«Данія шокувала». Гравець збірної України – про вихід з групи Євроліги

Останній тур групового етапу Суперфіналу Європи з пляжного футболу змусив українських вболівальників кусати нігті та тривожно дихати протягом ігрового дня.

Українська команда в третьому турі влаштувала гольовий двобій з Данією: то програвала, то наздоганяла суперника. «Синьо-жовтим» потрібна була лише перемога, проте суперник чинив опір і завадив здобути три очки. Матч дійшов до овертайму, а потім і до серії пенальті. Лише у післяматчевих ударах українська команда змогла здобути перемогу та додати один пункт у свій актив (6:6, по пенальті - 6:5).

Доля збірної України також залежала від паралельного матчу Іспанії зі Швейцарією, тому увага українців була прикута до суперників по групі. Збірна Іспанії продемонструвала свій рівень і зробила подарунок Україні, розгромивши швейцарців (10:4) та викинувши їх із Суперфіналу.

У півфіналі, який відбудеться 13 вересня, українська команда зустрінеться з господарем Суперфіналу 2025 - Італією.

Після поєдинку третього туру гравець збірної України з пляжного футболу Андрій Потапов ексклюзивно для Sport.ua поділився своїми враженнями про непросту дуель з Данією, емоції команди, удари з 11-ти метрів та майбутнього суперника в наступному раунді.

- Датчани на папері були аутсайдерами групи. Чи очікували такого непростого матчу?

- Чесно кажучи, так. Ми їх розбирали і дійсно команда з топ-тренером. Він надав їм стиль, поставив гру і дуже складно було. У них є три виконавця: топ-голкіпер майбутнього, він наразі показує топ-матчі й інші два футболісти, з якими було дуже складно грати. Ми перелаштовувалися на різні схеми захисту й атаки, але вони створили занадто багато проблем. Тобто ці 3-4 людини, дійсто створили нам головний біль. Ми не очікували, що буде такий рахунок, бо пройшло 5 чи 6 хвилин, і ми вже горіли 0:2.

- У Данії таке було відчуття, наче в них керований м'яч. Розігрувалися чіткі комбінації, все було злагоджено. Своїм стилем гри вони вас шокували на початку?

- Безпосередньо так. Коли голкіпер добре грає ногами, він постійно підключається - і це було для нас дуже складно, особливо коли відбувалися переміщення їхніх двох стовпів, які починали гру у форматі 4 в 1. Потім ми перебудувалися на схему, де зустрічали воротаря дуже високо, і це вже дало свої вже плоди.

Але скажу як є: ми не очікували такого початку, не чекали, що буде дуже якісна гра зі сторони Данії. І другий момент: для них цей матч нічого не вирішував, тому вони грали спокійно, без тиску. А для нас результат був дуже важливий. Тобто десь все пішло не за сценарієм, але зрештою ми виграли по пенальті. Приймаємо цей результат таким, яким він є.

- Був певний період, коли помічалася у ваших очах зневіра від такого старту. Як вам вдалося переломили хід подій, бо здавалося, що руки опускаються?

- Чесно, я не побачив у хлопцях за рахунку 0:2, що все, ми вже кинули білий рушник і готові завершувати гру. Ні, ми один одному підказували, мотивували, кричали один на одного. З хорошої сторони, тренери нам допомагали і казали: «не треба зупинятися, хлопці, ми працюємо і нам треба здобути результат». Результат - це перемога. Тобто такого якогось відчуття, що ми вже програли цей матч, не було. Звісно, деякі моменти на полі не виходили, було тяжко фізично, але хлопці молодці - витримали морально та повернулися в гру. Потім рахунок став 1:3, далі 2:3. Ми вирвались вперед і вже при 6:4 думали, що закриємо цей матч, але знову пропустили голи буквально за тридцять секунд. Так, можна сказати, Данія трохи шокувала саме своєю реалізацією моментів.

- Перед третім туром була доволі важка гра з іспанцями, сказав би, що бойова. На твою думку, вплинув двобій з іспанцями на вашу фізичну готовність на матч з Данією?

