25 років по тому. Першій спробі Жозе Моуріньо в Бенфіці присвячується

Дивні діла Твої, Господи. Часом так закручується лінія долі, що й не вигадаєш навмисне. Хоч у фільмі знімай. Крутий, до речі, фільм може вийти про нашого сьогоднішнього героя.

Знаменитий португальський тренер Жозе Моурінью був звільнений менше місяця тому з турецького «Фенербахче». Звільнений з тієї простої причини, що не зміг вивести стамбульський клуб до основної сітки Ліги чемпіонів. У вирішальному раунді плей-оф команда Моурінью поступилася «Бенфіці».

В основний раунд чемпіонської Ліги ступила команда нашого Анатолія Трубіна і вже Георгія Судакова, а колись найкращий тренер світу, отримавши серйозну компенсацію за достроковий розрив контракту, вирушив на заслужений відпочинок.

Ну, думаю я, далі вже ніщо не стане на шляху Моурінью та якогось клубу із саудівської ліги. Або навіть національної збірної Саудівської Аравії.

Як правило, колишні льотчики, які дуже високо ширяли, закінчують саме так. Десь серед пальм та гарячих засмаглих дівчат, у білих штанах та такого ж кольору кепці з кокардою. Можна ще блакитний шарфик на шию та келих із коктейлем у руку. Адже заслужив, час і честь знати. Час багатющий досвід (тут навіть натяку на сарказм немає) передавати багатющим, але безтолковим у футбольному сенсі мешканцям сипучих пісків.

Але не тут-то було. Чергова примха долі, черговий її виток, що цілком підтверджує, що наше життя розвивається саме по спіралі. Найчастіше - розпеченій до неподобства.

Так сталося, що «Бенфіка», яка стала переможцем протистояння з «Фенербахче», втратила свого тренера вже після першого туру Ліги чемпіонів, і на те місце призначила Жозе Моурінью.

За небагатослівною інформацією від найбільш просунутих інсайдерів, переговори між португальським клубом-грандом та між португальським грандом-тренером тривали недовго. Начебто як сеу Жозе з самого початку був не тільки головним претендентом на місце, що звільнилося після Бруну Лаже, який «налажав» у грі з «Карабахом», але й єдиним.

Сторони, які розмовляють однією мовою, часом рідко знаходять спільну мову. Але на цей раз все пройшло майже ідеально. Без сучка, без задирки. Контракт підписано до кінця наступного сезону.

Цілком можливо, що вже в найближчому майбутньому мені доведеться написати про те, що Моурінью знову поповнив свій особистий рахунок мільйонами євро, після того, як йому вкотре вказали на двері, і ось тепер точно він нікуди не дінеться від сипучих пісків і білих штанів. Осінь патріарха, вона найчастіше така.

Але зараз все ж таки більше хочеться говорити навіть не про те, яким тренером стане Моурінью для лісабонських «орлів», зокрема, для наших орлів - Трубіна та Судакова, адже найближчий час сам покаже. На мій погляд, зараз цікавішим є історичний екскурс - у перший прихід Жозе Моурінью в «Бенфіку». Там, як мінімум, не менше цікавостей, аніж зараз. А то й більше.

***

Так, тренерська кар'єра (власне, футбольної кар'єри у «Особливого» і не було) майбутнього генія розпочиналася саме у «Бенфіці». У сенсі самостійна тренерська кар'єра.

Ще одна посмішка Фортуни: маловідомий молодий тренер Жозе Моурінью очолив імениту «Бенфіку» саме у вересні. У вересні 2000 року. Гранд португальського (та й континентального) футболу довірився 37-річному ноунейму, за плечима якого праця асистентом у «Барселоні». Сеу Жозе провів у столиці Каталонії чотири попередні сезони, асистуючи спочатку Робсону, а потім ван Галу.

Однак відразу слід зробити невелику ремарку. На той далекий час «Бенфіка» не була грандом навіть місцевого розливу. Шість років без чемпіонської корони і вельми плачевне фінансове становище. Ось такою була тоді «Бенфіка».

Плюс - на носі вибори президента клубу. Чинний бос лісабонських «орлів» Жоау Вале-і-Азеведу - товариш вельми суперечливий і сварливий. Щоб хоч якось підвищити свої шанси на майбутніх виборах, він вирішує звільнити з посади тренера німця Юппа Хайнкеса. Того самого, котрий через роки зробить «Баварію» найсильнішим клубом світу.

А оскільки сеу Жоау при цьому хотів ще й заощадити, ось він і запросив до «Бенфіки» маловідомого тренера, якому не обов'язково ставити надхмарну платню.

