Схилимо голови. «Донецький шахтар, що ти вже поробиш…»

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фаната донецького «Шахтаря» Андрія «Тухана» Ботнаря, який віддав життя за Україну рівно три роки тому, 3 вересня 2022-го.

Оскільки інформації про Андрія в мережі обмаль, зацитуємо спогад про нього волонтерки Євгенії Духопельникової, який вона залишила в себе у Фейсбуку через рік після загибелі. Спогад без прикрас і цензури, тому окремі слова подаємо з зірочками.

Мій друг, сержант Б., чесно кажучи, довбой#б і інколи страшенно мене бісить. По-перше, він скінхед. Ну камон, я дев'ять років перебуваю в постійному здивуванні: як я можу називати своїм другом скінхеда, отакого, зататуйованого рунами про велич білої раси, серйозно? Ще й ультра «Шахтаря», Господи прости.

По-друге, сказати, що сержант Б. матюкається - нічого не сказати. Матом він розмовляє. Тобто, замість коми він каже «#бать», а замість крапки - «#бать нах#й бл#дь».

До речі, української він не знає. Ну от не знає і крапка. Тобто «#бать нах#й бл#дь». Він донецький шахтар, що ти вже поробиш. По- третє, сержант Б., кхм, я б сказала, паплюжить світлий вигляд Збройних сил України. Але ніт. По формі він ніколи не бухає - це позиція. А от як він може запалити не по формі... Краще вам того не знати.

Що вам ще сказати... Сержант Б. - #банутий батечко, що сам виховує доньку-підлітка, і щодо її виховання ми постійно з ним собачимося, бо я не згодна з його методами. А, до речі про «собачимося» - ми підкинули їм з Кет чарівне щеня чорного тер'єра, і, звичайно, сержант Б. був дуже проти (і навіть влаштував у квартирі мітинг з плакатами від імені себе й котів «ні - собакам в домі!»), А потім, звісно, закохався ще в одну свою дівчинку, і гуляє з нею сонними, вже прохолодними харківськими ранками.

Вже вісім років він підкидає мені в хату свою військову снарягу і я перечіпляюся через ці кляті мішки зранку з думкою «щоб тебе підняло та гепнуло». А мій рюкзак він поволік на цю війну і я обіймала його (сержанта, а не рюкзак, хоча...) зранку 24-го поверх тих лямок, а він казав: «Давай, вже, жінко, уй#буй, в тебе діти, давай, не тупи, давай, пока. #бать нах#й бл#ть». А, до речі, сержант Б. - довбаний патріархал, він завжди приходить до мене і каже - Юджин (він зве мене саме так - Юджин), тобі б мужика нормального. Давай вже ото, я поремонтую. Хоча, М, здається, йому норм.

А так, до речі, пропозицію моїй найкращій подрузі він робив при мені, як єдиному свідку, але вони, дупи скучні, так і не зібралися одружитися, бо то плаття не пасує, то ніч коротка, а то мль шустрий. Мабуть вона має більше права про нього розповідати, але вона те і так зробить, а в мене своє...

Менше з тим. Маму мою він зве Дмитрівна. Вона біситься, але не сильно, бо теж того довбня любить. Особливо, коли він шосту годину плаває в ванній. Він, знаєте, дуже любить плавати в ванній і ми його стібемо жовтенькою гумовою качечкою. Я бачила в Амстердамі цілий магазин жовтих гумових качечок і думала купити йому з десяток. Але магазин був зачинений. А плавати сержант Б., до речі, не вміє. Хіба з гумовою качечкою. Менше з тим... Він вчить Мітьку тактичному пересуванню (і, слава Богу, бо почали вони обидва з мене), а мою Катьку підкидає в повітря і катає на коліні.

Господи, це так тупо - розповідати про любов. Нє, не кохання. Просто любов. Можна написати тисячу слів, але все одно ніхто ніх#я не зрозуміє. Крапка. #бать нах#й бл#дь. Я б не могла попросити у долі кращого друга.

А, ну так. І ще одне.

На фотці - ми разом останній раз в цьому житті. Бо сержант Андрій Валентинович Ботнар загинув під час оборони міста Бахмут рік тому, 3 вересня 2022 року. Але що це міняє? And nothing else matters. Прости, що я плачу. Ти б сказав: «Юджин, дура, хуле ты ревешь, #бать нах#й бл#дь».

Читайте також:

Схилимо голови. Фанат Шахтаря поліг за Україну, відмовившись від еміґрації