Що вирішило дуель Піастрі і Норріса та причини невдач Ред Булл і Феррарі

Минулого тижня в Бельгії відбувся 13-й етап Формули-1 на трасі Спа-Франкоршам, де продовжилася боротьба пілотів Макларен за чемпіонський титул. Цього разу після програної кваліфікації перемогу здобув австралієць Оскар Піастрі. Він продемонстрував неймовірну стабільність у гонці, зберігши швидкість і ресурс гуми до самого фінішу. Напарник спробував здійснити несподіваний стратегічний хід і наздогнати його, але припустився низки помилок.

Гонка також запам'яталася боротьбою за місця в топ-10, перестановками після серії піт-стопів та звитягою пілотів Феррарі, де Шарль Леклер утримав подіум, відбиваючи атаки швидшого Макса Ферстаппена, а Льюїс Хемілтон намагався відігратися після невдалої кваліфікації.

Причини таких результатів і те, хто насправді виграв, а хто програв, розглянуто в цьому матеріалі.

Старт

Перша драма почалася ще до офіційного старту гонки. Пілоти вирушили на прогрівальне коло, щоб зібрати інформацію про стан траси та повідомити дирекцію гонки, чи готові вони змагатися в таких умовах. За негайний старт виступили лише Алекс Албон і Макс Ферстаппен, тоді як більшість пілотів були проти. У підсумку FIA вирішила відкласти початок гонки, і до її офіційного старту заборонили вносити будь-які зміни в боліди.

Дощ тривав ще близько 30-40 хвилин, після чого траса поступово почала підсихати. Загалом вона була придатною для перегонів, за винятком найнебезпечнішого першого сектору - зокрема зв'язки О Руж та прямої до п'ятого повороту. Там вода ще залишалася, але ситуація не була критичною. Старт можна було дати раніше, однак вирішили зачекати до 17:20 (за київським часом), коли гонка таки почалася.

Цікаво, що старт відбувся з ходу, а не з місця. Пряма старт-фініш залишалася нерівномірно мокрою: парна й непарна сторони решітки мали б різні умови зчеплення, що могло вплинути на чесність старту.

Найбільше від рішення перенести старт коли все стало майже сухо постраждали пілоти Ред Булл, Льюїс Хемілтон та ті, хто робив ставку на дощові налаштування. Формула-1 фактично проігнорувала дощовий комплект синіх шин, створений саме для таких умов. Навіть після завершення дощу пілоти могли б проїхати кілька кіл за машиною безпеки, розігнати шини й висушити оптимальну траєкторію. Тоді боротьба на трасі та в стратегіях була б набагато цікавішою і для глядачів, і для самих гонщиків. Після фінішу кілька пілотів у своїх інтерв'ю висловилися в такому ж ключі.

Макларен: Піастрі виграв чи Норріс програв?

Бельгійський етап розпочався з переваги Оскара Піастрі над рештою пелотону, зокрема над Ландо Норрісом. Австралієць випереджав найближчого переслідувача приблизно на пів секунди як у єдиному тренуванні, так і в спринт-кваліфікації. На довгій трасі Спа-Франкоршам це небагато, але все ж помітно.

Втім, у суботу Норріс після зміни налаштувань і роботи з інженерами додав швидкості. На одній із найменш вдалих для себе трас він суттєво прогресував і в основній кваліфікації випередив напарника менш ніж на одну десяту секунди. За добу Ландо відіграв понад пів секунди відставання, але очки за кваліфікацію не дають - усе вирішувала гонка.

Старт відбувався під дощем і з ходу, що суттєво вплинуло на події. На Спа реалізувати поул завжди важко: після першого повороту йде довга пряма, де другий пілот часто має перевагу. Ситуацію для Норріса ускладнили проблеми з батареєю. На прогрівочному колі вона почала неконтрольовано витрачати заряд, і в ключовий момент розгону британець втратив потужність.

