Артета-тренер 3: Ворог у тіні. Арсенал може не виграти титул через Мікеля

«Арсенал» поступився «Ліверпулю» (0:1) у матчі сезону АПЛ, як кажуть деякі. Тепер відставатиме від, мабуть, свого головного конкурента за набраними очками. Знову. Трава - зелена, небо - блакитне, а «Арсенал» у чемпіонській гонці намагається наздогнати свого конкурента. Так завжди, з року в рік. І ніколи «каноніри» не наздоганяють. Трагедії у факті поразки команди «Ліверпулю», звісно, нема, але ситуація все-таки кепська з іншої причини: Артета геть не допомагає «Арсеналу» у чемпіонській гонці. Вкотре «пушкарі» позаду через нього. Ворог команди на шляху до титулу просто зараз не травми чи занадто круті опоненти, а сам Мікель. Ворог у тіні. Тому й відсилка до останньої частини трилогії про Людину-павука, де Паркер вів боротьбу не стільки зі злодіями, скільки із самим собою. Саме його власна сила - найнебезпечніша та найбільш руйнівна. Як і дії Артети.

У цьому тексті доведу, що іспанський спеціаліст винний у поразці «Ліверпулю» та що між «Арсеналом» і титулом насправді зараз стоїть лише Мікель. І ні, я не буду пропонувати звільнити Артету зі словами «а от тоді-то все я-а-а-ак запрацює!». Мабуть.

Ліверпуль просто зараз - слабкий

Авжеж, це лише у порівнянні з найкращими. Звісно, «Ліверпуль» у топ-1% найсильніших клубів світу. Але ж якщо ти серед топів, то і порівнювати варто саме з топами. І ось тут він поступається. Особливо якщо уявити його дуель з «ПСЖ», «Баварією» або «Барселоною». Все ще крутий, але навіть візуально - слабший, аніж у попередньому розіграші АПЛ. Основна причина у Слоті та його перебудові. Головне: «Ліверпуль» змінюється. У минулому сезоні вперше за багато років мав менше 60% володіння у чемпіонаті. Тобто оновлення почалися вже тоді, але влітку керівництво вирішило повністю довіритися нідерландському тренеру. У якийсь момент це буде команда саме Слота. Це вже не команда Клоппа, бо основні механізми Юргена більше не працюють. Поки «Ліверпуль» у цьому плані ні те ні се.

За 270 хвилин в АПЛ у Салаха 70 дотиків до м'яча у фінальній третині поля. Тобто у середньому на 1 він витрачає трохи менше 4 хвилин (3.86), середній показник за 90 хвилин - 23. У попередньому сезоні було по 3 хвилини на дотик (3.02), 30 за матч. За торканнями м'яча у штрафному майданчику ще гірше: було 9.5/90 хвилин, стало 2.83. Тобто єгиптянин, по-перше, менше залучений до гри команди та, по-друге, менше отримує м'яч у небезпечних зонах. «Ліверпуль» намагається позбавитися залежності від Салаха. Сам Мо, до речі, не у формі, тому свої рідкісні дотики часто перетворює у «гарбузи». Це не єдина зміна, але найбільш показова. «Ліверпуль» йде від старого до нового, і цей шлях - важкий. Керкез, Фрімпонг та Вірц досі не інтегровані повноцінно. Хто б міг подумати, що найкраще адаптується одразу Екітіке.

У перших матчах сезону «Ліверпуль» страждав. У кожному з 3 дебютних поєдинків пропустив акурат по 2 голи. «Кристал Пелас» (2:2, поразка у серії пенальті) віддав Суперкубок - усі сказали, що все одно турнір неважливий. Проти «Борнмута» (4:2) врятувався від втрати очок лише через перший більш ніж за рік успішний матч К'єзи. «Ньюкасл» (3:2) вдалося переграти завдяки голу 16-річки. Ок, внесок Слота тут також є, він «вгадує» із замінами, однак що ставка на К'єзу, що на Ріо - це про віру, а не про план. Голи обох - диво. Ти не можеш закладатися на диво щотижня у сезоні. Але з «Ліверпулем» це траплялося. Він набирав бали, але не грав добре. «Ньюкасл» йому двічі у меншості забив, «Борнмут» - коли «червоні» вели 2:0 у рахунку. З цим «Ліверпулем» можна грати. Його можна перемагати.

