр (Данія, «Сан-Дієго», 27 років)

У нашому топі немає слабких футболістів: такі взагалі у найкращі збірні світу не викликаються. І Дреєр як ніхто інший добре це доводить: у поточному чемпіонаті МЛС має більше гольових дій, аніж зіграних матчів. 17+17 у 33 турах… Фантастика. Але ж у МЛС. Йому тільки 27, а він уже поїхав відпочивати від футболу. І не дивно, адже його пік кар'єри у Європі - «Андерлехт». Встиг побувати у «Брайтоні», але грав лише за дубль. Пройшовся усіма передтоповими лігами - нідерландською, бельгійською та датською - та все одно не зміг «продати» себе у топ-клуб. Регулярно кваліфікувався до єврокубків, але не заходив далеко. Зате у збірній може грати поруч з крутими Еріксеном, Шмейхелем, Біретом, Гейбьєргом - зірками минулого, теперішнього і майбутнього. Днями оформив дубль, вийшовши на заміну. Топчик. Але для 99% вболівальників - ноунейм.