Помилку допустив і сам Ландо: його занесло на виході з першого повороту, що коштувало швидкості. У результаті Піастрі легко випередив напарника і втримав лідерство. Через проблеми з батареєю Норріс ледь не пропустив уперед Леклера та Ферстаппена, але вже за коло ситуацію вдалося виправити. Далі обидва Макларени опинилися у власній лізі.

Як я писав після спринту та кваліфікації, ключовим для Піастрі було випередити Норріса саме на старті. Адже всі подальші тактичні рішення команда зазвичай приймає на користь пілота, що їде попереду. У дощових умовах цей фактор має вирішальне значення - і в Бельгії так і сталося.

Перші пілоти, що заїхали в бокси на 12-му колі, коли траса вже була готова до сліків, виграли близько 4-5 секунд у тих, хто змінив шини колом пізніше. У Макларені ж діяли обережніше. Піастрі, як і більшість, зупинився на 13-му колі, тоді як Норріс змушений був проїхати додаткове коло на проміжних шинах. Ситуацію погіршила затримка під час піт-стопу (фото нижче). Після виїзду з боксів його відставання від Піастрі зросло з 1,6 секунди до 9,5 - колосальна різниця. Цікаво, що навіть якби обох покликали в бокси одночасно, а Ландо чекав би своєї черги позаду Оскара, він втратив би менше часу.

Однак найцікавішим став вибір гуми. Перед піт-стопом Норріса запитали, який комплект він хоче - середній, як у Піастрі, чи жорсткий. Ландо обрав хард, розуміючи, що за однакових умов наздогнати напарника майже нереально. Цей вибір виглядав ризикованим: жорсткий комплект вважався непрактичним у таких умовах, адже Піреллі цього разу експериментувала і надала незвичні склади гуми. Фактично різниця між мідіумом і хардами була такою, як зазвичай між найм'якшими і найтвердішими шинами на інших етапах. Багато хто очікував, що в таких умовах пілот просто ковзатиме по трасі, однак Норріс вирішив ризикнути, щоб мати бодай якийсь шанс відігратися.

Зрештою команда залишила обох пілотів на трасі до кінця. Перші 5-10 кіл вони показували приблизно однаковий темп, однак мідіум почав помітно втрачати ефективність. Дехто з суперників саме тоді вирішив змінити гуму, і, як показав фініш, це було правильним рішенням. На цьому етапі Норріс поступово скорочував відставання, але водночас припускався дрібних помилок, особливо в першому повороті, кілька разів проїжджаючи повз оптимальний апекс.

Після гонки чемпіон світу 2016 року Ніко Росберг зазначив:

Він зробив три помилки, а команда втратила ще близько секунди під час піт-стопу. Загалом бракувало саме цих трьох секунд, щоб атакувати на останньому колі. Хемілтон чи Ферстаппен у такій ситуації не припустилися б трьох помилок.

Чи справді так? Частково. Жорсткий комплект давав перевагу в поворотах, але залишався слизьким на різких гальмуваннях. У першому та останньому поворотах навіть зношений мідіум поводився стабільніше. До того ж траса в першому секторі залишалася вологою до самого фінішу. Тож дрібні помарки, а також одна серйозна помилка в 10-му повороті, коли Ландо вперше почав швидко скорочувати відставання, були неминучими.

Щодо Піастрі, то він провів ідеальний вікенд в усіх аспектах, окрім кваліфікації, де брак швидкості та кілька дрібних помилок коштували йому поула. Та чи був він йому потрібен?

Питання радше в іншому: чи Ландо програв через власні втрати часу, чи Оскар виграв завдяки бездоганній роботі? Я вважаю, що відповідь ближча до другого варіанта. У Норріса наприкінці міг залишитись шанс, але наздогнати й обігнати в такий короткий проміжок часу - це різні речі. Піастрі ж ідеально впорався з менеджментом гуми протягом усіх 32 кіл і проїхав гонку в стабільному темпі з мінімумом помилок. До того ж вирішальним став обгін на першому колі, який фактично визначив результат боротьби.

