На Олд Траффорд знову живе надія. Чому боси МЮ не звільняють Аморіма

Минулої неділі «Манчестер Юнайтед» вкотре розчарував своїх численних шанувальників. Команда під керівництвом Рубена Аморіма без шансів програла у дербі «Манчестер Сіті» - 0:3. Для португальського тренера ця поразка стала вже 16-тою в рамках англійської Прем'єр-ліги, при тому, що всього «червоні дияволи» за десять місяців, які ними керує екс-наставник лісабонського «Спортінга», провели усього-лишень 31 поєдинок. Інакше кажучи, позитивних результатів (а це 8 перемог та 7 нічиїх) у команди Аморіма в рамках АПЛ наразі менше, аніж програшів…

Британські статистики вже підрахували, що загальний відсоток перемог «Манчестер Юнайтед» у матчах за головування Аморіма є найнижчим (36,2%) для цього клубу із часів закінчення Другої світової війни. Глобально кажучи, португальський тренер, якого на момент приїзду на «Олд Траффорд» називали ледве не месією для «червоних дияволів», тільки й робить, що переписує усілякі антирекорди…

Утім, незважаючи на те, що Аморіму поки що й близько не вдається повернути МЮ колишню велич, під загрозою звільнення 40-річний португалець не перебуває. І цей факт може дивувати багатьох, тому що боси манкуніанців останніми роками надмірною терплячістю по відношенню до наставників не відрізнялися, не давши можливості пропрацювати більше трьох років жодному коучу першої команди після відходу із посади величного шотландця сера Алекса Фергюсона.

Чому наразі керівництво «Манчестер Юнайтед» настільки довіряє Аморіму? Згідно із інсайдами, які можна відшукати у британській пресі, незважаючи на незадовільні результати на старті сезону, португальський коуч «червоних дияволів» може почуватися цілком упевнено багато в чому тому, що статистично його команда почала демонструвати значне поліпшення показників. Зокрема, сер Джим Реткліфф та його радники вважають, що Аморіму дійсно потрібно дати ще якийсь час, аби він зміг переламати негативну тенденцію й допомогти команді реалізовувати свою теоретичну перевагу над суперниками, яка бачиться очевидною під час аналізу просунутої статистики.

Незважаючи на те, що після чотирьох зіграних турів в АПЛ «Манчестер Юнайтед» є однією з найгірших команд турніру за загальною кількістю забитих м'ячів, команда Аморіма є найкращою у чемпіонаті за кількістю завданих ударів. За даними порталу Wyscout, «червоні дияволи» пробивали по воротах суперника 62 рази, а це на чотири більше, аніж «Ліверпуль», який є одним із лідерів поточного сезону АПЛ за забитими м'ячами.

Схожа ситуація спостерігається і за багатьма іншими статистичними компонентами гри «Манчестер Юнайтед». Станом на зараз «червоні дияволи» є лідерами або входять до топ-3 за багатьма показниками, проте поки що це не знаходить реалізації у позитивних результатах матчів на табло…

Ось лише невеликий перелік статистичних успіхів команди Рубена Аморіма в АПЛ-2025/26:

Питання реалізації моментів справді дуже гостро постає перед «Манчестер Юнайтед» у цьому сезоні. На «Етіхаді» у «червоних дияволів» були шанси забити як мінімум один, а то й два м'ячі. Показник очікуваних голів команди Аморіма становив 1,46xG (проти 2,45xG у «Манчестер Сіті»). Більше того, несподівано для багатьох саме підопічні португальського наставника у поєдинку проти «містян» мали перевагу у володінні м'ячем - 55% проти 45% - інше питання, що це ніяк не допомогло МЮ досягти позитивного результату.

Влітку сер Джим Реткліфф та його група Ineos дозволили «Манчестер Юнайтед» провести масштабну трансферну кампанію. На новачків було витрачено понад 250 мільйонів євро, і зараз топ-менеджмент клубу вважає, що вікно пройшло успішно, а команда була підсилена такими майстрами як Шешко, Мбемо, Кунья та Ламменс. За даними британських ЗМІ, в «Манчестер Юнайтед» нині панує стриманий оптимізм, пов'язаний із надіями на те, що новоприбулим гравцям у короткий термін вдасться адаптуватися до нових реалій та допомогти зробити команду помітно сильнішою.

Генеральний директор «Манчестер Юнайтед» Омар Беррада та спортивний директор клубу Джейсон Вілкокс є великими шанувальниками методів роботи Рубена Аморіма та його помічників. На клубній базі, як пишуть інсайдери, панує дуже гармонійна та вкрай позитивна атмосфера, а сам Аморім наполягає, що його підходи незабаром дадуть необхідний результат, хоча ці слова із кожним разом викликають дедалі більше критики у ЗМІ.

Однією з причин, через яку Аморім був такою бажаною фігурою для босів «Манчестер Юнайтед», є те, що за португальцем відчувалася певна форма відчутної футбольної ідентичності, реалізація якої стала однією із ключових цілей Ineos, оскільки вважалося, що відсутність такої у попередніх тренерів сприяла рокам невдач у епоху після сера Алекса Фергюсона.

Саме тому Аморім із самого початку отримав повний карт-бланш на роботу із командою, хоча деякі його рішення викликали безліч суперечок не лише серед журналістів, експертів та вболівальників, а й у вищому керівництві «червоних дияволів». Наприклад, прагнення португальського тренера використовувати креативного Бруну Фернандеша значно глибше в центрі поля було предметом серйозних дебатів, але зрештою Аморім продовжує стояти на своєму, й дає зрозуміти, що якщо в його роботу втручатимуться, то краще одразу домовлятися про розірвання контракту.

Вже у найближчому турі «Манчестер Юнайтед» із Рубеном Аморімом на чолі отримає можливість скласти ще один важливий іспит. Матч проти «Челсі» - команди, яку відносно нещодавно також критикували практично усі, кому не ліньки - повинен показати, чи реально «червоні дияволи» прогресують з новими гравцями та сталими ідеями Аморіма, або ж клубним босам все ж таки настав час перестати милуватися статистикою АПЛ, а краще зазирнути у турнірну таблицю, відчувши більш реальний стан справ у сучасному англійському клубному футболі.

Хоча, чого вже там приховувати, ні в кого у Англії наразі немає сумнівів, що навіть поразка від «Челсі» не призведе до негайного звільнення Аморіма із «Юнайтед». На жаль, для фанів «червоних дияволів», але від цієї команди просто перестали чогось чекати. Можливо, саме тому лідерство у деяких статистичних колонках АПЛ і сприймається зараз керівниками клубу як щось перспективне, хоча за часів Алекса Фергюсона це було чимось абсолютно звичайним…