Латиноамериканізація Кривбасу. Що відбувається та чого чекати далі

З моменту свого повернення в українську Прем'єр-лігу «Кривбас» загалом ніколи не справляв враження клубу, який вважає за краще робити ставку виключно на вітчизняних гравців. Навпаки, «біло-червоно-чорні», покликавши на тренерський місток Юрія Вернидуба, чітко дали зрозуміти - вони готові підписувати не лише українців, а й легіонерів найрізноманітніших національностей, аби тільки ті були готові грати в умовах війни та демонструвати гідний рівень виступів.

Вернидуб раніше дуже якісно попрацював із легіонерами у «Зорі» та молдавському «Шерифі», а тому певний досвід у тому, як знаходити підхід до іноземців, виробив. У свій перший сезон у «Кривбасі» наставник отримав у розпорядження таких іноземців як Ріфет Капіч, Даніель Соса, Іван Дібанго та Жан-Морель По. Усі вони залишили вкрай позитивне враження про себе, нехай навіть останньому не вдалося зробити це безпосередньо на полі, проте своїми людськими якостями він заслужив на зворушливий ролик від клубу, коли настав момент прощатися…

Не дивно, що у подальшому боси «Кривбасу» визнали ставку на легіонерів вдалим досвідом, й продовжили підписувати іноземців, як під Юрія Вернидуба, так і під нідерландця Патріка ван Леувена, котрий прийшов йому на зміну влітку. Зокрема, буквально днями - 6 вересня - «Кривбас» офіційно відрапортував про укладання контракту із 19-річним еквадорцем Жоелем Маєю, який став уже дев'ятим латиноамериканським легіонером у нинішньому складі криворізького клубу.

Взагалі минулого літа у «Кривбасі» стався справжній бум на футболістів з Південної Америки, внаслідок чого ми сміливо можемо говорити про своєрідну латиноамериканізацію «біло-червоно-чорних». Судіть самі, окрім згаданого вище Майї, у літнє трансферне вікно-2025 до криворізького клубу прийшли: венесуельці Андрусв Араухо, Карлос Парако та Карлос Рохас (за перших двох «Кривбас» навіть виплатив відступні - по 250 тисяч євро за футболіста), болівієць Хосе Флорес, а також бразильці Тьяго Боржес та Гільєрме Баїя.

Чому вибір було зроблено саме на цей ринок? Очевидно, що є як мінімум три фактори. По-перше, «Кривбас» налагодив ділові зв'язки із агентами та скаутами, відповідальними за цей регіон. По-друге, запросити умовного венесуельця, болівійця чи навіть бразильця в Україну, навіть в умовах війни, бачиться цілком вирішуваним завданням, причому за адекватні їхньому реальному рівню гроші. По-третє, у «Кривбасі» не могли не надихнутись як мінімум досвідом підписання на початку нинішнього року венесуельського вінгера Глейкера Мендоси.

Мендоса був підписаний на початку лютого з клубу другого дивізіону чемпіонату Венесуели «Ангостура». Український клуб, що більш ніж логічно, вирішив перестрахуватися, оформивши перехід іноземця на умовах оренди з терміном дії до кінця календарного року. При цьому, що важливо, у «Кривбасі» одразу обумовили із керівниками «Ангостури» опцію викупу, яка була включена до початкової угоди.

Не можна сказати, що Мендоса так одразу взяв та й засяяв у складі «Кривбасу», однак свій рівень та потенціал цей легіонер продемонстрував досить швидко. Причому не у поєдинках із аутсайдерами УПЛ, а у матчі проти одного з визнаних грандів ліги - «Шахтаря». У ворота «гірників» Глейкеру вдалося забити м'яч після блискучої роботи на фланзі та відмінного швидкісного ривка, що забезпечило «біло-червоно-чорним» нічию у тому матчі - 1:1

Невдовзі після цього Мендоса отримав виклик до національної збірної Венесуели, а клуб оформив перехід його земляка Майкена Гонсалеса - також на правах оренди до кінця 2025-го і з опцією викупу. Це було загалом правильне рішення, яке дозволяло «Кривбасу» забезпечити максимально швидку та якомога простішу адаптацію до України та її футболу одразу обом венесуельцям.

