Клуб-рекордсмен Ліги Європи наразі став найзлиденнішим у іспанській Ла Лізі

Іспанська Севілья з 2001 року є незмінним учасником тамтешньої Ла Ліги - елітарного дивізіону, у якому «нервіонці» 21 рік поспіль обов'язково фінішували у топ-10. Успішні виступи у національному чемпіонаті допомагали Севільї досить стабільно кваліфікуватися до єврокубків. І якщо у Лізі чемпіонів "червоно-білі" особливих лаврів не здобули, то ось у Лізі Європи (та її прабатьку - Кубку УЄФА) досягли дуже суттєвого успіху - стали рекордсменом за кількістю перемог за весь час (сім тріумфів датовані наступними сезонами: 2005/06, 2006/07, 2013/14, 2014/15, 2015/16, 2019/20, 2022/23).

Проте останні три роки, окрім сьомого виграшу Ліги Європи, не принесли вболівальникам Севільї серйозних нагод для радості. Їхні улюбленці поступово скочувалися у турнірній таблиці національного чемпіонату (11-те, 13-те та 17-е місця, відповідно), і в минулому сезоні "нервіонців" врятувало лишень диво, адже вони були буквально на волосині від вильоту, а якщо точніше - тільки в одному очку від пониження у Сегунду.

У фінансовому плані становище Севільї останніми роками також було дуже непростим, або навіть, кажучи відверто, - важким. І в поточне літо "червоно-білі" увійшли у статусі клубу із наймізернішим трансферним та зарплатним бюджетами серед усіх учасників Ла Ліги-2025/26. Ви все правильно зрозуміли: прямо зараз в абсолютному вираженні розрахункова стеля зарплат для Севільї становить менше одного мільйона євро на рік на футболіста.

До подібного багато в чому призвела абсолютно шизофренічна манера управління клубом з боку її керівництва за останні кілька років. Зовсім не жарт, що за вказаний період Севілья витратила 20 мільйонів євро на послуги п'ятьох різних фахівців, які винаймалися клубом у якості головних тренерів (Хулена Лопетегі, Хорхе Сампаолі, Хосе Луїса Менділібара, Дієго Алонсо та Кіке Санчеса Флореса). Кожному із них рекордсмен-переможець Ліги Європи змушений був виплачувати неустойку за дострокове розірвання контракту, причому в низці ситуацій усе виглядало повним абсурдом: наприклад, на заміну Дієго Алонсо Кіке Санчесом Флоресом керівництву Севільї довелося витратити загалом близько 4 мільйонів євро. За даними видання El País, ворожнеча між батьком та сином, Хосе Марією дель Нідо-старшим і Хосе Марією дель Нідо-молодшим, перетворила раду директорів "нервіонців" у поле повномасштабної війни, у той час як банківський борг клубу виріс до 300 мільйонів євро, що змусило Севілью звертатися за вельми дорогим в обслуговуванні новим кредитом на суму 100 мільйонів євро…

Не дивно, що в певний момент Севілья прийшла до того, що робота на трансферному ринку для неї фактично виявилася паралізованою, а то й зовсім закритою. Настільки, що навіть новачки січня 2025 року, Рубен Варгас та Акор Адамс, нині не мають права на реєстрацію у новому сезоні, незважаючи на те, що регулярно грали протягом останніх шести місяців. Єдиний спосіб для Севільї відновити роботу із певним ступенем свободи дій та прийняття кадрових рішень - це скоротити фонд заробітної плати та/або влити нові кошти до бюджету за рахунок продажу своїх нинішніх футболістів.

Крім того, як уже згадувалося, цифри воістину вражають: поточна стеля зарплат для Севільї дорівнює трохи менше 680 тисяч євро, що у три із половиною рази менше, аніж в Уески, найбіднішого клубу Сегунди (2,5 мільйони євро)! І більш ніж у десять разів менше, аніж в Еспаньйола, передостаннього клубу Ла Ліги у цьому своєрідному "рейтингу".

Механізм підрахунку середньої зарплати (або стелі командних витрат на оплату праці футболістів першої команди) не зовсім простий. Іспанська Ла Ліга обмежує ліміт витрат на першу команду для кожного клубу (сюди входять зарплати гравців та тренерів, амортизація трансферів, внески на соціальне забезпечення та деякі інші витрати) залежно від їхнього фінансового стану. Результатом цієї операції є максимальна сума, яку клуб може витратити на утримання складу команди. Кожен клуб представляє свій бюджет, який аналізується фахівцями та, за потреби, затверджується Органом з валідації Ла Ліги. Після цього клуби мають можливість встановити витрати на склад команди нижче за встановлений ліміт, але у жодному разі - не перевищувати його.

Кожен клуб може збільшити ліміт витрат на склад команди шляхом збільшення капіталу. З цього збільшення лише 80%, 65% або 50% (залежно від умов) можуть бути спрямовані на нові трансфери, враховуючи фінансове становище кожного конкретного клубу, і збільшення не може перевищувати 25% загального обороту. Крім того, додаткова сума, отримана внаслідок збільшення капіталу, не може бути використана протягом одного сезону, оскільки регламент потребує її розподілу на чотири роки.

Некваліфікований менеджмент останніх років призвів до того, що Севілья більше не може реєструвати гравців, за яких було заплачено суму, що перевищує стелю зарплат, - і, по суті, єдине нове підписання цього трансферного вікна, 26-річний Альфон Гонсалес із Сельти, може бути зареєстрований лише тому, що був підписаний як вільний агент. Це схоже на проблему із Дані Ольмо, з якою зіткнулася Барселона спочатку наприкінці літа 2024 року, а потім у січні 2025-го.

З усього цього випливає, що нова ера Севільї, у якій головним тренером став Матіас Алмейда, почалася вкрай невдало. За даними видання Diário As, для того, аби розблокувати ситуацію та зареєструвати на сезон-2025/26 Варгаса та Адамса, Севільї доведеться вийти на трансферний ринок й продати своїх гравців на суму від 15 до 20 мільйонів євро. Якщо цього не станеться, то "нервіонцям" цілком може доведеться піти на розірвання контрактів із кимось з футболістів-лідерів, аби зменшити фонд заробітної плати і хоча б трохи підняти стелю зарплат.

У будь-якому випадку, ще перед тим, як новий сезон у Ла Лізі стартував, можна сказати: становище андалузького клубу не просто складне, воно справді відчайдушне…

Текст: meta.ua