Скринька Андорри. Як Полісся підставило український футбол на край прірви

Все колись відбувається вперше. Наприклад, минулого тижня вперше у єврокубках зійшлися клубні команди з України та Андорри. Честь першої представляло «Полісся» з Житомира, а ось честь другої - країни, де мешкає втричі менше людей, аніж у рідному місті четвертої команди УПЛ-2024/25 - команда під назвою «Санта-Колома», яка стала третьою за підсумками минулого сезону у першості Андорри.

Здавалося б, підопічні Ротаня вже у першому матчі повинні будуть вирішити результат двоматчової дуелі за прикладом «Шахтаря» у поєдинках із фінським «Ільвесом» в Лізі Європи, але… Замість цього трапився перший по-справжньому гучний та сенсаційний провал в історії всього вітчизняного клубного футболу за останні пару десятків років. Хоча чи провал? Швидше, фіаско, ганьба, катастрофа, формене приниження… Усе це цілком підходить під опис поразки «Полісся» від «Санта-Коломи» з рахунком 1:2, що зробило «вовків» володарями унікального «досягнення» - тепер команду із Житомира ще довго пам'ятатимуть наші вболівальники як колектив, який першим програв типовому представнику «футбольного карлика».

Можна скільки завгодно розмірковувати на тему того, що футбол у нинішній Андоррі знаходиться на підйомі… Що тамтешні клуби домагаються дуже непоганих, як для себе самих з історичної точки зору, результатів у єврокубках… Що в таблиці коефіцієнтів УЄФА Андорра вже випереджає такі країни як Грузія, Північна Македонія та Уельс, де до футболу точно ставляться куди професійніше… Але це все жодною мірою не повинно бути виправданням для «Полісся».

Минулого тижня поразкою від «Санта-Коломи» підопічні Руслана Ротаня, якщо висловлюватися фігурально, буквально «відкрили Скриньку Андорри», всерйоз чи то поставивши, чи то підставивши увесь український клубний футбол на край прірви. Безумовно, чекати великих успіхів від наших клубів в єврокубках за умов, коли в країні вже дванадцятий рік триває війна, четвертий із яких - повномасштабна її фаза, навряд чи доводиться. Але, якщо нам у такий складний час вдалося зберегти професійний футбол і можливість грати у єврокубках, то точно не для того, аби програвати й вилітати від колективів з країн, де футболу в принципі приділяють десь стільки ж уваги, як у нас - збереженню популяції ховрахів.

Найгірше те, що «Санта-Коломі» «Полісся», якщо оцінювати ситуацію об'єктивно, програло зовсім невипадково. Загалом ця поразка була цілком заслуженою, оскільки суперник із Андорри справді не виглядав гіршим за житомирських «вовків». Погодьтеся, що вкрай складно претендувати на перемогу (або в крайньому випадку хоча б нічию) у поєдинку, де твоя команда завдає лишень двох ударів у площину воріт суперника, причому обох ще до того моменту, коли опоненту вдається забити тобі. Так, ви все правильно прочитали - «Полісся» у першому матчі проти «Санта-Коломи» тільки двічі влучило у площину, причому перший із цих ударів (Гуцуляка) призвів до того, що «вовки» повели в рахунку. А далі… Далі був ще один удар у площину від Чоботенка і, по суті, все - лишень якісь безглузді спроби, чи то викликані реальним бажанням щось змінити, чи то просто вони виявились «футбольними конвульсіями» на полі. З моменту, коли забила «Санта-Колома» (а це сталося на 27-й хвилині) у підопічних Ротаня, якщо довіряти статистиці Wyscout, не було жодного удару у площину воріт андоррців. А мова йде про ситуацію, коли треба було спершу зрівнювати рахунок, а потім - в ідеалі - й виривати перемогу…

Тільки ось як це все зробити, якщо суперник практично не поступається тобі ані в якості ведення єдиноборств, ані у кількості організованих позиційних атак, ані навіть у точності передач із просуванням м'яча?.. Парадокс, але суперник з Андорри не захотів ставати для команди Ротаня типовими «хлопчиками для биття». Ця команда добре підготувалася до матчу, вивчила стилістику нового тренерського штабу «вовків» й не дала українській команді можливостей демонструвати той футбол, який минулого сезону давав результат Ротаню в «Олександрії».

