Дивна історія, простий футбол та велика несправедливість

Першим суперником чемпіона України - «Динамо» - в основній сітці нинішнього розіграшу Ліги конференцій стане майже безрідний англійський клуб - «Кристал Пелас», який водночас претендує на унікальність.

Про яскравий минулий сезон лондонських «орлів», завдяки якому вони й пробилися до єврокубків - спочатку до Ліги Європи, але потім опустилися поверхом нижче - обов'язково поговоримо трохи згодом. Зараз - трохи про довгу історію клубу зі столиці Великобританії, який небезпідставно (чи все ж марно) вважає себе найстарішим футбольним клубом світу.

1861 - ось цю дату «Кристал Пелас» досі обережно намагається всім «впарити», як рік заснування свого футбольного клубу. Проте прихильники такої версії появи «КП» мають одну дуже слабку ланку. Справа в тому, що той «Кристал Пелас» прожив всього 14 років і канув у Лету.

А в 1905 році з'явився зовсім новий футбольний клуб під колишньою назвою - «Кристал Пелас». З того року і ведеться офіційне літочислення історії лондонських «орлів». Однак, якщо ви уважно подивитеся на емблему клубу, то під орлом, що тримає у пазурах футбольний м'яч, чітко видно дату: 1861. Нещодавно на гербі була інша дата: 1905.

Та то таке, сказав би наш футбольний класик. То їхня внутрішня справа, від якого саме року відраховувати своє народження. Якщо говорити об'єктивно, то ні з 1861-го, ні з 1905-го лондонський футбольний «Кришталевий палац» нічим примітним похвалитися не міг.

Якщо й міг чимось похвалитися, то хіба що чимось непримітним. Як, наприклад, животінням у третьому чи четвертому англійських дивізіонах. Хоча «найстаріший футбольний клуб світу» животів ще глибше: у регіональній лізі. І аж ніяк не в першому її ешелоні.

Той клуб, заснований у 1905 році, за свою довгу історію міг уже похвалитися і виходом до еліти, але він туди заходив лише для того, щоб вилетіти назад.

І так, або приблизно так, було в історії «Кристал Пелас» майже завжди. Практично до минулого сезону, коли «синьо-червоні» здобули перший трофей у своїй у будь-якому разі довгій історії - Кубок Англії. Хоча в цьому випадку таки знайдеться один виняток. Ну, яке без них правило?

У сезоні 1990/1991 «Кристал Пелас» посів третє місце в першому дивізіоні Англії (так називалася тодішня АПЛ). І головним творцем того успіху «орлів» став майбутній ідол уболівальників «Арсеналу», який у середині вісімдесятих навчався на штукатура. Це Іан Райт. Завдяки цьому хлопцеві «орли» вибилися в елітний дивізіон і зуміли там посісти нечуване третє місце. І пробилися у фінал Кубка Англії, де, щоправда, поступилися «МанЮнайтед».

У тому сезоні Райт забив 25 м'ячів. І за два з половиною мільйони фунтів (нечувані тоді гроші) змінив «орлів» на «канонірів».

Але на цьому геройства чи то найстарішого футбольного клубу світу, чи то просто старого закінчуються. До 2010 року «КП» виконував роль «ліфта». Але в 2010-му в клубі з'явився Стів Періш, під керівництвом якого клуб почав потихеньку ставати на ноги і вже вважатися завсідником АПЛ (13 сезонів поспіль «орли», вони ж «склярі», з АПЛ не вилітали). Хоча за рівнем клубного бюджету «КП» все одно залишається одним із найбідніших клубів елітного англійського дивізіону.

Тоді за рахунок чого цим лондонцям вдається триматися на плаву? Правильно, за рахунок грамотної селекції. Вмінню цього клубу знайти безрідного гравця і розкрутити його до рівня елітарного можна позаздрити. І мова вже не тільки про Райта.

За Олісе «Баварія» заплатила «КП» 52 мільйони євро. За Езе «Арсенал» заплатив «орлам» ще більше - 70 мільйонів. А ще були Ван-Біссака та Заха, за яких лондонці теж отримали пристойні гроші.

Отак і тримається баланс у цьому цікавому клубі. Футболістів знаходять на безриб'ї, розкручують і продають за хороші гроші. І всім від цього добре. Ну, майже всім.

Приміром, капітана команди Марка Гехі дуже хотів купити у недавнє трансферне вікно «Ліверпуль». Але не купив. Тому що головний тренер «КП» Олівер Гласнер не схвалив, скажімо так, цей перехід. І Марк залишився. Хоча й дуже хотів піти. Але через те, що залишився, його мотивація не просіла. Це так, до речі.