Але Арсенал навіть не спробував виграти

Давайте одразу проговорю: я знаю, що травми. Чудово усвідомлюю. Без Сака, Едегора та Гаверца жити набагато важче, аніж з ними. Але ж улітку «Арсенал» витратив купу грошей на новачків, щоб мати по 2 опції на кожну з позицій. Влітку «каноніри» зробили достатньо, щоб у поєдинках, коли хтось з лідерів недоступний, претендувати на перемогу. Ну, хоча б намагатися виграти. Робити хоч щось. В основі вийшли Мадуеке та Дьокереш. З лави запасних швидко з'явився Москера. Не швидко, але також опинився на полі Езе. Тімбер, Райс, Калафьорі - мрія будь-якого тренера, який ставить футбол з розрахунком на атаку. Однак «Арсенал» завдає тільки 9 ударів по воротах суперника до пропущеного гола, а за весь матч набиває тільки 0.55 xG. Ну не виходить у мене виправдати такий показник проти команди, яка від усіх пропускала по 2, відсутністю лідерів після літніх придбань.

Але футболісти - то інструменти у руках тренера. Так далеко не завжди, але у найкращих клубах світу - саме так. І ось Артета після 0:0 у першому таймі віддає супернику територію та м'яч. До перерви рахунок за пасами у фінальну третину поля - 24:41, після та до голу - 57:30. І це не «Ліверпуль» додав, а «каноніри» почали зустрічати нижче та дозволяли опоненту діставатися до їх воріт. І я не говорю, що такий підхід - поганий. Проти «МЮ» за рахунку 1:0 він приніс команді перемогу. Але після перерви з «Ліверпулем» команда не створювала моментів, вона відмовилася від претензій на перемогу. Якщо суперник подарує гол - чудово, якщо раптом ні - і нічого, нічия 0:0 на арені прямого конкурента є хорошим результатом. І воно дійсно так, але ж опонент, як написав вище, зараз вразливий. Якщо не намагатися перемогти «Ліверпуль» на його полі зараз, то коли взагалі?

Робота тренера - це про вміння скористатися можливістю

Ультимативний приклад - Слот у попередньому сезоні. Прийшов у команду та не отримав новачків (ну не будемо ж ми К'єзу всерйоз враховувати, так?). Вирішив спростити важку гру, яка не давала максимального результату з Клоппом. Побачив, що Салах може тягнути, та зробив максимальну ставку на нього. Після провалу конкурентів на старті зрозумів, що є шанс навіть виграти титул. Тому нічого не перебудовував за великим рахунком. Всі головні зміни здійснив у перші місяці сезону, а далі просто не заважав команді перемагати. Тобто побачив можливість зробити трохи краще та виграти титул - вхопився за неї та не відпускав, доки коментатори всього світу не оголосили, що «Ліверпуль» став чемпіоном АПЛ. Це і є робота тренера - бачити такі можливості та користуватися ними. Ти підлаштовуєшся під обставини, а не тільки гнеш свою лінію.

І от зараз був такий шанс. «Арсенал» міг не виграти титул, але перемогти «Ліверпуль» та закласти величезний фундамент для успішної гонки за чемпіонство. Бо була б упевненість у власних силах після великої перемоги. Бо була б перевага у очках. Бо був би тріумф на чужому полі, а у другому колі - вже домашній матч з прямим конкурентом. «Арсенал» ризикував би програти, але він програв і так. Нічого не отримав. Але ще навіть не спробував перемогти. Цей «Ліверпуль» можна перестріляти. «Кристал Пелас», «Борнмут» та «Ньюкасл» були справді близькі, але не вистачило крутих футболістів. «Арсеналу» могло вистачити. Він міг обрати не обережний план на матч, а сміливий. Піти на обмін атаками та моментами. А там і Салах не у формі, і Вірц не інтегрований, і Гакпо усього лише Гакпо. Артета не побачив можливості. Або побачив і не наважився нею скористатися.

Артета і виграє, і програє через свою впертість

Неможливо казати, що тренер «не такий», коли він тричі поспіль фінішував з командою на другому місці в АПЛ. Особливо коли він прийняв цю команду у момент, коли та навіть у єврокубках не виступала. Артета - безумовно топовий спеціаліст. Але кожен топовий наставник має свої переваги та недоліки. Наприклад, Гвардіола інколи ускладнює тоді, коли цього можна не робити. Конте хоче відчувати любов керівництва та розуміє тільки мову подарунків-трансферів. Клопп недостатньо прагматичний. Енріке не готовий підлаштовуватися під футболістів. Анчелотті не довіряє молоді та не має важких тактичних планів. Нема ідеальних. Кожен має недолік. Але деяким їхні недоліки не заважають вигравати трофеї. А деяким - дуже так. Артета поки що скоріше серед других. Бо він вкрай впертий.

