Від Раца до Крапивцова. Як українські футболісти грали в Ла Лізі

Список попередників Ваната рясніє знаковими іменами для нашого футболу. Є кого згадати.

Василь Рац («Еспаньйол», 1989)

Олег Блохін свого часу мріяв про мадридський «Реал», а його одноклубник перебрався до Каталонії. Деталі переходу півзахисник розповідав Sport.ua: «То був ще Радянський Союз. І так вийшло, що мене без моєї згоди та без мого відома віддали в оренду на 3 місяці. Щоправда, я мав право вибору після оренди. Ми були на турнірі. Здається, в Амстердамі. Й мені в номер почали телефонувати якісь журналісти й щось запитувати іспанською. Звичайно, я нічого не розумів. Коли запитав у нашого адміністратора, він мені розповів, що Безверхий (перший президент «Динамо») підписав контракт на мене. Потім мене викликає Лобановський. Каже, що є команда «Еспаньйол», яку щойно прийняв у минулому тренер збірної Іспанії. І вона пропонує взяти мене в оренду на 3 місяці. А ще є «Глазго Рейнджерс», який пропонує контракт на 3 роки. З «Еспаньйолом» там уже все вирішено. А от із Глазго я можу або зараз підписати контракт на перехід до них через 3 місяці після «Еспаньйолу», або можу відмовитись.

І тут я зробив, напевно, єдину помилку в своєму житті, відмовившись від контракту з «Рейнджерс». Раніше мені завжди тренери підказували та радили, як краще вчинити. А тут довелося самому робити вибір. І я вирішив не переходити до «Рейнджерс». Тепер часто про це думаю. Про той вибір. Наскільки могло змінитися моє життя, якби я прийняв цю пропозицію. Проте, як я тоді думав: Іспанія - де море, де тепло, де сонце. Або Шотландія - де клімат зовсім інший. А в мене лише народився син. І де йому буде краще? Й тому я вирішив поїхати до Іспанії, а з «Рейнджерс» не підписувати контракт.

А чому з «Еспаньйолом» контракт був лише на 3 місяці? Бо в них почалися проблеми. Ще рік тому вони грали у фіналі Кубка УЄФА, потім команда посипалася та була на межі вильоту з найвищого дивізіону. Й Лобановський мені так і сказав, що, якщо вони вилетять до першої ліги, я мушу повернутися до України, бо з першої ліги він не зможе мене взяти до збірної. «Еспаньйол» вилетів із вищого дивізіону, програвши перехідні ігри. Мені запропонували контракт на 3 роки на вигідних умовах, але за такого розкладу я б не потрапляв до збірної. І ще переживав, щоби мене не назвали на батьківщині зрадником. Думав про батьків. Як би їм жилося, коли б їхнього сина називали зрадником. Тож я вирішив не продовжувати контракт. Через 3 місяці я повернувся до України».

Рац провів за «Еспаньйол» 11 матчів.

Олег Саленко («Логроньєс», 1993/1994; «Валенсія», 1994/1995)

Хоча Олег Саленко й увійшов до футбольної історії як кращий бомбардир мундіалю-1994, будучи гравцем російської збірної, взяв він участь і в дебютному матчі збірної України в 1992 р. Трансфер форварда до Іспанії вийшов максимально несподіваним, адже тоді нападник уже був у Німеччині та вів перемовини з представниками Бундесліги. Тим паче, що до цього Саленко ледь не перейшов у «Тоттенгем», однак не дістав дозволу на роботу в Англії. Тому оренда з «Динамо» до лав одного з аутсайдерів Ла Ліги виглядала кроком назад. Ще й старт сезону футболіст пропустив через травму. Дебютував Олег за новий клуб у лютому та вже в другому матчі відзначився дебютним м'ячем. Саленко до кінця сезону забив 7 голів у 16-ти зустрічах і допоміг «Логроньєсу» посісти 15-те місце. Наступний сезон склався для нападника ще краще - 16 голів у 31-му матчі. Саленко оформив і хет-трик у Ла Лізі (в 6-му турі проти «Атлетіка» з Більбао).

«У Логроньєсі я був королем. Знав, що за будь-яких розкладів я - в основі», - згадував Олег.

Попри те, що команда знову зберегла місце в еліті, успіхи Саленка не залишилися непоміченими. Сезон-1994/1995 він провів у «Валенсії». «Кажани» стали 10-ми, а от «Логроньєс» останнім. Сам форвард теж зіграв не так потужно - 25 матчів й 7 голів, зокрема й дубль «Реалу». Причин було кілька: конфлікт із головним тренером Карлосом Паррейрою, конкуренція з Предрагом Міятовичем і травма коліна. За словами самого нападника, їм цікавилися «Барселона» та «Баварія», однак він обрав «Рейнджерс».

