Поклик з-за океану. Чому молоді європейці дедалі частіше їдуть грати у США

25 листопада 2023 року молодий англійський центрфорвард «Ньюкасла» зімбабвійського походження Майкл Ндівені провів свій перший матч на професійному рівні. Це була гра англійської Прем'єр-ліги проти «Челсі», яка завершилася справжнім тріумфом «сорок» - 4:1. Наставник «Ньюкасла» Едді Гау вирішив випустити Ндівені, як це заведено казати у подібних випадках, «під преміальні» - вже у компенсований час матчу. Утім, для нападника можливість зіграти перші хвилини в АПЛ у 19 років 11 місяців та 23 дні, очевидно, була надзвичайно важливою.

Через кілька днів після дебюту в АПЛ Майкл Ндівені також потрапив у заявку «Ньюкасла» на матч Ліги чемпіонів проти «Парі Сен-Жермен» (1:1), проте в ньому участі вже не брав, хоча це й не завадило йому відчути всю красу атмосфери поєдинків найпрестижнішого клубного турніру континенту.

Здавалося б, кар'єра Ндівені поступово розвивається в правильному напрямку, але... Сьогодні, менш як за два роки після вказаних подій, Майкл не тільки більше не є футболістом «Ньюкасла», а й зовсім не виступає в Англії. Кілька тижнів тому Ндівені переїхав до Сполучених Штатів Америки, щоб захищати кольори… Університету штату Огайо! У 21 рік форвард прийняв саме таке рішення, хоча на думку переважної більшості фахівців, експертів, та й пересічних уболівальників теж, трансферний шлях має бути діаметрально протилежним: молоді американські гравці та ті іноземці, котрі досягли прогресу у тамтешніх університетських командах, повинні прагнути перебратися до Європи, аби продовжити свій прогрес та розвиток на Старому континенті. Проте все, мабуть, починає потроху змінюватись…

Якщо «копнути глибше», то можна виявити, що вибір Ндівені є частиною вельми специфічної тенденції, яка намітилася останніми роками - коли з європейських країн, переважно Англії, до США їде все більше молодих футболістів. Згідно зі статистичними даними, наявними у відкритому доступі, лишень за останній рік близько 850 молодих британських футболістів вирішили перетнути Атлантику, попередньо отримавши відмову щодо подальшого розвитку у молодіжних академіях клубів на батьківщині. Ці люди були за крок від того, аби стати професійними футболістами на рідній землі, проте їхні мрії та зусилля виявилися зруйнованими рішеннями керівництва академій. І подібне продовжується вже декілька років.

Вважається, що одним із «першопрохідців» у 2021 році серед молодих англійців став Максимус Рігбі - центральний півзахисник, якому наразі вже 22 роки. Він із дев'яти років виступав за команди різного віку академії «Лідса», але потім раптом усвідомив, що для рідного клубу він більше не становить жодного інтересу, адже ним свого роду просто «знехтували». Ця обставина спонукала Рігбі оцінювати інші можливості, й зрештою Максимус зупинив вибір на варіанті з Пенсільванії, ставши членом футбольної команди приватного Університету Святого Франциска.

Подібні кейси багато в чому стали можливими і такими частими завдяки партнерській програмі, що наразі існує між League Football Education - підрозділом EFL, ліги, що відповідає за організацію змагального процесу у другому, третьому та четвертому дивізіонах англійського професійного футболу, - та низкою північноамериканських коледжів.

Чому молоді англійці наважуються на переїзд до США? Тому що це гарантує їм чотири роки футболу на рівні, близькому до професійного, але насамперед дає можливість отримати диплом про вищу освіту, який є дуже цінною альтернативою, якщо футбольна кар'єра не складеться так, як хотілося б.

Історія Майкла Ндівені - це щось середнє між прикладом людини, якій не вдалося досягти успіху, і людини, яка все ж таки дісталася до лав професійних гравців, але потім обрала для себе інший шлях. Влітку 2022 року «Ньюкасл» підписав із Ндівені перший у житті молодого форварда професійний контракт. У Прем'єр-лізі U-18 Ндівені встиг зіграти 28 матчів, у яких відзначився 15 забитими м'ячами - гарний показник, аби претендувати на непогану кар'єру у професіоналах. Далі, як вже згадувалося на самому початку, все пішло достатньо стандартним і багатообіцяючим для гравця шляхом: у листопаді 2023-го Майкл дебютував за першу команду «сорок», а потім навіть опинився у заявці на поєдинок Ліги чемпіонів.

Здавалося б, усе було готове до остаточного прориву, якби не одна подія, що сталася за кілька тижнів… У лютому 2024 року керівництво «Ньюкасла» без жодних публічних пояснень відрахувало Ндівені із першої команди, відправивши в оренду у шотландський клуб нижчого дивізіону «Еннан Атлетік». Там Майкл відзначився двома забитими м'ячами у 15 поєдинках, чого виявилося замало, аби отримати постійний контракт. Повернувся до «Ньюкасла» форвард теж лише формально, оскільки влітку минулого року його трудова угода із «сороками» була розірвана, після чого Ндівені був змушений грати за «Ашингтон» та «Ньюкасл Блю Стар» - команди, які виступають на рівні, що межує із аматорським.

Логічно, що після цього Ндівені вирішив кардинально змінити життя та податися до США. Гра за «Ньюкасл» була його професійною мрією, проте реальність склалася абсолютно інакше. Тепер, в Університеті штату Огайо Майклу належить більше уваги приділяти не тактичним і фізичним деталям свого розвитку, а вивченню наукової літератури, хоча в цілому можливість повернутися у професійний футбол, завдяки університетській команді, в англійського форварда все одно залишається. І це, очевидно, чудова альтернатива тому, на що Майкл міг розраховувати на Туманному Альбіоні.

Утім, як ми вже зазначали, аналогічні випадки можна відшукати не тільки в англійському футболі. В останньому вони просто значно почастішали за недавні роки, проте вельми яскравим кейсом того, як талановитий підліток у якийсь момент залишив Європу та перебрався за реалізацію мрії через океан, є 26-річний опорний півзахисник Джорджо Пробо. Він з юних років займався у академії «Аталанти», але влітку 2020-го усвідомив, що на батьківщині йому навряд чи нададуть шанси заграти хоча б на рівні команд Серії Б.

Це змусило Пробо поїхати до США, де він спочатку виступав за команду коледжу із Каунсіл-Блафс штату Айова. А далі, здобувши вищу освіту та залишившись у футболі, Пробо продовжив розвиватися в улюбленому виді спорту і зрештою вибився у професіонали. З лютого минулого року і до початку вересня нинішнього року Джорджо виступав за «Галіфакс Вондерерс» - команду канадської Прем'єр-ліги. Нині ж Пробо є футболістом американського клубу «Лас-Вегас Лайтс» - учасника Чемпіоншипу USL, який офіційно визнається Федерацією футболу США як другий за рангом дивізіон у країні після MLS.

Так, Пробо не досяг великих висот у футболі, проте здобув американську вищу освіту, при цьому реалізувавши первинну мрію - стати професійним футболістом. Хтось, можливо, вважатиме, що цього замало, проте тенденція така, що поклик із-за океану з кожним роком манить до себе дедалі більше молодих європейців, котрі виявилися непотрібними на рідній землі. І ось вони, здебільшого, чітко розуміють, навіщо та нащо вирушають до США - країну майже безмежних можливостей…