Заручник хвалебних од. Як Лупашко допрацювався до чуток про звільнення

Давайте казати відверто: ще якихось чотири-п'ять років тому про Владислава Лупашка знали здебільшого лише ті шанувальники українського футболу, які намагаються не пропускати жодного поєдинку в турі та пильно стежать за усіма перипетіями принаймні на рівні Прем'єр-ліги та Першої ліги. Якщо комусь зараз здасться, що автор надто перебільшує у першому ж реченні даного матеріалу, то давайте просто пройдемося за фактами: найвідомішим клубом у кар'єрі гравця у Владислава Лупашка був донецький «Металург», за який хавбек провів лишень 3 офіційні матчі. Ані за «Динамо», ані за «Шахтар», ані навіть за «Карпати», «Металіст», «Чорноморець» чи «Дніпро», які традиційно мають численну армію шанувальників у нашій країні, Лупашко ніколи не грав. Натомість провів 100 офіційних матчів за «Інгулець», де, власне, й розквітнув вже у досить зрілому віці, а незабаром - завершив кар'єру…

Навіть якщо взяти тег Владислав Лупашко на порталі Sport.ua, то можна легко виявити, що до моменту, коли нинішній коуч «Карпат» завершив кар'єру футболіста та став тренером, про нього назбиралося зовсім небагато новин - у рази менше, аніж після того, як Владислав пішов у тренерське ремесло.

Власне кажучи, навіть коли Лупашко вирішив пов'язати свою подальшу кар'єру із наставницькою діяльністю, ні в кого у вболівальницьких та журналістських колах не виникало з цього приводу жодного ажіотажу. Тому що фігуру Владислава було важко порівняти зі, скажімо, тим таки Русланом Ротанем - людиною, котра не лише пограла за вітчизняних грандів, а й мала солідний досвід виступів у національній збірній Україні, тоді як за спиною в Лупашка не було навіть ігор за молодіжку чи юніорів «синьо-жовтих». Як не крути, а в українському футболі люблять відомих персон, для яких найчастіше відкриті усі шляхи, навіть за відсутності щонайменшого досвіду - наприклад, володар Золотого м'яча-2004 Андрій Шевченко свого часу став головним тренером збірної України без будь-якого досвіду самостійної роботи у цьому ремеслі. Так вже в нас це працює, і нічого з цим не вдієш…

Складно сказати, усвідомлював усе це Лупашко чи ні, однак в якийсь момент він прийняв рішення записатися на курси однієї надзвичайно популярної на той момент приватної структури, яка активно займалася чи то підвищенням кваліфікації вітчизняних футбольних фахівців та функціонерів, чи то покращенням власного матеріального добробуту. Думки щодо останнього питання у наші дні в футбольному суспільстві кардинально розходяться, залежно від поглядів та стосунків до цієї структури та її батьків-засновників.

Але і це не так важливо. Набагато важливіше інше - завдяки своєму навчанню на курсах у цій структурі Владислав Лупашко отримав гарну впізнаваність та славу молодого і дуже перспективного фахівця. Погодьтеся, таких люблять майже завжди та майже усюди. Навіть давнішнє гасло в розумах народу на цей випадок закріпилося: «Молодим скрізь в нас дорога…»

Далі кар'єра Лупашка розвивалася у наступний спосіб. В січні 2022 року Владислав увійшов до тренерського штабу Сергія Лавриненка в «Інгульці», потім асистував у клубі з Петрового вже Сергію Ковальцю, а вже влітку 2023-го став спершу виконувачем обов'язків, а після вильоту «козаків» до Першої ліги - й повноцінним головним тренером «Інгульця». І ось тут, треба віддати Лупашку належне, його здібності проявилися найкращим чином. Під керівництвом молодого наставника команда з центру територіальної громади в Олександрійському районі Кіровоградської області видала відмінний сезон-2023/24 у Першій лізі, зумівши не тільки з ходу повернутися назад до Прем'єр-ліги, але ще й на фініші у чемпіонській групі обійти куди більш фінансово потужніші «Карпати», які, здавалося б, легко візьмуть «золото» ліги.

Чемпіонство у Першій лізі з «Інгульцем» стало першим знаковим трофеєм не лише у тренерській, а й взагалі у всій футбольній кар'єрі Владислава Лупашка. Саме в цей момент у вітчизняному інформаційному просторі розгорілася ціла кампанія, яка розхвалювала талант та здібності молодого наставника. Хвалебні оди текли річкою, в основному від блогерів, які з екранів усіляких пристроїв не втомлювалися розповідати глядачам про новомодні методи роботи коуча «Інгульця» і про те, як це позначилося на статистиці. І в цьому, давайте залишатись об'єктивними, була своя правда. «Козаки» справді виявилися лідерами Першої ліги-2023/24 по більшості значущих статистичних компонентів: кількості ударів, навісів, обведень, дотиків у штрафному майданчику, усіляких видів передач (від простої загальної їх кількості до лідерства у таких категоріях як передачі врозріз, в останню третину, ключові передачі, розумні передачі, глибокі передачі, передачі із просуванням м'яча) та навіть інтенсивності пресингу.