Непоганий вікенд для обох пілотів: кожен припускався помилок, але цього разу заслужену перемогу здобув саме Піастрі.

Наступний етап - Гран-прі Угорщини, після якого пілоти та команди підуть на 4-тижневу літню паузу - відбудеться вже найближчими вихідними, з 1 по 3 серпня. Якщо Ландо Норріс прагне залишитися в боротьбі за титул, йому потрібно перемагати саме зараз, адже з кожним етапом відігравати відставання від Піастрі ставатиме дедалі важче.

Феррарі проти Ред Булл: битва за подіум та драма других пілотів

Найближчими «суперниками» пари пілотів Макларен став звичний дует - Шарль Леклер на Феррарі та Макс Ферстаппен. Саме вони вели боротьбу за подіум.

Протягом усієї гонки вони трималися на відстані однієї-двох секунд. Однак це свідчило не про рівний темп, а про те, як дощ і рішення стюардів вплинули на плани Ред Булл. Перед кваліфікацією команда з Мілтон-Кінса, враховуючи можливі погодні зміни, зробила ставку на підвищену притискну силу, щоб бути конкурентною в поворотах.

Феррарі, натомість, хоч і збільшила притискну силу порівняно з попередніми сесіями, залишалася однією з найшвидших на прямих. Леклер у кваліфікації випередив Ферстаппена всього на 0,003 секунди - завдяки помилці Макса, що дозволило йому стартувати попереду.

У гонці ця різниця обернулася проти Ферстаппена. Хоч він і був швидшим, неодноразово намагаючись змусити Леклера помилитися, перевага Феррарі на прямих виявилася надто великою. Шансів для атаки в поворотах практично не було, за винятком кількох епізодів.

Після фінішу Макс був одним із тих, хто найгучніше критикував рішення не стартувати за дощу. Ймовірно, за інших умов він би зміг випередити Леклера.

Для інших пілотів Феррарі та Ред Булл вікенд склався менш вдало.

Льюїс Хемілтон відверто провалив кваліфікацію: він переатакував поребрик у першому сегменті, через що отримав скасування кола й залишився без часу. У підсумку семиразовий чемпіон стартував із кінця пелотону. Перед гонкою команда перевела болід на дощові налаштування, і на вологій трасі Льюїс на початку заїзду виглядав дуже швидким, випереджаючи суперників без спротиву. Однак у міру підсихання асфальту його перевага зникла.

Ключовим для результату Хемілтона став ідеально виконаний піт-стоп на 12-му колі. Тоді, перебуваючи на 13-й позиції, він першим серед усіх перейшов на сліки, що дозволило реалізувати ефективний андеркат. Після хвилі зупинок британець опинився сьомим. Рішення заїхати в бокси було продиктоване не лише правильним відчуттям моменту, а й тим, що попереду їхав Естебан Окон - повільніший на колі, але швидкий на прямих, за яким би Льюїс точно застряг і втратив час. У підсумку ранній піт-стоп спрацював ідеально.

Далі Льюїс застряг за Алексом Албоном на Вільямс, який аналогічно стримував суперників завдяки високій швидкості на прямих. Попри це, Хемілтон фінішував 7-м, відігравши 11 позицій. Результат не виглядав провальним, але, за його словами, цей етап він волів би швидше забути.

Іншу історію мав Юкі Цунода. Після оновлень японський пілот Ред Булл вперше з Гран-прі Маямі пробився до топ-10 кваліфікації, посівши сьоме місце, і мав усі шанси здобути важливі очки для команди. Проте Цунода опинився в ситуації, подібній до тієї, що сталася з Ландо Норрісом: у вирішальний момент Ред Булл не встигла покликати його в бокси. Якби Юкі заїхав відразу за Ферстаппеном, навіть потенційна затримка на піт-стопі не вплинула б так суттєво.