- Я думаю так. Попередня гра вплинула, тому що ми в кожному матчі виходимо, і можна так сказати, викладаємо там усі зусилля максимально. З іспанцями теж було 0:2. Ми фізично підсіли, але десь знайшлись сили, десь пощастило і почали рубатися до останнього. Тобто сил ми витратили не так багато, але фізичне навантаження ми отримали величезне. Вони тримали темп, постійно контролювали матч, постійно переміщувалися. Можна сказати, що іспанці грають у футзал, але на піску.

- Якою була реакція тренера і його штабу після гри з Данією? Вони були здивовані виступом?

- Головне, що ми перемогли. Ми виграли, а далі вже стежили за суперниками, бо залежали від результату матчу Іспанії. Навіть якби ми обіграли Данію в основний час, усе одно чекали, як зіграють Швейцарія та Іспанія. Були думки, що, можливо, Іспанія якось домовиться зі Швейцарією. Але це лише здогадки, ситуація була як ребус.

Реакція тренерів була адекватна, нормальна. Вони підтримали нас у наших помилках, які сталися через величезне фізичне навантаження. До такого турніру треба готуватися два-три місяці, а ми мали лише два тижні після паузи. Чемпіонат йде, і ми паралельно готуємося. Часу було дуже мало.

Була тільки підтримка, ніякої критики. Усе було правильно налаштовано. Я дякую хлопцям, що вони вийшли як справжні бійці. Ми програвали 0:2. Так, це буває, таке трапляється, але ми знайшли сили та рубалися до останнього тайму. І в підсумку виграли цей матч по пенальті. Але це для нас позитивний результат. Ми вийшли до топ-4 і це чудово для нас.

- Перейдемо до твого голу. У моменті із взяттям воріт - ти чекав, що суперник втратить мʼяч?

- Він пішов в обіграш, і я вже це передбачав. Наприкінці першого тайму він почав підключатися, і в другому я вже очікував, що щось подібне станеться. Він почав гратися, намагався мене обіграти. Я відчував, що рано чи пізно він помилиться.

Цей гол для мене дуже важливий, адже два матчі я почав невдало. У першій грі зі Швейцарією теж було складно, тож цей м'яч мене по-справжньому порадував. Зазвичай я не святкую голи, але цьому зрадів. Це було для мене важливо. Справжнє піднесення.

- Був епізод, коли ти влетів у голкіпера суперників. Це була спроба збити його з ритму чи звичайна випадковість?

- Скажу тобі, так, це більше всього, це перший момент. Я трошки, можна сказати, перелаштувався: спершу змістився трохи вліво, а потім побіг у голкіпера - і вже мої дії вийшли такими. Потім ще й капітан підбіг, схопив мене за футболку, а я завжди емоційний. Думаю, якби це сталося в чемпіонаті Києва, то була б червона картка. Але я розумів, що тут покажуть жовту, а він буде провокувати, адже залишалося всього дві хвилини. Це був фол. Я зробив неправильний рух просто для того, щоб вони не розпочали атаку, бо часу вже майже не було. Це радше урок на майбутнє - так робити не треба. Особливо в останні хвилини. Для мене це буде хороший досвід.

- Нам вдалося переграти Данію у серії пенальті, хоча розпочали з нереалізованого удару. Чи можна сказати, що героєм ударів з 11-ти метрів став Андрій Неруш?

- Так, так, Васильович прочитав суперника. Він людина, яка вже відіграла дуже багато. Останній пенальті - коли він наче падає в лівий кут і водночас піднімає руку - це чистий досвід. Такими діями він пошив суперника в дурні. Він спеціально вже падав і просто підняв руку, спровокувавши суперника, ну це досвід. У грі з Данією і Саша Пославський, і Андрій Неруш дуже важливі голи забили. І в серії пенальті, молодці хлопці, дуже допомогли нам.