«Зараз розумію, що поквапився з відходом із «Валенсії». Тоді ж, коли чесно, «купився» на участь у Лізі Чемпіонів, та й узагалі «Рейнджерс» малював доволі привабливі картини. Гаскойн, Лаудруп, МакКойст - імена які! Керівництво день у день тільки й твердило про ЛЧ, преміальні обіцяло величезні. Однак насправді все вийшло не так, як очікувалося. Та й рівень національного чемпіонату - просто немає слів. Коли коротко, дійшов висновку, що вже краще повсякчас «варитися» в Іспанії, нехай навіть у клубі-середняку, ніж виступати в складі незмінного чемпіона Шотландії», - визнавав гравець.

У грудні 1999 року Саленко повернувся до Іспанії, але то вже було лише 3 гри за «Кордобу» в Сегунді.

Сергій Погодін («Меріда», 1995)

Клуб щойно вийшов до Ла Ліги, тому шукав підсилення. Колишній півзахисник «Шахтаря» підписав контракт на пів року, але заграти в Іспанії Погодіну не судилося. Провів лише 3 зустрічі (1 гол) й доволі швидко випав з основної обійми. Ближче до кінця осені навіть не потрапляв до заявки. Взимку 1996 року перейшов до «Хапоеля» (Тель-Авів), а «Меріда» завершила сезон передостанньою, вилетіла з Ла Ліги.

Юрій Никифоров («Спортинг» Хіхон, 1996-1998)

Суперечлива фігура, враховуючи, те що проміняв Україну на росію, однак народився в Одесі й тричі зіграв за українську національну команду в 1992 році.

Захисник переїхав до Іспанії в половині 90-х, колі хіхонці вже виступали в Ла Лізі та намагались втриматися в еліті. В першому сезоні з Нікіфоровим це в команди вийшло - 15-те місце. Другий - справжній жах. Дві перемоги в 38-ми матчах та останнє місце. Команда набрала 13 очок - менше за всю історію було лише в «Сельти» (9) у сезоні-1943/1944. А от 29 поразок «Спортинга» досі є антирекордом Ла Ліги.

Дмитро Чигринський («Барселона», 2009/2010)

Шляхи захисника та іспанського гранда мали перетнутись, адже перший та останній матчі за «Шахтар» в єврокубках Дмитро проводив якраз проти «Барси». Пеп Гвардіола рік стежив за Чигринським та особисто просив його підписати.

«Ми були в одній групі Ліги Чемпіонів разом зі «Спортингом» і «Базелем». У Донецьку зіграли дуже добре з «Барселоною», хоч наприкінці програли 1:2. Після гри Йорді Кройф, який на той момент був у донецькому «Металурзі», сказав мені, що Гвардіола дуже добре про мене відгукується. Чесно, ніколи не думав, що це в щось виллється. Взимку в ЗМІ були чутки, але не більше. Через кілька днів після перемоги в Кубку УЄФА мені зателефонували: «Все серйозно, Дмитре. Вони хочуть тебе підписати». Уф! То був перший раз, коли відчув справжній тиск у своїй кар'єрі. Проте, попри це, момент, коли справді побачив, що все серйозно, - це, коли Гвардіола зателефонував мені під час передсезонного збору в Швейцарії. Отоді я злякався. Пеп сказав мені: «Хочу, щоб ти був партнером Піке на багато років. Повір, мені до вподоби твоя робота з м'ячем, твоя перша передача». Я був у шоці», - розповідав Чигринський в інтерв'ю Relevo.

Гвардіола поступово підпускав Дмитра до основи (12 матчів у Ла Лізі за сезон, з яких 10 в основі) та розраховував на нього на довгі роки. Проте тоді у «Барселони» почались фінансові проблеми, через що Чигринський повернувся до «Шахтаря».

«Гвардіола казав мені про свою впевненість, що після зборів я добре гратиму. Все залежало від мене. Я був упевнений, що гратиму в основі, вивчив мову та вже адаптувався, мав розпочати передсезонну підготовку. Згодом Пеп сказав, що досі вірить у мене, але я не маю можливості тут залишатися через фінансові проблеми. Тоді я зрозумів, ситуація така, що 15 мільйонів євро за гравця, який майже не грав - гарна пропозиція. Я бачу ситуацію дуже чітко. Іноді у футболі таке відбувається. Я не хотів йти з «Барселони», але довелося піти через борги клубу. Їм потрібно було розвантажити зарплатну відомість, а «Шахтар» готовий був дати за мене 15 мільйонів. Однак я до останнього не хотів йти. Гвардіола казав, що розраховує на мене, але потім він мені зателефонував, сказав, що потрібно йти».

