«Нехай Луческу котиться до біса». Як румун переходив із Бешикташа у Шахтар

Румунському наставнику Мірчі Луческу в його довгій тренерській кар'єрі довелося попрацювати у багатьох клубах та країнах. Однак навряд чи хтось буде сперечатися із тим, що найбільших успіхів та визнання цей фахівець досяг в Україні із «Шахтарем». За 12 років, проведених на лавці «гірників» (із 2004-го по 2016-й), Луческу виграв з командою 22 трофеї, у тому числі: Кубок УЄФА, 8 чемпіонств в УПЛ, 6 Кубків та 7 Суперкубків України. І яким би неоднозначним не виявилося подальше розставання Мірчі із «Шахтарем», включаючи горезвісне повернення румуна в Україну для роботи із «Динамо», цей наставник надовго, якщо не назавжди, залишиться у історії донецького клубу.

Втім, Луческу вдалося залишити слід і в історії турецького «Бешикташа» - команди, із якою сьогодні «гірникам» належить провести перший матч у рамках другого раунду кваліфікації Ліги Європи. Цікаво й те, що до «Шахтаря» Мірча перебрався якраз із табору «чорних орлів», причому, що в принципі звично для Луческу, не без галасу та скандалу…

***

У Туреччині Мірча Луческу опинився влітку 2000 року. Румуна запросив до себе «Галатасарай», який буквально щойно сенсаційним чином обіграв у фіналі Кубку УЄФА лондонський «Арсенал», отримавши можливість розіграти Суперкубок УЄФА із «Реалом». Матч проти мадридців стамбульська команда виграла у додатковий час завдяки дублю бразильського топ-голеадора тих років Маріо Жардела (2:1), чим й забезпечила для Луческу загалом чудовий старт у новій країні.

Втім, одразу ж привести «Галатасарай» до чемпіонства в Туреччині Мірча не зумів. Сезон-2000/01 «леви» завершили на другій позиції у турнірній таблиці, відставши від «Фенербахче» на три пункти, проте звільняти румунського наставника традиційно імпульсивне керівництво турецького клубу не стало. Справа в тому, що того ж сезону «Галатасарай» досяг історичної вершини у Лізі чемпіонів - дійшов до чвертьфіналу, де у напруженій битві поступився «Реалу». У першому матчі стамбульці на власному полі обіграли іспанців із рахунком 3:2, а ось за два тижні, як то кажуть, «перегоріли» й програли начисто - 0:3.

У сезоні-2001/02 Луческу допоміг «Галатасараю» повернути чемпіонство, обійшовши на ті ж три пункти, які стали вирішальними й роком раніше, «Фенербахче». Але, попри очікування, залишитися на чолі «левів» Мірчі не вдалося. Він був звільнений, оскільки у керівництва «Галатасарая» з'явилася можливість повернути Фатіха Теріма, котрий попередні два роки без особливих успіхів провів у італійських «Фіорентині» та «Мілані». Тягатися в ступені авторитетності із самим «Імператором» Мірчі тоді банально не видавалося можливим…

***

Вочевидь, що «Галатасарай» Мірча Луческу залишав не без образи. Він відчував, що загалом зробив хорошу роботу, але його викинули просто тому, що до колективу повернувся колишній «господар» - той, хто й допоміг «левам» здобути сенсаційну перемогу у Кубку УЄФА-1999/2000. Як мінімум тоді, влітку 2002-го, рішення босів «Галатасарая» здавалося не надто й правильним, що в принципі і підтвердили наступні кілька сезонів, протягом яких на тренерській лавці «левів» відбувалася чехарда зі зміною наставників, а команда ніяк не могла виграти чемпіонство…

Луческу опинився біля керма «Бешикташа» якраз напередодні сезону, який передбачав святкування сторіччя із дня заснування цього клубу. Це була надзвичайно важлива подія для всіх керівників та фанатів «чорних орлів», а тому на Мірчу робилася особлива ставка, і його образа на «Галатасарай», яка додавала мотивації наставникові, одразу ж переконала босів «Бешикташа», що перед ними саме той, хто потрібен.