- Твій удар з точки. У тебе не було ніякого хвилювання? Просто з'явилося відчуття, що ти просто всю злість вклав в цей удар

- Ще раз повторюсь: у мене не склалися дві гри, я дуже на себе злився. Микола Петрович Костенко, головний тренер, мене підтримував. І він десь емоційно казав: «Андрій, Андрій, все в тебе вийде, давай-давай». Деякі пенальті в Києві, коли ми грали в чемпіонаті України та міста, пробивав щічкою - інколи забивав, інколи ні. З Данією тут була повна відповідальність, мені просто хотілось розірвати ці ворота і все. А головне - не підвести команду. Цей другий гол з пенальті зараховується, і для мене це справжнє піднесення. Перед півфіналом настрій дуже позитивний, і для мене це дуже важливо.

- Під час трансляції було чутно вигуки українських фанатів. Чи відчувалася сповна підтримка вболівальників?

- Так, ну щодо вболівальників - дуже багато наших фанатів зараз у Віареджо. Вони нам неймовірно допомагають. А ще наші дівчата, котрі паралельно грають з нами, теж підтримують, і ми ходимо на їхні ігри, заряджаємо їх емоційно. Ми живемо як одна велика сім'я, підтримуємо один одного.

Чесно, скільки вже років їздимо разом - це дуже класно. Коли трибуни заповнені, коли нас підтримують, коли синьо-жовті прапори на арені - це неймовірний стан. Хочеться виходити і рубатися до останнього, привезти нагороди, довести, що наша поїздка не була марною. Показати людям, що ми приїхали не просто на пляж, а за результатом, за боротьбою. І довести, що Україна зараз справді на топ-рівні.

- Матч з Данією пропустив Ярмак через перебір жовтих. Чи міг би Денис допомогти в такій грі?

- Так, одразу після матчу я підійшов до Дениса і кажу: «Денис, сьогодні ти би показав клас завдяки вмінню боротися, піднімати м'яч і бити через себе». Я думаю, що свої два голи в цьому матчі він би забив - нам би було значно легше грати, і ми би не довели гру до такого рахунку.

Дійсно, Денис - молодий, він несе енергетику, для дебюту він показав себе дуже впевнено, без будь-яких переживань. Молодець. Ми його підтримуємо і я впевнений, що він виросте відмінним футболістом. Я бачу за ним велике майбутнє, саме в збірній з пляжного футболу.

- Далі доведеться зіграти з Італією? Які твої очікування від гри і завдяки чому ви хочете переграти італійців?

- Наразі я бачу по турніру, що в них це дуже високий рівень гравців, великий рівень майстерності та рівень фізичної витривалості. З таким суперником потрібно виходити та боротися за кожний клаптик на піску, тримаючи себе в концентрації. До останнього моменту треба виходити та рубатися, не грати в якийсь відкритий і красивий футбол. Це треба вийти і битися, тому що італьянці за кожен м'яч чіпляються. Я вважаю, що насамперед визначним стане те, хто буде боротися і не поступатиметься - саме ці гравці підуть далі і зможуть завоювати медалі найвищого рівня.

- Хочеться трохи поговорити про наших дівчат, які теж вийшли з групи. Як думаєш, вони здатні зачепитися на медалі Євроліги?

- Я так думаю. Дивлюся безпосередньо на рівень дівчат - він дуже високий. Особливо вражає їхня фізична витривалість. І я бачу, що вони справді заведені: приїхала топ-команда, усі топ-гравці, і налаштовані вони лише на перемогу.

Гра з Іспанією показала їхній високий рівень. Так, ми забили першими, потім три пустили, і рахунок 2:4 виглядає негативно, але насправді ця гра була більше тренувальною. Дівчата впевнено накрили Італію. За матчем, який я спостерігав наживо, вони були сильнішими, на голову випереджали суперниць.

Я переконаний, що вони гідні фіналу. Ми будемо за них хвилюватися, вболівати і тримати кулаки. Бажаю їм лише перемоги та першого місця.

- Повідомлялося, що Кліпаченко отримала травму, а точніше струс мозку? Чи зараз все добре з Анастасією?

- Так, так, так, ми якраз виходили зі стадіону. З Настею все добре. Вона отримала сильний удар, але молодець - прикрила ворота, м'яч йшов у ствір воріт, і вона не відвернулася, прийняла його на себе. З іспанками вже грала. Налаштовується лише на перемогу, йде вперед. Головне, щоб жіноча команда України не втратила свого лідера. Дійсно, Настя - лідер на полі.