Абердін ніколи не буде один

На перший погляд видається, що фан-угруповання шотландських клубів перебувають у тіні численних натовпів прихильників «Селтіка» та «Рейнджерс». Сперечатися з цим твердженням справді складно, однак у чомусь активні вболівальники «Абердіна», надто їх певний сегмент перевершував свого часу фігурантів «Старої фірми».

Футбол - головне!

Ще в 1970-х в Абердіні, за твердженням дослідника фан-рухів Дугі Брімсона, було чимало хлопців, готових битися з опонентами до, під час і після футбольних матчів. Утім, створити сяку-таку конкуренцію на ниві хуліганізму «старофірмовим» бандам вони не могли. Та й організаційно оформлятися, на відміну від глазвегіанців, не квапилися. Зламним став 1980 р., коли клуб заопікувався доведенням до ладу своєї домашньої арени «Піттодрі». Ця подія послугувала стимулом для розвитку фан-руху назагал і хуліганського руху зокрема. Фани «Абердіна» подалися на євровиїзди. Каталізатором створення угруповання став виїзд до Ліверпуля на матч проти тамтешнього червоного гранда. В підсумку народилося угруповання Aberdeen Soccer Casuals, яке швидко завоювало авторитет у хуліганському середовищі.

Короткі стрижки, светри Slazenger і Pringles, зчаста вельветові штани, джинси Lois і, звісно, всеперемагальні спортивні костюми Adidas - уніформа типового члена ASC 1980-х. А далі - більше. Із плином часу розмаїття брендів у гардеробах хуліганів «Абердіна» побільшало: FILA, Ellesse, Sergio Tacchini, Burberry, Armani, Aquascutum, Stone Island. І в одязі таких брендів фан-молодь почувалася ледь не господарями життя, ну, принаймні фан-сцени так точно. Й на виїздах прагнула повештатися середмістями, демонструючи яскравість дорогих брендів місцевим. Це було уможливлене й через те, що мети подорожі стали діставатися потягами, а не автобусами, які одразу потрапляли до зони особливої уваги місцевої поліції. Та й, не будучи скарферами (себто без шарфів свого клубу та іншої атрибутики), хулігани не одразу привертали увагу вартових порядку. Копи сперш за старим звичаєм вистежували автобуси з фанами, ігноруючи потяги, лише згодом усвідомили свої помилки й увідповіднили свої дії.

Певно, перші серйозні трабли чатували на ASC у сезоні-1984/85. Тоді було заарештовано 47 членів угруповання, які планували влаштувати засідку на гостей із Мозервелла. Ця подія мала неабиякий резонанс у ЗМІ. Власне, медійники та й суспільство назагал складно пристосовувалися до нової реальності: футбольні хулігани - не горопахи в лахманині, не злидота з бідних кварталів, а дорого й зі смаком одягнена публіка, яку одразу й не вирахуєш як хуліганську міць. Невзабарі в жорсткому зіткненні ASC і представників фан-угруповання Capital City Service «Хіберніана» (власне, головні опоненти для абердінців) важких травм зазнав фанат «хібів» Реймонд Моррелл. Знаний член ASC на прізвисько Містер М (у цивільному житті художник-декоратор) згадує, що на ту бійку фани «Абердіна» виставили 400 бійців, а «хібс» обмежилися півторасотенною громадою. На самому матчі прихильники «Хіберніана» співали на адресу фанів «Абердіна»: «Вбивці!». Зрештою, Реймонд одужав, і, як згадували згодом хулігани з ASC, цей факт був сприйнятий із полегшею. В усякому разі це стверджує Джей Аллан у документальній книзі «Криваві кажуали» (144-сторінкова праця побачила світ у 1989 р. і, певно, була чи не першою спробою систематизовано й літературно описати хуліганський рух).

Менше з тим, саме кажуали «Абердіна» та «Хіберніана» висунулися на перші ролі у відповідному русі в Шотландії. До речі, як помсту прихильники «Хіберніана» використали коктейль Молотова, яким вони намагалися закидувати ворогів з Абердіна вже в сезоні-1985/86. Хулігани «Абердіна» були основною рушійною силою шотландців під час зіткнень з англійськими фанами впродовж Euro-1996. Ближче до кінця 1990-х члени ASC дещо заспокоїлися, й інцидентів з їхньою участю істотно поменшало. Власне, вже згадуваний Містер М у розмові з Кассом Пеннантом для книжки Top Boys зазначав: «Якщо б не футбол, я не став би битися, ну, принаймні, не в такому масштабі. Як направду, в мене кілька судимостей, і всі пов'язані з навколофутболом. Для мене футбол - це головне!». А серед своїх колег по ASC Містер М осібно виокремлює Віллі Томпсона, який організовував виїзди й був такою собі об'єднувальною ланкою в угрупованні.

В 2010-ті ASC нагадали про себе під час євровиїзду до Гронінгена (були сутички з місцевими фанами), а також бійкою з фанатами «Данді Юнайтед», унаслідок якої було заарештовано 13 осіб.

Розширювати межі!