Насамперед Луческу повернув у «Бешикташ» його відомого вихованця, котрий отримав у Туреччині прізвисько «Король» - півзахисника Сергена Ялчина. До цього футболіст вже працював із Мірчею у «Галатасараї», де румун бачив в Ялчині наступника для Георге Хаджи, але проявити себе на повну у стані «левів» в Сергена не вийшло через травму. Повернення до рідного «Бешикташа» для Ялчина обіцяло стати непростим, але Луческу вдалося переконати фанатів «чорних орлів», що задля користі клубу, та ще й напередодні святкування 100-річчя, усім сторонам потрібно закопати «сокиру війни» і не згадувати минулого (фанам «Бешикташа» було непросто пробачити Ялчина за виступи у таборі «Галатасарая»)…

Окрім Ялчина, Луческу привіз до «Бешикташа» захисника «Роми» Антоніо Карлоса Заго, воротаря «Бока Хуніорс» Оскара Кордобу, опорника «Брешіа», який раніше грав за «Мілан», Федеріко Джунті, форварда «Марселя», котрий вже мав досвід виступів за «чорних орлів», Паскаля Нума та кількох інших новачків. Не всі вони заграли, проте загалом Луческу вдалося провести зі своєю новою командою один із найкращих сезонів в її історії - це було гідне святкування 100-річчя клубу!

Сезон-2002/03 «Бешикташ» завершив перемогою у Суперлізі, програвши лишень одного разу у 34 турах. Обидва принципові суперники «чорних орлів» - «Галатасарай» та «Фенербахче» - були обіграні у чемпіонаті по два рази, що привело фанатів у захват. Крім того, Луческу тактично змінив гру «Бешикташа», успішно випробувавши у цій команді нову для неї схему у три центральні захисники. Формально це була розстановка 3-5-2, яка легко, за потреби, трансформувалася на 5-3-2 та навіть на 4-4-2.

«Бешикташ» не просто переконливо виграв Суперлігу-2002/03 (на фініші перевага над «Галатасараєм», який виявився другим, становила 8 очок), а й видав свій найуспішніший сезон в історії у єврокубках. «Чорні орли» із Луческу на чолі дісталися чвертьфіналу Кубку УЄФА, причому в 1/16 фіналу усунули з дороги київське «Динамо» (3:1, 0:0), спіткнувшись у підсумку на римському «Лаціо» (0:1, 1:2).

***

Здавалося б, Луческу створив практично ідеальну команду у «Бешикташі». Експерти зазначали, що «чорні орли» почали грати в так званий «тотальний футбол», демонструючи видатний пресинг із умінням чудово оборонятися, а ще багато й зі смаком забивати. Причому голами у складі «Бешикташа» міг відзначитись практично будь-який футболіст, і це додавало головного болю наставникам команд-суперниць «чорних орлів».

Другий сезон Луческу на чолі «Бешикташа» розпочався для команди більш ніж успішно. У чемпіонаті команда видала стартову серію із п'яти поспіль перемог, після чого втратила очки з «Істанбулспором» (1:1), але чітко застовпила за собою перше місце й не програвала аж до початку другого кола, тобто видала 17 матчів без поразок у національній лізі поспіль! У період місячної зимової паузи експерти зазначали, що «Бешикташ» є очевидним фаворитом у боротьбі за «золото» чемпіонату, але… Далі із «чорними орлами» почало творитися щось незрозуміле, що «знесло дах» й самому Луческу.

У 18-му турі «Бешикташ» несподівано на власному полі поступився «Самсунспору», який на початку чемпіонату без проблем здолав із рахунком 3:1. Друга гра у Суперлізі-2003/04 із «червоною блискавкою» точно пішла не за сценарієм Луческу. Ще у першому таймі «Бешикташ» залишився без трьох футболістів (Антоніо Карлоса Заго, Ібрахіма Узюльмеза та Ахмета Йилдирима), які побачили перед собою червоні картки. Це допомогло «Самсунспору» піти на перерву, маючи перевагу в рахунку (1:0), але у другому таймі катастрофа для «Бешикташа» лише посилилася. Матч завершився поразкою команди Луческу - 0:4, а до фінального свистку «чорні орли» залишалися на полі вшестеро, тому що були вилучені ще й Даніел Панку із Ільханом Мансизом…

