Помер Валерій Рикун, батько Олександра Рикуна

У ніч з 1 на 2 серпня в Дніпрі перестало битися серце Валерія Рикуна, призера юнацького чемпіонату Європи з футболу 1969 року, батька легенди українського футболу Олександра Рикуна.

Валерій Рикун народився 5 вересня 1950 року. Футбольний шлях Валерій розпочав у дніпровському «Дніпрі» і швидко став одним з улюбленців вболівальників через свою філігранну техніку, азарт та небажання програвати.

У 1969 році у складі юнацької збірної СССР Рикун-старший здобув бронзові нагороди юнацького чемпіонату Європи (U18), отримавши приз найкращого півоборонця турніру. Після цього юнака забрали до дублю київського «Динамо» під прикриттям служби у внутрішніх військах, хоча тренер збірної Євген Лядін складав йому протекцію до «Динамо» московського. До того у 1968-1969-му Валерій встиг провести п'ять поєдинків у першоліговому «Дніпрі», яке якраз очолив Валерій Лобановський.

Врешті, заграти у «Динамо» Рикуну не вдалося, а згодом через певні проблеми його було взагалі відраховано з команди та переведено до військової частини. Після закінчення служби Валерій повернувся до Дніпра, однак на передсезонному зборі в Сочі разом з партнером за командою Василем Лябиком серйозно порушив режим і, відмовившись вибачитися перед Валерієм Лобановським, був відрахований з клубу.

На цьому кар'єра Рикуна-старшого на професійному рівні закінчилася. Він влаштувався працювати слюсарем на завод та продовжив виступи на аматорському рівні за команду «Вихор», будучи справжньою зіркою любительського футболу Дніпра. Проте від розгульного способу життя Валерій не відмовився, продовжуючи обмивати перемоги вже з новими партнерами по команді. Доходило до того, що тодішній тренер «Вихора» Цалік Цадиков забирав заробітну платню футболіста і сам купував йому одяг, аби той не пропив усе одразу.

Декілька років поспіль Рикун визнавався найкращим гравцем чемпіонату області, однак на вищий рівень переходити не бажав, і зрештою у 1974-му терпіння Цадикова луснуло - він відрахував скандального гравця з команди. Однак, бажаючих бачити у своєму складі такого кваліфікованого футболіста, на аматорському рівні було вдосталь, тож Валерій продовжував грати, перекваліфікувавшись у центрального оборонця.

Таланти батька пізніше перейняв народжений у 1978 році син Олександр, який попри проблеми з режимом досі вважається одним із найкращих півоборонців у незалежній історії українського футболу. Рикун-молодший грав за нікопольський «Металург», «Дніпро», маріупольський «Металург», «Металіст», національну збірну України.

Також Валерій Рикун виховав доньку Наталію і мав внука Антона.