Крім хуліганів, «Абердін» підтримували й підтримують в ультрас-стилістиці. Зокрема в 1999 р. було засновано групу Red Ultras Aberdeen (до слова, це перша саме ультрас-група в Шотландії). Їхні перформанси-хореографії на кшталт «Одного кохання» заслужили схвальні відгуки навіть італійських колег, які вважаються визнаними майстрами цієї справи. В цьому контексті неабияка роль належить Стівену Маккорміку. Він подорожував із «Тартановою армією» на чемпіонат світу 1990 р. до Італії, затоваришував там з ультрас «Сампдорії», надихнувся їх досвідом й успішно впровадив роки по тому ультрас-філософію й в Абердіні.

Спершу Стівен і назагал Red Ultras Aberdeen потерпали від низки адміністративних і культурних перешкод, стикаючись із ворожнечею не лише з боку поліції, а навіть із боку вболівальників свого ж клубу. Та згодом їх стилістику було прийнято та навіть схвалено. В них вбачали свого роду альтернативу хуліганам. Уже ближче до кінця 2010-х Стівен став співпрацювати з ультрас багатьох клубів Великої Британії, впроваджуючи відповідну філософію підтримки, зчаста постачаючи колегам конче потрібні засоби для перформансів. Власне, свою філософію він висловив у таких словах: «Ультрас-групи завше намагатимуться розширювати межі й перевершувати одне одного».

Згодом місце Red Ultras Aberdeen посіло угруповання Ultras Aberdeen. У 2023 р. вони запам'яталися хореографією під назвою «Герої» на честь 40-річчя єврокубкової звитяги «Абердіна». Ці хлопці також залюбки використовують піротехніку, зокрема димові шашки й сигнальні ракети.

В «Абердіна» є й чимало дрібніших уболівальницьких об'єднань, що організовують автобуси для виїзних матчів. Зокрема угруповання Angus Reds своїм слоганом проголосило таку тріаду: «Душа, дух, традиція». Веселою та винахідливою є група Blazing Lambs, яка робить ставку на так звану пивну традицію підтримки своїх улюбленців. Душею цієї компанії є 43-річний Кріс Страчан, а подробицями свої фан-мандрівок ці хлопці й дівчата заохотки діляться з медійниками. 100-150 осіб - стандартна виїзна група Blazing Lambs. А член угруповання Кріс Стівен охоче згадує, що в 7-річному віці побував у Гетеборзі на переможному для «Абердіна», очолюваного Алексом Фергюсоном, фіналі Кубка кубків. Прикметно, що клуб уболівальників «Абердіна» є навіть в Едінбурзькому університеті. На їхньому червоно-біло-червоному прапорі виведено напис: «Edinburgh Uni Dons». Ну, й уже більш як 40-річну історію має група Granite City. Власне, гранітним містом називають Абердін через силу-силенну будівель із міцного сірого граніту. Єврозвитяга «Абердіна» 1983 р. зумовила створення багатьох об'єднань, що мали різну долю надалі, та Granite City з честю пройшло випробування часом. До цього об'єднання входять люди різного віку, а його представники є абсолютно на всіх виїзних матчах клубу, хай де б грали їхні улюбленці. Як декларують очільники групи: «Наша мета - забезпечити проїзд на кожен виїзний матч за ціною, доступною для наших членів».

10-хвилинне забуття

Підтримують «червоних» і відомі особистості з різних сфер людської діяльності. Знаний європейський спортивний журналіст Грехем Хантер здавна вболіває саме за «Абердін». Водночас він із гумором зазначає, що, мовляв, ця прихильність доволі стримана: «Зчаста не згадую про це впродовж тривалого часу - аж 10-12 хвилин».

Прихильність до «Абердіна» приписують ірландській денс-поп-співачці замбійсько-новозеландського походження Саманті Мамбі. Все почалося із запису у Твіттері за авторством буцімто одного з босів абердінського клубу із закликом підтримати Саманту. Співачка відреагувала, вступила в листування з фанатами «Донс» і, зрештою, долучилася до підтримки клубу. Попри дитячу прив'язаність до «Фулгема», співачка Лілі Аллен виявляє й неабияку прихильність до «Абердіна». Знаний британський гольфіст Пол Лорі, який народився і виріс в Абердіні, з дитинства вболіває за футбольну команду свого міста (на відміну від інших великих міст Шотландії, в Абердіні лише один значущий футбольний клуб). Коли є час, Пол залюбки відвідує матчі своїх улюбленців.

Колись-заколись, на самому початку ХХІ ст. в одному із зарубіжних відряджень познайомився з аграрієм із Рівненщини, господарство якого мало назву «Абердин». Він розповів, що його надихнув тріумф команди Алекса Фергюсона в Кубку кубків у сезоні-1982/83 (тоді у фіналі «Донс» обіграли сам мадридський «Реал»!), та й славнозвісна абердин-ангуська порода великої рогатої худоби (виведена ще в ХІХ ст.) дає непоганий прибуток.

Отже, на 19-тисячному «Піттодрі» фани поводяться галасливо, інколи виклично й можуть вразити гостей несамовитим хоровим співом. Та в «Шахтарі» є кістяк досвідчених футболістів, яких не здивуєш фанатським тиском. Сподіваємося, що той не стане на заваді переможному старту гірників на загальній стадії Ліги конференцій.

Олексій РИЖКОВ