Але далі сталося те, про жахіття чого Мендоса у своєму колишньому житті міг тільки здогадуватися. Після чергового варварського обстрілу Кривого Рогу російською армією Глейкер у компанії бразильця Маттео Аморозо залишив не лише місто, де базується «Кривбас», а й Україну. Більше того, спочатку доходили такі новини, що повертатися ані перший, ані другий абсолютно не збираються, через що криворізькій команді довелося грати без венесуельця, котрий продемонстрував свою здатність забезпечувати результат навіть у найскладніших протистояннях.

Незабаром, на щастя, «Кривбас» зумів переконати Мендосу і той повернувся до України, але до кінця сезону вже практично не грав, встигнувши ще й травмуватися. І якщо влітку від опального Аморозо криворізький клуб вирішив позбутися, відправивши бразильця в оренду у «Зімбру» з Молдови, то Мендоса залишився і у стартових чотирьох турах сезону-2025/26 УПЛ демонструє чудову ефективність роботи на полі, забивши 1 м'яч та віддавши вже 3 результативні передачі!

Очевидно, що «кейс Мендоси» багато в чому призвів до того, що у «Кривбасі» ще більш уважно почали придивлятися до ринку Південної Америки, причому не лише до Бразилії, як це робить, наприклад, «Шахтар». Під Патріка ван Леувена криворізький клуб підписав вже майже добру команду південноамериканських легіонерів, причому, на чому обов'язково варто загострювати увагу, - усі вони молоді та в перспективі можуть принести «Кривбасу» прибуток на трансферному ринку.

Щоправда, тут настає момент подумати про те, як нинішня стратегія «Кривбасу» покаже себе у найближчому майбутньому, якщо уявити, що ставка на Мендосу та більшість інших південноамериканських новачків продовжуватиме забезпечувати хороші результати. Логічно припустити, що за цим почнуть надходити пропозиції щодо продажу гравців від інших клубів, і ось там у «Кривбасу» буде два варіанти - погоджуватися, або ж відмовлятися та залишати лідерів у команді.

Наприклад, випадок із Іваном Дібанго проілюстрував те, як у «Кривбасі» не розібралися в ситуації та не змогли продати свого гравця на, як наразі бачиться, піку його можливостей у команді. Наразі камерунець після тривалої перерви, спричиненої травмою, продовжує відновлювати кондиції, але поки що лише працюючи за індивідуальною програмою. Влітку жодних реальних можливостей вигідно продати Івана у «біло-червоно-чорних» не було, та й не факт, що вони з'являться в майбутньому, тому що для цього фулбек має як мінімум повернутися на колишній рівень виступів, що після важких травм виходить далеко не у всіх футболістів…

Але в аспекті південноамериканського вектора кадрової роботи «Кривбасу» варто говорити про надзвичайну важливість свого роду прецедентів. Аби у перспективі справді завоювати найкращі позиції на цьому ринку, де талантів реально не бракує, криворізькому клубу просто необхідно зробити кілька правильних трансферних кейсів, продавши гравців із цього регіону до більш статусних клубів за хороші гроші, але не перетримуючи та не ускладнюючи ці угоди. Тоді, як це відбувається нині у «Шахтаря» в Бразилії, «Кривбас» реально здобуде популярність серед молодих футболістів низки країн Південної Америки, й домовлятися про їхній переїзд до України буде ще простіше. Більше того, мову можна буде вже вести і про більш статусних та якісних виконавців, яких часто в такому віці люблять називати вундеркіндами, проспектами, діамантами юнацьких академій тощо.

Щоправда, зазначений вище оптимістичний розклад багато в чому ґрунтується на двох факторах. Перший - це успішна гра латиноамериканців, які масово прибули до «Кривбасу» за останні кілька місяців. Друге - це припущення, що така ставка на легіонерів із цього регіону справді є частиною клубної стратегії, а не лінією поведінки групки агентів, які вирішують тим самим виключно свої «шкурні» інтереси.

Втім, мине зовсім небагато часу і ми, без усяких інсайдів та чуток, самі чудово зрозуміємо, що до чого й куди реально рухається цей істотно оновлений «Кривбас». І це чудова нагода уважно стежити за криворізькою командою в УПЛ, де вона після чотирьох турів набрала 9 очок й займає високу четверту позицію, випереджаючи набагато амбітніші та фінансово потужніші проекти, як то «Металіст 1925», «Карпати», ЛНЗ та «Полісся». Скажете, що це тільки поки що? Ну, от і подивимося…