Олександр Яковенко («Малага», 2014)

На початку 2014 року «Фіорентина» віддала атакувального півзахисника до оренди. В дебютному матчі хавбек забив у ворота «Райо Вальєкано». Ту зустріч «анчоуси» програли 1:4, а гол залишився єдиним для Олександра у футболці «Малаги». В Ла Лізі Яковенко провів 9 зустрічей, а клуб посів 11-те місце за підсумками сезону. Цікавий і водночас неприємний факт: «Малага» не виграла жодного поєдинку, коли Яковенко з'являвся на полі: 7 поразок і 2 нічиї.

Євген Коноплянка («Севілья», 2015-2017)

Після програшу фіналу Ліги Європи-2015 із «Дніпром» півзахисник перейшов до команди, яка завдала українському клубу цю саму поразку. За «Севілью» Коноплянка дебютував у Суперкубку УЄФА проти «Барселони». Євген вийшов на заміну та зрівняв рахунок (4:4), але на 115-й хвилині гол Педро приніс каталонцям перемогу. Загалом перший сезон гравця в Іспанії вийшов хорошим: 32 матчі (15 у старті), 4 голи та 7 асистів у Ла Лізі. Особливим видався поєдинок із «Реалом», де 2 гольові передачі «Коно» допомогли перемогти 3:2. Того самого сезону-2015/2016 «Севілья» знову виграла Лігу Європи (3:1 у фіналі з «Ліверпулем», Євген провів матч у запасі) й дійшла до фіналу Кубка Іспанії (поразка від «Барселони» 0:2 у додатковий час, Коноплянка вийшов на заміну на 80-й хвилині).

Наступний сезон почався із Суперкубка Європи, де знов була поразка в додатковий час - 2:3. Цього разу від «Реала». Українець вийшов на 62-й хвилині та невдовзі забив пенальті, який міг стати переможним. Однак голи Рамоса на 90+3-й і Карвахаля на 119-й хвилинах позбавили «Севілью» трофею. Тоді ж замість Унаї Емері команду очолив Хорхе Сампаолі, який не побачив Коноплянку в складі, тож Євген перебрався до «Шальке».

Роман Зозуля («Бетіс», 2016/2017)

Єдиний сезон у Ла Лізі склався невдало. 151-на хвилина, та жодної результативної дії. 1 вересня 2017 року клуб розірвав чинний контракт із нападником. Далі був скандальний перехід до «Райо Вальєкано» й трансфер до «Альбасете», однак це все вже інша історія, яка відбувалась у Сегунді.

Денис Бойко («Малага», 2016/2017)

На момент переїзду голкіпера до Іспанії катарські шейхи вже почали втрачати інтерес до футболу та відпускати головних зірок клубу. Дениса особисто запрошував Хуанде Рамос, який добре знав українця за часів «Дніпра». У Бойка не вийшло виграти конкуренцію в Карлоса Камені. 3 матчі в Ла Лізі та 7 пропущених голів. Рамоса звільнили в грудні, після чого українець більше не з'являвся на полі. «Малага» посіла 11-те місце, а воротар перейшов до «Динамо» (Київ).

Артем Кравець («Гранада», 2016/2017)

Іспанський клуб орендував нападника в «Штутгарта», й, загалом, форвард провів непоганий сезон: 26 матчів, 5 голів і 2 асисти в Ла Лізі. Це при тому, що 10 зустрічей Артем пропустив через травму. Однак «Гранада» була найгіршою командою Прімери того сезону. Як наслідок, останнє місце та лише 4 перемоги в 38-ми турах.

«Зіграти в чемпіонаті Іспанії - для багатьох це мрія. Мені теж хотілося спробувати свої сили в Іспанії, тим паче, цілий сезон. Було трохи страшно, і я справді вважаю, що молодим легше їхати до Європи. Я у будь-якому разі повернуся до «Динамо», адже «Гранада» не має опції викупу. Насправді я не бачу себе в цій команді через різні причини», - розповідав Кравець в інтерв'ю Football Hub.

Максим Коваль («Депортиво», 2018)

Вояж до Іспанії голкіпер, напевно, згадує з жахом. Він дебютував у 27-му турі у матчі з «Ейбаром». На 11-й хвилині пропустив гол, а на 39-й заробив червону картку. Коваль увійшов до історії Прімери - він став першим воротарем Ла Ліги в XXI столітті, який дістав червону картку в своєму дебютному поєдинку. Вдруге Коваль вийшов на поле в останньому турі, де «Депортиво» поступився «Валенсії» 1:2. На той час клуб із Ла-Коруньї вже достроково вилетів до Сегунди.