Для Лупашка цей момент був справжнім тріумфом. Причому цілком заслуженим. Однак все це настало, ймовірно, настільки швидко й зарано, що навіть сам Владислав виявився до цього не готовим і не розраховував, що все вже із самого початку піде настільки гладко. Влітку 2024-го Лупашко вирішив, що для нього настав період зробити наступний крок у кар'єрі - він переїхав працювати до «Карпат», причому не без скандалу. Спершу Лупашко очолив молодіжну команду, але вже тоді у навколофутбольних колах почали пліткувати - мовляв, Владислав перебирався до Львова аж ніяк не заради цього, а нібито має на увазі швидку можливість змінити Мирона Маркевича на чолі першої команди. Власне, так і сталося. Усього через місяць після переїзду із Петрового до Львова, Лупашка було презентовано як повноцінного головного тренера «Карпат».

Історія з тим, як Лупашко змінив Маркевича у «Карпатах», не могла не накликати на молодого наставника чималу частку негативу, проте клубне керівництво надало новому коучу повний карт-бланш і той, закотивши рукави, узявся до справи. А роботи в Лупашка загалом вистачало, оскільки амбіції власника «зелено-білих» досить суттєві - він хоче бачити своє дітище серед учасників європейських кубків від України. Для реалізації цього завдання «Карпати» у першому сезоні Лупашка витратили на підсилення команди трохи більше 4 мільйонів євро на підписання новачків, якщо спиратися на дані Transfermarkt.

Однак вистрілити із «Карпатами» так само яскраво, як це вдалося у Першій лізі з «Інгульцем», Лупашко в першому ж сезоні не зумів. Більше того, «зелено-білі» відверто змазали кінцівку минулого розіграшу УПЛ, програвши два останні матчі (1:2 - «Колосу» та 1:3 - «Зорі»), через що пропустили можливість застрибнути у топ-4 та кваліфікуватися до Ліги конференцій.

Нездатність кваліфікуватися у єврокубки та ще й на тлі провального фінішу чемпіонату стала неприємним сюрпризом для босів «Карпат». Ті чекали від Лупашка продовження феєрії та дива, адже преса практично увесь сезон продовжувала підносити методи роботи молодого фахівця, чим лишень підігрівала очікування на фініші. А коли бажаного власник «Карпат» так і не отримав, приховати розчарування було вже неможливо…

Утім, у «Карпатах» логічно вирішили не поспішати із висновками. Лупашко залишився на посаді, а влітку львівський клуб витратив ще майже 3 мільйони євро на підсилення складу - дуже і дуже солідні гроші за нинішніми мірками для УПЛ, де витрачатися на новачків дозволяють собі зовсім небагато клубів… Логічно, що після цього «стеля очікувань» від Лупашка точно не знизилася, оскільки тренер отримав ще кращу (теоретично) команду, і тепер точно міг вирішувати турнірні завдання.

Але старт сезону в УПЛ-2025/26 у «Карпат» не задався. У перших п'яти турах «зелено-білі» не здобули жодної перемоги, задовольняючись 4 набраними очками. Так, «Карпати» зуміли видати видовищний та якісний матч проти «Шахтаря» (3:3), заробивши чимало вістів для головного тренера, проте усі вони швидко згоріли, коли незабаром після цього «зелено-білі» не зуміли виграти у двох новачків ліги - «Кудрівки» (2:2) та СК «Полтава» (1:1)…

Недивно, що наразі у ЗМІ поповзли новини зовсім іншого характеру. Після хвалебних од, на тлі невиразних результатів, заговорили вже про ймовірне звільнення Лупашка… І нехай поки що широкого підтвердження ця інформація загалом не знаходить, проте сам по собі перехід із однієї площини подачі матеріалів про себе в іншу навряд чи є приємним фактом для Владислава.

Більше того, у наступники Лупашку нині пророкують фахівця, із яким у коуча «Карпат» в минулому стався чи то конфлікт, чи то гостре ситуативне непорозуміння - Юрія Вернидуба, котрий рік тому демонстративно відмовився потиснути руку своєму молодому колезі після крупної поразки «Кривбаса» від «Карпат» (0:3).

Важко сказати, до чого призведе нинішня ситуація. З одного боку, чутки - це зовсім не те саме, що й факти. Але з іншого… Давайте не забуватимемо те, як сам Лупашко прийшов на тренерський пост у «Карпатах». Тоді теж кілька тижнів гомоніли чутки, на які Мирон Маркевич намагався, принаймні публічно, не реагувати…

Інше питання: а чи справедливо звільняти Лупашка? Його роботу в «Карпатах» точно зарано називати провальною. Так, сталася криза в результатах на старті сезону. Так, було втрачено єврокубкову путівку на фініші минулого. Але ж треба розуміти, що Лупашко всього-лишень 38, а для головного тренера це такий самий молодий вік, як для футболіста у 18 або 19. Чекати стабільності в цей період навряд чи доводиться, але... Швидше за все, в цій конкретній ситуації Владислав може стати заручником тих хвалебних од на його адресу, які лунали тривалий час і які багато в чому допомогли йому опинитись у тренерському кріслі «Карпат».

Як сказав нещодавно Руй Віторія після того, як його «Панатінаїкос» зумів у серії пенальті пройти «Шахтар» в кваліфікації Ліги Європи, «футбол загалом чесний вид спорту». Тоді португальський наставник був «на коні» та міг філософствувати, а вже за місяць його звільнили за невдачі у національному чемпіонаті на старті сезону… Що ж, футбол справді такий - він непередбачуваний, а ще в ньому, як і у житті, не завжди можна поставити знак рівності між чесністю та справедливістю…