Цікаво, що його піт-стоп, навпаки, виявився найшвидшим на Гран-прі Бельгії. Але після неї він застряг за П'єром Гаслі, який фінішував у топ-10, хоча мав один із найгірших темпів у гонці. Як і у випадку з Леклером для Ферстаппена, перевага суперника на прямих позбавила Цуноду шансів на обгін, а згодом «вбиті» у брудному повітрі шини відправили його на 2 позиції нижче у щільній групі.

Як би там не було перший вікенд на чолі з новим керівником Ред Булл для команди пройшов добре, а в Юкі Цуноди нарешті є причини для оптимістичного настрою та очікування наступного Гран-прі.

Крах Мерседес

Для Мерседес бельгійський етап виявився невдалим і навіть шокував команду, адже ані пілоти, ані керівництво не мають чітких пояснень провалу на трасі, де ще торік вони могли оформити переможний дубль, якби не дискваліфікація одного з болідів. До того ж прохолодна погода та дощ зазвичай є сприятливими умовами для срібних стріл.

Джордж Расселл провів стабільну гонку та зумів фінішувати п'ятим, фактично їхавши на самоті після відіграної позиції на старті. Натомість Кімі Антонеллі залишився лише 16-м. Італієць зізнався, що більше не відчуває впевненості у машині, і результати це підтверджують: за всю європейську частину сезону, де очікувалися його найбільші успіхи, через знайомі траси, він не набрав жодного очка. Єдиним світлим моментом залишається подіум у Канаді, який проходив у цей же проміжок часу.

Керівництво Мерседес планує продовжити контракти з обома пілотами, причому, за словами представників команди, це бажано зробити якомога швидше задля морального стану гонщиків. Якщо для досвідченого Расселла ця ситуація не так критична, то для Антонеллі впевненість у майбутньому може стати вирішальною.

Після етапу команда провела нараду на базі колективу, аби проаналізувати причини провалу та підготуватися до Гран-прі Угорщини, де очікують на значно кращий результат.

Вільямс

Британська команда, схоже, нарешті перервала серію невдач, здобувши вагомі очки в обох заїздах. У спринті Карлос Сайнс фінішував шостим і приніс 3 бали, а в основній гонці Алекс Албон посів шосте місце та додав ще 8 очок.

Хоча один із пілотів у кожному заїзді провалювався з тих чи інших причин, загальний результат все одно значно кращий, ніж у попередніх етапах. У своїй групі команда набрала найбільше очок і зміцнила позиції в боротьбі за топ-5 чемпіонату.

Заубер

Черговий результативний вікенд для майбутньої команди Ауді. Хоча результат не такий вражаючий, як подіум на Гран-прі Великої Британії, команда знову здобула очки та продовжує стабільно поповнювати свій доробок.

Габріель Бортолетті, стартуючи 10-м, скористався помилкою Юкі Цуноди, який фактично випав із боротьби, і піднявся на дев'яту позицію, де й фінішував. Це принесло молодому бразильцю та команді ще два очки.

Цікаво, що його напарник Ніко теж мав фінішувати в топ-10, однак через незрозуміле стратегічне рішення заїхав на піт-стоп. Судячи з секторних часів і телеметрії, проблем із темпом не було, тож зупинка виглядає як невдала спроба зіграти на деградації гуми в суперників.

Альпін

П'єр Гаслі провів вражаючу гонку. За чистим темпом його машина була однією з найгірших у пелотоні, без особливих переваг, окрім хорошої максимальної швидкості. Попри це, француз упевнено оборонявся від швидших суперників позаду та вдало скористався їхніми стратегічними помилками, сам уникнувши будь-яких серйозних хиб.

У підсумку Гаслі фінішував 10-м і здобув одне очко. На перший погляд це небагато, але і того не мало бути за інших умов, а для щільної боротьби в середині пелотону навіть такі здобутки можуть відіграти вирішальну роль у чемпіонаті конструкторів.