Занадто дешево: 5 найневдаліших продажів у сучасній історії МЮ

Уболівальникам «Манчестер Юнайтед» зараз нема чому радіти. Команда провела найгірший сезон за 51 рік і тепер старається зробити щось на трансферному ринку, намагаючись забезпечити Рубена Аморіма складом, необхідним для виправлення ситуації в майбутній кампанії.

Тривала погоня за Браяном Мбемо - черговий приклад того, що «МЮ» завжди доводиться витрачати більше, ніж іншим клубам, щоб отримати нових гравців. Але крім того, що платити за гравців занадто багато - це вже погано, манкуніанці також заробили собі певну репутацію за недооцінку власних футболістів і продаж їх за ціною, значно нижчою від ринкової.

Оскільки нездатність «Юнайтед» продати гравців за правильною ціною стає дедалі поширенішою темою, розглянемо футболістів, яких манкуніанці серйозно недооцінювали, а потім з жахом спостерігали за тим, як вони досягли великих успіхів в інших клубах.

Антоні Еланга

Еланга потрапив до основного складу «Юнайтед» у кризовий період, невдовзі після звільнення Уле-Гуннара Сульшера та дискваліфікації Мейсона Грінвуда наприкінці 2021 року. Він забив 3 голи трохи більше, ніж за місяць і став героєм «МЮ». Однак швед не був готовий до ролі рятівника, і на його молоді плечі ліг надто великий тягар.

Це призвело до того, що він більше не зміг забити жодного гола до кінця сезону. Потім манкуніанці підписали Антоні з «Аякса» за 95 млн євро, після чого продали шведа в «Ноттінгем Форест» за 16 мільйонів. Спочатку це видавалося непоганою угодою за гравця з невеликим досвідом виступів на високому рівні.

Однак його прогрес у «Форесті», де він забив 11 м'ячів у Прем'єр-лізі та віддав 20 результативних передач за 2 сезони, різко контрастував із плачевною формою Антоні та різким спадом Маркуса Решфорда на «Олд Траффорд». А Еланга перейшов уже з «Ноттінгему» до «Ньюкасла» за 61,4 млн євро.

Скотт Мактоміней

«Не можу зрозуміти, як можна продати Скотта», - відреагував Сульшер, обговорюючи рішення «МЮ» відпустити Мактомінея в «Наполі» влітку 2024 року. Тодішній головний тренер Ерік тен Хаг заявив, що не хотів розлучатися з футболістом, який витяг його з багатьох труднощів за останні 2 сезони, але у нього не було вибору через фінансові правила.

Той факт, що тен Хаг відпустив саме Скотта, вказував на те, що він бачив його швидше суперсабом, ніж гравцем основи. Але якщо вже продавати такого гравця, то за набагато більшу суму, ніж 30 млн євро. Манкуніанці прийняли не найкраще рішення, пожертвувавши Скоттом заради Джошуа Зіркзе. Голландець провів дуже непростий сезон на «Олд Траффорд», тоді як Мактоміней став ключовою фігурою в «Наполі».

Шотландець привів неаполітанців до чемпіонства у Серії А, а також був визнаний найціннішим гравцем ліги. Скотт виявився справжньою знахідкою для Антоніо Конте та ще одним доказом того, що «Юнайтед» не вміє цінувати гравців, навіть тих, що перебувають у клубі 10 років.

Альваро Каррерас

«МЮ» провів більшу частину сезону 2023/24 без явних лівих захисників, хоча мав у своєму розпорядженні майбутнього гравця «Реала», який так і не отримав шансу на «Олд Траффорд». Каррерас добре розвивався після оренди в «Престоні», але, незважаючи на травми Люка Шоу і Тайрелла Маласії на початку тієї ж кампанії, манкуніанці підписали Серхіо Регілона з «Тоттенгему», а свого молодого іспанця відправили до «Гранади» на правах оренди.

Каррерас не досяг успіху в «Гранаді», і коли «Бенфіка» запропонувала взяти його в оренду на другу половину сезону з можливістю викупу, «Юнайтед» з радістю вхопився за цю пропозицію. І поки «МЮ» 2 роки страждав від відсутності профільного фулбека на лівому фланзі, Альваро досяг успіху в Португалії.

«Бенфіка» викупила його за 6 млн євро влітку 2024-го, а через рік продала в «Реал» за 50 мільйонів. У «МЮ» не тільки не розглянули потенціал гравця із самого початку, а й не скористалися опцією зворотного викупу, передбаченою у його контракті.

Жерар Піке

Піке описав свій час у «Юнайтед», куди він перейшов із «Барселони» у 17 років, як «ступінь магістра у розвитку як гравця та особистості». Проте манкуніанці не підозрювали, що в їхніх лавах є великий талант, і дозволили йому піти практично задарма. Можливості Жерара в «МЮ» були обмежені через дует Ріо Фердинанда і Неманьї Видича, але Алекс Фергюсон зробив велику помилку, не розгледівши великий потенціал молодого центрбека і дозволивши йому повернутися до «Барселони» всього за 5 млн євро.

Схоже, Фергюсон вважав, що з Джонні Евансом команда буде у надійніших руках. Легендарний тренер проявив людяність, виконавши прохання Піке повернутися додому, але всього через рік усвідомив свою помилку, коли Жерар виніс м'яч після удару Пак Джі Суна з лінії воріт у фіналі Ліги чемпіонів 2009 року, в той час як «Барса» перевершила «Юнайтед», а потім повторила успіх у вирішальному матчі ЛЧ 2011 року.

Піке став одним із найвеличніших захисників каталонського клубу та збірної Іспанії, а його продаж за таку низьку ціну має вважатися однією з найбільших помилок Фергюсона. Вона показала, що навіть найкращого тренера свого часу не було застраховано від неправильних рішень.

Дієго Форлан

«Він приїхав з Уругваю, він змусив скаузерів плакати», - цю кричалку фанати «МЮ» придумали спеціально для Форлана після його переможного дубля в матчі проти «Ліверпуля». Хоча його період у Манчестері був непростим. Дієго знадобилося багато матчів, щоб забити свій перший гол після переходу з «Індепендьенте» за 11 млн євро в січні 2002 року.

Його голи у ворота «Саутгемптона» та «Челсі» теж зіграли важливу роль у тому, що манкуніанці відвоювали чемпіонський титул у «Арсеналу», але це не змінило того факту, що в «Юнайтед» він провалився, перейшовши через 2 роки до «Вільярреалу» всього за 2 млн євро.

Тоді у «МЮ» не знали, що втратили форварда світового рівня. Він став найкращим бомбардиром свого першого сезону в Ла Лізі, забивши 25 голів, а через 2 роки перейшов до «Атлетіко». Форлан провів вражаючий відрізок кар'єри в Мадриді, знову ставши найкращим бомбардиром Ла Ліги в сезоні 2008/09 з 32 голами, а потім привів «матрацників» до перемоги в Лізі Європи у 2010 році.

Він також двічі вигравав «Золоту бутсу» та «Золотий м'яч» чемпіонату світу-2010, а також виграв Кубок Америки у 2011 році. Форлан продовжує досягати визначних спортивних результатів навіть після завершення футбольної кар'єри, ставши професійним тенісистом у 45 років.

Сергій ЗАВАЛКО, за матеріалами Goal