Чи буде Європейська Суперліга? Усі спроби розколу від УЄФА провалилися

Футбол завжди був сповнений драми на полі. Але не менше інтриг розгорталося і за його межами - у битвах за гроші, телевізійні права та владу.

Протягом десятиліть найвпливовіші клуби Європи неодноразово намагалися вийти з-під контролю УЄФА і створити власну Європейську Суперлігу (ESL). Деякі з цих ідей були близькими до реалізації, інші розсипалися майже миттєво. Однак усі вони залишили слід в історії.

Кінець 1980-х. Перша ідея Суперліги від Берлусконі

У 1987-88 роках власник Мілана Сільвіо Берлусконі, за підтримки президента Реала Рамона Мендоси та керівника Рейнджерс Девіда Холмса, запропонував першу концепцію справжньої Європейської Суперліги.

Суть була проста: замість кубкової системи - регулярний чемпіонат, де гранди зустрічалися б між собою частіше. Це означало б більше видовищних матчів, стабільні телевізійні прибутки та менше ризику раннього вильоту.

УЄФА виступив категорично проти, пригрозив санкціями. Клуби відступили. Замість цього УЄФА реформував власний турнір: у сезоні 1991/92 у Кубку чемпіонів з'явився груповий етап, а з 1992 року він отримав нову назву - Ліга чемпіонів.

Ліга чемпіонів стала головним турніром УЄФА. Топ-клуби отримали більше матчів і прибутків. Конфедерація зберегла контроль, засвоївши ідеї потенційних бунтівників.

Початок 1990-х. Велика п'ятірка та народження Прем'єр-ліги

Наприкінці 1980-х англійський футбол переживав кризу. Катастрофи на стадіонах Ейзель (1985) та Хіллсборо (1989), хуліганізм і застаріла інфраструктура зіпсували його репутацію. Крім того, англійські клуби були відсторонені від єврокубків із 1985 по 1990 рік.

На цьому фоні телевізійні прибутки почали різко зростати. Але за старою системою Футбольної ліги вони розподілялися між усіма 92 клубами. Тому гранди (Манчестер Юнайтед або Ліверпуль) отримували майже стільки ж, як команди нижчих дивізіонів.

У жовтні 1990 року представники 5 провідних клубів (Арсенал, Евертон, Ліверпуль, Манчестер Юнайтед і Тоттенхем) зустрілися з директором ITV Грегом Дайком. Ідея - створити нову лігу, де топ-клуби отримували б більшу частину телеприбутків.

Футбольна асоціація Англії підтримала задум. У 1991 році було підписано угоду засновників, а вже у 1992 році стартувала Прем'єр-ліга, з величезним контрактом із BSkyB та BBC.

Клуби почали самі контролювати телевізійні прибутки. Доходи зросли до небаченого рівня. Англійська Прем'єр-ліга стала найзаможнішою у світі. Цей приклад показав, що погроза відокремлення може змусити владу йти на поступки.

1996-1998. Проект Media Partners

Італійська компанія Media Partners запропонувала грандіозний план: близько 36 клубів у пірамідальній системі з підвищенням і пониженням, постійні засновники та учасники за спортивним принципом; централізовані телевізійні права.

УЄФА та ФІФА пригрозили клубам заборонити участь у всіх офіційних турнірах. Економічні прогнози виявилися нереалістичними, і клуби швидко вийшли з проєкту. УЄФА у відповідь розширив Лігу чемпіонів до 32 учасників (1999 рік).

У ЛЧ стало більше клубів і матчів - більше грошей. Почався офіційний діалог між УЄФА та клубами - спершу через European Club Association (2002), а згодом European Club Association (ECA, 2008).

Квітень 2021 року. Європейська Суперліга, що проіснувала 48 годин

Це була наймасштабніша й найгучніша спроба. До кінця 2010-х топ-клуби Європи знову почали вимагати більше гарантій і доходів. У 2009 році Флорентіно Перес уже натякав на створення закритої Суперліги. У 2018 році Football Leaks опублікували документи з планом 16-клубного турніру. У 2020 році з'явилися чутки про підтримку проєкту ФІФА.

У квітні 2021 року все стало реальністю: 12 клубів (6 англійських, 3 іспанських і 3 італійських) оголосили про створення ESL. Але через 48 годин проект розпався.

Фанати протестували, політики погрожували санкціями, УЄФА пригрозив заборонами, а Англійська футбольна асоціація - виключенням клубів із національних турнірів. Під цим тиском усі англійські клуби вийшли з проекту.

Наслідки були наступними. Прем'єр-ліга ухвалила нові правила проти таких команд-порушників. Клуби сплатили штрафи на 22 млн фунтів стерлінгів. Подальші спроби караються штрафом до 25 млн і відніманням 30 очок.

У довгостроковій перспективі УЄФА реформував Лігу чемпіонів за швейцарською системою (з сезону 2024/25): 36 учасників, більше матчів, більші доходи - усе те, чого прагнула ESL.

Грудень 2023 року. Друга спроба компанії A22 після рішення суду ЄС

Після того, як Суд Європейського Союзу визнав монополію УЄФА обмежувальною, компанія A22 Sports, що стоїть за ESL, спробувала вдруге. Цього разу проєкт мав вигляд відкритої ліги з 64 чоловічими та 32 жіночими командами, з кваліфікацією за спортивним принципом.

Юридично ESL виграла справу - УЄФА та ФІФА не можуть заборонити її створення. Однак фактично в проекті залишилися лише Реал і Барселона. Решта топ-клубів дистанціювалися. Уболівальники також продовжують виступати категорично проти, а позиція УЄФА залишається незмінною.

Всі спроби розколу провалились

Ще були інші спроби. У 1999-2001 роках планувалася Атлантична ліга: середні клуби (на кшталт Аякса, Порту та Селтіка) хотіли створити спільний турнір, щоб зменшити розрив із грандами. Ідею заблокував УЄФА. У 2016 році кулуарні перемовини п'яти великих англійських клубів із промоутером Чарлі Стилітано. Далі розмов справа не пішла, але тиск на УЄФА зріс.

Кожна спроба створити Європейську Суперлігу завершувалася однаково: обурення фанатів, погрози санкцій від УЄФА та ФІФА, відмова клубів.

Та навіть провали змінювали футбол. Прем'єр-ліга довела, що відокремлення може бути успішним. Реформи Ліги чемпіонів були прямою відповіддю на загрозу Суперліги. Була введена швейцарська система в турнірах УЄФА з 2024 року з єдиною таблицею для 36 команд на стадії ліги в єврокубках.

Жодна Суперліга не вижила - але великі клуби все одно досягли свого: футбол у Європі назавжди змінився на їх користь.

За матеріалами BBC, ESL, UEFA