Мікель щиро впевнений, що прагматичний підхід принесе йому успіх. У довгостроковій перспективі більш прагматичний варіант - мати на позиції форварда Гаверца, а не класичну «дев'ятку». Бо тоді команда не буде залежати від форми нападника. Але це, звісно, коли нема можливості мати пару опцій. Якщо є можливість, то нехай на кожній позиції буде по 2 футболісти. А ще краще, щоб усі новачки могли закрити по декілька. Наприклад, Мадуеке грає на обох флангах, Езе - зліва та у центрі під нападником. Те саме з Калафьорі, Тімбером, Вайтом, Меріно, Троссаром… А ще найбільш прагматичний варіант на дистанції у цілий сезон - не програти у Ліверпулі. Бо нічия - ок. Вигравати тут необов'язково, щоб стати чемпіонами. Головне не поступитися. Тому і оборонний план зі старту та боязкий після перерви. «Арсенал» злетів так високо через прагматичний підхід Артети та впевненість тренера у ньому. Не чемпіон з тієї ж причини.

Арсенал має все, щоб виграти титул АПЛ

Команда найбільш варіативна з усіх лідерів ліги. В один день вона може громити «Лідс» (5:0) та грати сміливо, в інший захищає мінімальну перевагу проти «Манчестер Юнайтед» (1:0). Виграє, до речі, в обох сценаріях-випадках. «Ліверпуль» шукає себе та ризикує стати засильно заточеним під контратаки. «Манчестер Сіті» також у пошуках, там також спроби діяти більш вертикально та пресингувати високо. «Арсенал» - стала структура. Вже не перший рік. Минулого було забагато нічиїх (аж 14!), але тепер команда набула Дьокереша та лаву запасних - з новими опціями Артета зможе вирішити цю проблему. Відверто поганих матчів у сезоні «каноніри» досі не мають. Я вище розніс Артету за дуель зі Слотом, але ж гра - нічийна, на 0:0 та з рахунком 0:0 за «big chances». Якби не Собослаї, була би нічия - результат, який більш вигідний саме для «Арсеналу».

У мене закінчилася фантазія. Я не знаю, що ще потрібно «Арсеналу», щоб виграти АПЛ. Це максимум. Авжеж, у чемпіонаті Англії бувають сезони, де видаєш чемпіонський показник у 90+ набраних очок та залишаєшся без трофея, але якщо раптом «Ман Сіті» та «Ліверпуль» до цієї позначки не дістануться, то якою буде причина, чому «Арсенал» не чемпіон? Я можу уявити лише одну, і це Мікель Артета. Вирішить не вписувати Дьокереша, бо Гаверц - більш вигідний варіант на дистанції. Випускатиме на поле одночасно замало креативних футболістів. У момент, коли Езе буде у кращій формі, використовуватиме Едегора, бо той більший гарант безпечного володіння та краще розуміє принципи гри. Не виграє жодного поєдинку проти топ-суперників, бо кожен раз намагатиметься у першу чергу не поступитися.

Тобто буде ухвалювати неправильні рішення через власну впертість. Він може. І він точно інколи буде. І ось тоді «Арсенал», можливо, не стане чемпіоном АПЛ. Бо він і досі, як на мене, головний фаворит. І це не зміниться, доки «каноніри» не відстануть від одного з прямих конкурентів на відстань хоча б у 7 очок. «Арсенал» може на полі більше за інших. «Арсенал» готовий до чемпіонства. Футболісти також готові. Але чи готовий Артета? У матчі з «Ліверпулем» він довів, що ні. Станом на останні дні серпня не був готовий. Але сезон довгий та завершиться аж у травні. Час є. Й увесь цей час Артета боротиметься не тільки і не стільки зі своїми тренерами-опонентами, скільки з собою. Він повинен пройти цю особисту арку розвитку та дещо змінитися. На ось той 1%, якого завжди не вистачає, щоб виграти титул та завершити історію хепі-ендом. Це вже третя спроба. Вже час.

Якщо «Арсенал» не виграє титул, то керівництво, ймовірно, розглядатиме варіант заміни Артети на іншого тренера - такого, який готовий вигравати для клубу трофеї. Я не вважаю таке потенційне рішення правильним, але я б його зрозумів та зміг прийняти. Бо інколи варто прощатися з тими, хто заважає тобі зробити крок уперед. У трилогії Сема Реймі про Людину-павука частина, де Пітер Паркер бореться з симбіонтом та своєю темною стороною, стала останньою. Ця перемога стала найбільшою для героя, тож режисер не мав гідного сценарію для продовження. Історія його не потребувала: перемога над ким була б ціннішою? Історія Артети, «Арсенала» та їхньої боротьби за титул також отримує триквел та також ризикує залишитися без продовження: або щасливий фінал, або поразка головного героя самому ж собі, після якої, можливо, просто не варто буде більше про нього «знімати».