Тодішній наставник «Депора» причини браку практики в Максима пояснював так: «Річ у тім, що Рубен Мартінес на цей час виглядає краще, ніж Коваль. Мартінес має досвід і характер. Я надав шанс Ковалю, але також вірю в Рубена. Думаю, що іспанець більш технічно підготовлений. Так думаю не лише я, а й увесь тренерський штаб. Коваль має продовжувати працювати».

Андрій Лунін («Реал» Мадрид, 2018 - т. ч.)

Воротаря брали як резервного голкіпера, й досі він таким залишається в складі «галактікос». Так, Лунін двічі вигравав чемпіонат Іспанії та Лігу Чемпіонів, Суперкубок Іспанії та Суперкубок УЄФА. Володар Кубку Іспанії та переможець клубного чемпіонату світу. Проте поки є другим вибором тренерського штабу «вершкових». Єдиним більш-менш повноцінним сезоном можна назвати кампанію-2023/2024, коли через травму Куртуа Андрій провів 31 матч в усіх турнірах (21 гра в Ла Лізі). Минулого сезону лише 14 зустрічей (7 у Ла Лізі). Контракт українця розраховано до 2030 року.

Василь Кравець («Леганес», 2019/2020)

«Леганес» проводив 4-й поспіль сезон в іспанській еліті й узимку 2019 року придбав українця за 2 млн євро в «Луго». Рівень Ла Ліги захисник не потягнув - лише 6 матчів. Того самого року клуб вилетів до Сегунди, де Кравець узагалі не потрапляв до заявки на поєдинки. Після чого були оренди до «Луго», польського «Леха» та хіхонського «Спортинга».

Роман Яремчук («Валенсія», 2023/2024)
Перехід до «Валенсії», напевно, не найкраще рішення нападника. «Кажанів» не перший рік штормило, та й сам Роман не перебував на піку форми. Тому вийшло посередньо. 25 матчів і 3 голи - не дуже вдалий результат. Проте можна згадати забитий м'яч «Реалу» (2:2). «Валенсія» закінчила сезон 9-ю, а Яремчук відправився до «Олімпіакоса».

Артем Довбик («Жирона», 2023/2024)

Якщо в Яремчука вийшло не дуже, то інший український форвард розірвав Ла Лігу. На той час найдорожчий футболіст в історії «Жирони» (придбали в «Дніпра-1» за 7 млн євро) відбив свій перехід із лишком. Вже дебютного поєдинку проти «Реал Сосьєдада» забив із передачі Циганкова. Довбик став першим українцем, який отримав нагороду гравця місяця в Ла Лізи (грудень 2023 року). У січні за 6 хвилин забив 3 м'ячі у ворота «Севільї». «Жирона» посіла історичне 3-тє місце, а Артем став кращим бомбардиром турніру: 24 голи в 36-ти матчах. Довбик потрапив до символічної збірної сезону від Marca й до списку 30-ти номінантів на Золотий м'яч. Опісля нападник за 30,5 мільйона євро перейшов до італійської «Роми».

Віктор Циганков («Жирона», 2023 - т. ч.)

Переїзд в Іспанію справді пішов Віктору на користь. Півзахиснику майже не знадобився час на адаптацію. За дебютні півроку в Ла Лізі хавбек провів 19 матчів (3 голи та 6 асистів). Вже наступного сезону-2023/2024 виходив на поле 30 разів (8 голів і 7 асистів) і допоміг клубу провести найкращий сезон в історії, в якому «Жирона» взяла бронзові медалі, кваліфікувавшись до Ліги чемпіонів. Після такого успіху сталося гучне падіння. Продаж багатьох лідерів дуже сильно вплинув на команду, яка не потягнула гру на кількох фронтах. Минулого сезону «Жирона» ледь врятувалася від вильоту з Ла Ліги, лише на 1 очко випередивши «Леганес». Циганков провів 27 матчів (2 голи та 5 асистів). Поточну кампанію біло-червоні почали з 3-х поразок. Віктор зіграв 2 матчі та віддав 1 асист. Можливо, для українця настав час нового виклику.

Владислав Крапивцов («Жирона», 2025 - т. ч.)

Після розпаду «Дніпра-1» голкіпер мав опинитись в Англії. Однак «Арсенал» за підсумками перегляду не запропонував контракт, а «Челсі» вже не мав змоги підписувати гравців із-поза меж ЄС. Наприкінці 2024 року воротар вирушив до Іспанії, де в грудні успішно пройшов перегляд у «Жироні». 18 травня 2025 року дебютував у Ла Лізі в програному матчі «Реал Сосьєдаду» (2:3). В сезоні-2025/2026 провів 2 стартові зустрічі, в яких пропустив 6 голів (поразки 1:3 від «Райо Вальєкано», та перші 2 голи в тій грі пропустив ще Пауло Гассаніга, та 0:5 від «Вільярреала»).
Ігор ЯВКІН