Це і є різниця в якості підготовки до суперника в єврокубковому поєдинку. Коли твоя команда виходить на поле та розуміє, чого чекати від опонента у більшості ігрових ситуацій. І, якби все житомирянами було зроблено правильно, тоді точно не довелося б після гри виходити до журналістів та вболівальників із фразою на кшталт: «Так вже сталося…»

Напередодні матчу-відповіді в Андоррі футболістам «Полісся» важливо пам'ятати (окрім того, що президент клубу Геннадій Буткевич прописував у їхніх контрактах «шоколадні зарплати» явно не для того, аби його команда ганебно вилітала від «футбольного карлика») і минулий сезон, коли дебют «вовків» у єврокубках обмежився тільки двома матчами. Тоді, нагадаємо, «Полісся» спіткнулося на першому ж опоненті - словенській «Олімпії» (0:2, 1:2), хоча підходило до старту сезону із великими очікуваннями та новим амбітним наставником на чолі.

Поразкою від «Санта-Коломи» гравці «Полісся» довели програшну серію клубу в єврокубках до трьох матчів поспіль, причому ці три матчі стали для «вовків» прем'єрними на континентальній арені. Вибачте, але ми точно ведемо мову про наявність амбіцій у цього клубу, якщо його перша команда вже другий рік поспіль настільки безпорадно виглядає на першій же стадії своїх «великих єврокубкових стартів»?

Чи все вже втрачено для «Полісся»? Безперечно, ні. Більше того, напередодні матчу-відповіді проти «Санта-Коломи» як мінімум автор цих рядків сміливо назвав би саме житомирських «вовків» фаворитом за право пробитися до третього раунду кваліфікації Ліги конференцій. Все ж таки андоррці у першій грі зіграли дуже чудово - так, як у андердогів, як правило, виходить тільки раз на рік. Це щось із розряду приказки, коли раз на рік й палиця стріляє.

Зрештою, за весь час єврокубкових виступів «Санта-Колома» лишень один раз примудрялася проходити два раунди кваліфікації, причому тоді все було дуже «на тоненького» і в кожному з раундів доводилося грати додатковий час. Йдеться про сезон-2023/24, коли андоррці у Лізі конференцій спершу пройшли валлійський «Пеннібонт» (1:1, 2:0 - у додатковий час), а потім здолали чорногорську «Сутьєску» (0:2, 3:0 - у додатковий час). Неважко зауважити, що тоді перед кожною грою у відповідь «Санта-Колома» була типовим андердогом і, висловлюючись спортивною термінологією, в результаті просто «стрибала вище голови», користуючись очевидною недооцінкою з боку суперників.

У нашому випадку недооцінка «Санта-Коломи» з боку гравців «Полісся», очевидно, вже відбулася у першій грі, коли й було зафіксовано сенсаційну поразку українців (1:2). І тепер «вовкам» у матчі-відповіді потрібно виправляти становище, а не валяти дурня. Щось схоже в історії «Санта-Коломи» було в сезоні-2018/19, коли в рамках другого раунду кваліфікації Ліги Європи андоррці спершу сенсаційно обіграли ісландський «Валюр» (1:0), проте на повну відхопили у поєдинку-відповіді (0:3) й завершили свій «славетний єврокубковий похід».

Чи маємо ми право вимагати та чекати від «Полісся» повторення аналогічного результату, який вдався сім років тому «Валюру»? Безперечно! Інакше питання про те, навіщо було витрачати на підсилення складу цього літа двома футболістами стільки, у скільки на Transfermarkt оцінюється половина (!!!) команди-суперниці, торкнуться не тільки Ротаня, а й Шевчука, та інших високопоставлених топ-менеджерів житомирського клубу. Останнім, вочевидь, вдалося рік тому «згодувати» президенту Буткевичу якусь зручну версію вильоту від «Олімпії» (мовляв, ми новачки єврокубків й тільки на самому початку шляху), але навряд чи вдасться повторити подібний «фінт» зараз, за негативного розвитку подій у дуелі із «Санта-Коломою».

Футболісти «Полісся», не штовхайте наш клубний футбол у прірву, де навіть поразка від Андорри не є дном… Вже будьте такі люб'язні!