ФІЛІППОВ: «Атмосфера у Поліссі відмінна, а умови кращі, ніж у Бельгії»

Форвард Полісся Олександр Філіппов поділився враженнями від виступів за житомирський клуб:

«Перші враження від «Полісся»? Тільки позитивні враження. Я прийшов у колектив, де знав багатьох хлопців. Плюс тренерський склад прийшов разом зі мною з «Олександрії», тому адаптація майже не потрібна. Усі хлопці позитивні, усі посміхаються - дуже легка атмосфера, все тихо та гладко.

З ким грав раніше? Я рік тому грав у «Дніпрі-1», тому знаю хлопців 7-8. З кимось перетиналися на футбольних полях, грали один проти одного. Менше знайомий із легіонерами та молоддю, але з кожним тренуванням розуміння додається, звикаємо один до одного.

Тренувальна база в Житомирі? Перший етап підготовки був у Житомирі. До цього спілкувався з хлопцями, які розповідали про базу. Одним словом - «вау». Всі умови: відновлювальні процедури, медичне обладнання, якісні футбольні поля - все на дуже високому рівні.

У «Поліссі» умови кращі, ніж у моєму бельгійському клубі «Сент-Трейден». Там був невеликий комплекс, два гарні поля та синтетика на стадіоні, але не вистачало відновлювальних процедур, не було місця для проживання футболістів. Перед матчами не заїжджають у готель - збираються на стадіоні за три години до гри. Ми в Україні звикли заїжджати напередодні, відпочивати. Там після обіду одразу готуєшся до гри - важко. Між тренуваннями теж не було де відпочити, максимум - сидиш у роздягальні чи на дивані в тренажерці. Відновлення? Сам шукаєш масажиста. Це залежить від бюджету клубів. «Сент-Трюйден» - не найбагатший клуб Бельгії. Хлопці з «Гента» казали, що там інший рівень - усе є.

Як відбувся перехід у «Полісся»? Після сезону в «Олександрії» під час відпустки агент сказав, що є розмова з «Поліссям». Потім з'явився ще один варіант, але я хотів у Житомир. Особисто подзвонив Руслану Ротаню, сказав: хочу бути в команді. Він відповів: трішки потрібен час. Я чекав, поки він проведе переговори з керівництвом і зрозуміє ситуацію в команді. Добре, що все склалося.

Сезон в «Олександрії»? Дуже позитивний. Жодного негативного моменту не згадав. Ми були як сім'я. Індивідуально - хет-трик «Шахтарю», великі перемоги над сильними суперниками, хороші ігри з «Динамо», «Шахтарем». Незважаючи на поразки, команда росла. Друге місце при нашому бюджеті - це велике досягнення.

Фізична форма? Парадоксально, але зараз, у 32 роки, почуваю себе дуже добре. Завдяки тренерам із фізпідготовки додалося більше швидкісної роботи, що важливо для нападників. Порівняно з «Десною» чи «Дніпром-1», де кілометраж був схожим, тут інтенсивність вища. Нам важко, але ми розуміємо, що це потрібно для сезону.

Збірна України? Дуже хочу потрапити в національну команду і щодня працюю для цього. Але є досвідчений тренерський штаб, який бачить картину. Якщо зараз мене не викликають - значить, є кращі. Це стимул. Треба працювати, вірити й робити свою роботу в клубі. Вік - не проблема: 32 чи 34 роки. Все буде добре».

Повернення в Україну після війни? Починав у Бельгії з великими планами, але не все склалося. Перший рік був складним, далі хотів піти в оренду. Пішов у «Ригу», бо чемпіонат Латвії тільки починався, були хороші відгуки. Але почалася війна - дуже важко морально. Думки про родину, про Україну. Врешті вирішив повернутися, бо хотів бути ближче до дому, до сім'ї та грати в українському футболі».