***

Тепер - про минулий сезон команди, який був би середньостатистичний (зайняли 12 місце), якби не перемога у фіналі Кубка Англії над самим «Манчестер Сіті». Але спочатку знову невелика ремарка. За назвою Олівер Гласнер.

Цей австрійський фахівець несподівано очолив «орлів» у лютому 2024 року. До нього «Пелас» бовтався на дні турнірної таблиці, а з ним фінішував десятим. Минулого сезону - Кубок Англії, а в нинішньому сезоні - Суперкубок: обіграли «Ліверпуль» у серії пенальті.

Чому Гласнер «досить несподівано» очолив цю команду? Та хоча б тому, що 2022 року він очолював «Айнтрахт», з яким виграв Лігу Європи та отримав право зіграти у Лізі чемпіонів. Але далі стався провал, і 2023-го Гласнера звільнили.

Здавалося, його мав «підібрати» топовий клуб, але до зими 2024-го Олівер взагалі був без роботи. І пристав на першу ж серйозну пропозицію. Цією пропозицією був «КП». І на другий сезон у клубі Гласнер зміг зробити те, що за роки і роки не змогли зробити його іменитіші за британськими мірками колеги.

Зокрема, в останній час, тобто в ці 13 сезонів, коли команда незмінно виступала в АПЛ, її наставниками були П'юліс, Пардью, Аллардайс, Вієйра, Ходжсон - люди, які дуже шануються на Туманному Альбіоні, але без серйозних результатів.

І ось прийшов австрієць, і нате вам. За рахунок чого весь цей ажіотаж? Так, за рахунок правильно обраної концепції гри. Гласнер «танцює» від оборони. А вже потім і решта.

Хоча футбол «орлів» за Гласнера зовсім не примітивний. Тут не йдеться про «автобус». Команда захищається середнім блоком, намагається швидко вибігати у контратаки за рахунок середніх та довгих передач. Плюс ставка на «стандарти». І на чітке виконання тренерської настанови.

Згаданий вище Марк Гехі (до речі, вихованець «Челсі») - головна дійова особа «орлів» у захисті. Гравець збірної Англії. Не виключено, що у новому сезоні таки піде на підвищення. Попит на нього не падає.

Воротар Дін Хендерсон свого часу вважався надією «МанЮнайтед». Проте, втомившись сидіти за спиною Де Хеа, перебрався до «Пелас». І зараз є незаперечним першим номером «орлів».

У центрі поля головна постать - Адам Вортон. За нього «склярі» нещодавно виклали «Блекберну» аж 21 млн євро. Але зараз англієць коштує щонайменше втричі дорожче. А то ще й більше. На нього має види сам «Реал».

Ну, а в атаці запалює Жан-Філіп Матета, якого «Пелас» знайшов у «Майнці». Відразу здавалося, що це типовий форвард-таран, не обтяжений технікою. Але зараз це однозначно один із найстабільніших нападників АПЛ. На нього претендував «МЮ», але поки що Матета залишається у Лондоні.

У парі з Матетою діє Ісмаїла Сарр - нещодавно головний діамант «Уотфорда». Але «шершні» залишили АПЛ, і Сарр транзитом через «Марсель» прибув до Лондона. І знову на коні.

А головним літнім новачком «КП» став іспанець Єремі Піно, якого придбали у «Вільярреалу» за 30 млн євро. Отже, «орли» не тільки продають за дорого, а й витрачаються, коли це потрібно.

І, здавалося б, простий, без особливих витонченостей футбол Гласнера приносить свої плоди і цього сезону. На даний момент лондонські «орли» - єдина команда АПЛ, яка не має поразок. І зараз «Пелас» перебуває на високому третьому місці, маючи в активі чергову перемогу над самим «Ліверпулем».

До того ж, команда Гласнера не програє вже 18 матчів поспіль (у всіх турнірах). Це повторення клубного рекорду. Не програють «Динамо» - буде новий клубний рекорд.

Ну і, нарешті, про конфуз: «орли» напряму пробилися до Ліги Європи, але були змушені грати у Лізі конференцій. Причому не прямо туди потрапили, а довелося зіграти матч плей-оф проти норвезького «Фредрікстаду».

Все це - вольовим і несправедливим рішенням УЄФА. За те, що мажоритарний власник «КП» Джон Текстор був ще й таким у «Ліоні», який також потрапив до Ліги Європи. Ось УЄФА і покарав у такий спосіб «орлів», хоча на момент винесення вердикту Текстор продав свої акції і в «Ліоні», і в «Пеласі». Ось вам і справедливість, за яку треба боротися...