Футбольна Португалія не зрозуміла тоді жест Вале-і-Азеведу. М'яко кажучи, призначення Моурінью тоді було оцінено, як жест розпачу. Або як жест безглуздя.

Ну, а новий наставник «Бенфіки» тим часом отримав на руки повноцінний контракт. На півроку. Але з опцією продовження аж на два сезони. Але це вже у разі перемоги Вале-і-Азеведу на президентських виборах.

Перший млинець для нового наставника «Бенфіки» виявився глевким. Його команда поступилася «Боавішті» 0:1. Цікаво, що на той час, тобто на момент першого матчу, Моурінью називав «Бенфіку» не командою, а «групою футболістів», настільки, на його думку, розрізненим і розтренованим був довірений йому колектив.

І тоді Моурінью взявся за справу, засукавши рукави. Він не побоявся засунути за «куліси» деяких досвідчених гравців «Бенфіки», і водночас витягнути на світ Божий молодих гравців із дубля. Проте відмовлятися повністю від ветеранів не хотів. Жозе робив ставку на ван Хойдонка, Маніше та Енке. І ось під цей «каркас» він підбирав молодь.

А норовливим старожилам одразу вказував місце. Єгиптянин Абдель Сабрі був відправлений на лаву для запасних із тієї простої причини, що перед виходом на поле на заміну цілих сім хвилин зашнуровував свої бутси. Моурінью засік час. І коли пізніше Сабрі при всіх запитав, чому він опинився в глибокому запасі, Жозе і пояснив йому при всіх, що й до чого.

Той приклад послужив хорошу службу і тренеру-початківцю, і всій команді. Жозе заповажали за принциповість та за «яйця». Так він став авторитетом у роздягальні. Вже тоді він брав весь вогонь критики у пресі на себе, захищаючи від нападів своїх футболістів.

Але головна його відмінна риса на той час - новий погляд на тренувальний процес. Якщо раніше футболісти «Бенфіки» під час тренувань просто буцали м'яч та намотували кола на стадіоні, то відтепер усе змінилося. Причому кардинально.

Відтепер футболісти працювали винятково з м'ячем. Футбольне поле було поділено на сектори. Одне заняття з м'ячем - в одному секторі, у наступному секторі - зовсім інше заняття. І все це в інтенсивному темпі, з перервами лише для того, щоб попити води.

Крім того, Моурінью міг цілу добу займатися індивідуальним розбором команди-суперниці напередодні офіційних матчів. Він надавав своїм підопічним докладний звіт-аналіз команди-суперниці. До дрібниць щодо кожного футболіста. І, звичайно, інтенсивність на тренуваннях, інтенсивність на тренуваннях.

Футболісти стогнали від таких, небачених досі навантажень, але під час матчів літали полем. І «Бенфіка» вже стала командою, а не «групою за інтересами».

***

Команда Жозе Моурінью поступово набирала обертів. І в грудні вона розгромила чинного чемпіона - «Спортинг» (3:0). Але на той час Вале-і-Азеведу програв президентські вибори.

Новим босом «орлів» став Мануель Віларінью, з яким стосунки у Жозе не склалися. Але не лише з вини нового президента клубу. Моурінью теж психанув.

Може, Жозе психанув через те, що Віларінью сказав публічно, що хоче бачити новим тренером колишнього гравця «Бенфіки» Тоні. Може, новий президент психанув через те, що після перемоги над «Спортингом» він хотів особисто привітати Жозе, але той, коли Мануель прийшов до його кабінету, показово довго розмовляв зі своєю дружиною, і до розмови з Віларінью так і не зійшов.

Зате наступного дня Моур, як ні в чому не бувало, поставив новому босу ультиматум: «Або новий контракт, або я піду».

Через три дні після перемоги на «Спортингом» Жозе Моурінью залишив «Бенфіку». Пізніше він визнавав, що вчинив некоректно. Пізніше і Віларінью визнавав, що був неправий. Але потяг пішов. Як тоді здавалося, назавжди.

Той сезон «Бенфіка» завершила аж на шостому місці.

Після «Бенфіки» у Моурінью була «Лейрія». А потім - «Порту», ​​з яким молодий фахівець виграв і Лігу чемпіонів, і Кубок УЄФА. Багато чого потім у нього було.

Але ніколи не кажи ніколи. Минуло якихось 25 років, і Жозе Моурінью повернувся до команди, з якої і починалася його блискуча, а тепер уже й дуже непроста та суперечлива тренерська кар'єра.

Цілком можливо, що білі штани та коктейль у його кар'єрі десь серед сипких пісків ще будуть. Але поки що він ще намагатиметься щось довести. Хто його знає, кому, собі, чи, можливо, минулому. У будь-якому випадку він це може собі дозволити. Адже він хоч і вже збитий, але все ще льотчик.