Луческу, який розпочинав друге коло як коуч команди, що має 11-очковий відрив у турнірній таблиці від другого місця, після сенсаційної та безжальної поразки від «Самсунспора» був просто у нестямі від гніву. Негативні емоції румунський коуч виплеснув на спортивного коментатора Ахмета Чакара просто у прямому ефірі після поєдинку. Сварка із журналістом призвела до того, що турецькі ЗМІ миттєво налаштувалися проти Мірчі, а для «Бешикташа» ситуація погіршилася ще й тим, що фанати команди кілька разів прицільно потрапили сніжками у рефері матчу проти «Самсунспора» Джема Папіли, у тому числі й просто в обличчя.

На рубежі зими-весни 2004 року «Бешикташ» отримав ще один удар - команда Луческу вилетіла у третьому раунді Кубку УЄФА від «Валенсії», причому була буквально декласована іспанцями за сумою двох матчів - 5:2 (3:2, 2:0). У той же час ситуація почала «сипатися» й у чемпіонаті - «Бешикташ» стрімко втрачав перевагу над суперниками в турнірній таблиці, дозволяючи собі програвати навіть таким суперникам, як «Істанбулспор» або «Діярбакирспор».

У Луческу різко ускладнилися стосунки не лише із пресою, а й із керівництвом Турецької футбольної федерації. В одному з інтерв'ю наприкінці сезону-2003/04 румунський наставник, котрий вже чудово розумів, що справи його команди складаються відверто кепсько, дозволив собі висловлювання, яке здобуло дуже широкий резонанс у тамтешньому футболі в цілому. Мірча, натякаючи на те, що проти «Бешикташа» йде нечесна кулуарна боротьба, сказав буквально наступне: «Румунська ліга за часів Чаушеску була чистішою, аніж нинішня турецька».

Функціонери Турецької футбольної федерації винесли Луческу суворе попередження, а його «Бешикташ» завалив кінцівку сезону, програвши чотири фінальні матчі й у підсумку фінішував лишень третім, пропустивши уперед «Фенербахче» («жовті канарки» стали чемпіонами) та «Трабзонспор». Причому землякам «чорні орли» програли аж 14 очок, хоча мали колосальну фору перед рештою колективів після першого кола…

Логічно, що ні про яке продовження співпраці із Луческу мова йти вже не могла. Румунський наставник фактично залишив команду за кілька турів до фінішу, усвідомлюючи, що чемпіонат вже програний. У кінці травня 2004-го Мірча очолив «Шахтар», і навіть встиг наприкінці сезону опинитися на лавці донецької команди у фіналі Кубку України проти «Дніпра», який «гірники» виграли завдяки м'ячам нинішнього коуча молодіжної команди клубу Олексія Бєліка та, мабуть, головного юди сучасного вітчизняного футболу анатолія тимощука.

А ось із Туреччини Луческу у 2004-му йшов під акомпанемент шквальної критики. Зокрема, відомий тамтешній журналіст Хинджал Улуч (помер у листопаді 2022-го у віці 83 років) заявив про румуна буквально наступне: «Луческу прийшов, забруднив усю Туреччину і поїхав зі своїм брудом. Нехай котиться до біса! Він й досі щось там каже. О, як добре, що ми його позбулися. Виявляється, ми вкрали у нього чемпіонство. Може, варто запитати у Сінана Енгіна (спортивного директора «Бешикташа» тих років - прим. авт.), хто зробив команду чемпіоном у сезоні-2002/03: Луческу чи він? Ви побачите, що «Шахтар» нічого не досягне із Луческу. Я знаю футбол і впевнений у цьому».

Як бачимо, досвідчений Улуч все ж таки глибоко помилявся щодо кар'єри Луческу в Україні. У «Шахтарі» Мірча довів, що є фахівцем дуже високого рівня, і здатний досягати успіхів не тільки у нетопових чемпіонатах Європи, а й у континентальних турнірах. Втім, це тема вже для зовсім іншої розмови…